Михайлова Л.М., Луганський національний аграрний університет

Формування естетичної свідомості

особистості як педагогічна проблема

“…Ми безкорисливо любимо прекрасне, ми любимо, радіємо на нього, як радіємо на милу нам людину”, - писав М.Г.Чернишевський. Вміння сприймати красу, бачити її навколо себе безпосередньо пов’язане з розвитком естетичної свідомості.

Умовами виникнення естетичної свідомості та естетичної творчості в історичному розвитку людства, як доводять учені [1, 10], є об’єктивні процеси (скорення і перетворення природи людиною під час трудової діяльності) та суб’єктивні фактори ( рівень розвитку почуттів та мислення). Виходячи з цього, естетична свідомість є продуктом соціально-практичної діяльності, під час якої люди змінюють природу та самих себе.

Естетична свідомості, на думку дослідників, є суб’єктивною стороною естетичного ставлення людини до дійсності, воно виявляється в естетичному сприйнятті, переживаннях, почуттях, смаках, оцінках, насолоді, ідеалах. Усі ці форми естетичної суб’єктивності формуються і розвиваються в ході становлення людини як суб’єкта соціальних стосунків [2], в процесі цілеспрямованого виховного впливу та освоєння людиною світу.

Метою естетичного виховання є людина з високим рівнем естетичної свідомості, що є основою естетичної культури, яка виявляється в умінні бачити і створювати красу навколо себе, надавати оцінку явищам, що мають художньо-естетичні ознаки, вмінні з порозумінням ставитись до творів художньої культури інших народів світу.

Спрямовуючи зусилля на формування та підвищення рівня естетичної культури особистості, вчитель обов’язково має зосереджувати увагу на естетичному ідеалі, оскільки без нього неможливо об’єктивно оцінити явище чи твір, що сприймається.

Естетичний ідеал є відображенням суспільної свідомості, він передає уявлення про прекрасне певних соціальних груп у той чи інший конкретно-історичний період розвитку [3, 55]. Цей ідеал обумовлений усією системою суспільного буття, економічними, політичними, моральними явищами, він відтворює міру людського в людині. Естетичний ідеал впливає на формування естетичних смаків суспільства, а отже, і особистості.

Однією з основних проблем сьогодення є відсутність чіткого уявлення щодо естетичного ідеалу, що у свою чергу призводить до дисбалансу між емоційними переживаннями та інтелектуальними процесами, єдність яких становить основу естетичного сприйняття. До того ж, учителеві слід ураховувати, що виникнення естетичної насолоди може відбутись тільки за умови гармонійності чуттєвого та раціонального, оскільки адекватне сприйняття будь-якого об’єкта, естетичного зокрема, неможливе без мінімуму знань про нього.

Значну роль у вихованні цілісності естетичного сприйняття грає збагачення й розширення естетичного досвіду дитини, врахування типу її емоційності.

У змісті виховної і освітньої діяльності більшості загальноосвітніх закладів естетичне представлене в достатній мірі. Уроки літератури, мистецтва, художньої культури спрямовані на те, щоб розкрити учням красу мистецтва, що є ядром естетичної культури, навчити сприймати високохудожні твори, формувати в них естетичні смаки та потреби, розвивати творче уявлення та мислення. Організація виховних заходів обов’язково включатиме естетичні аспекти, які впливатимуть на емоційний стан дітей, адже відомо, що естетичне не існує без чуттєвого, безвідносно до нього.

При цьому виникає запитання: чому, незважаючи на значні зусилля педагогів сформувати в юнаків і дівчат почуття прекрасного в реальному житті ми стикаємося з низьким рівнем у них художніх та естетичних смаків, що виявляється у зовнішньому вигляді, у споживанні кіно- та відеофільмів, розрахованих на людей з несформованим естетичним ідеалом, у захопленні поп-музикою і майже байдужим ставленням до класичних творів мистецтва?

На наш погляд, корені цієї проблеми слід шукати в наступному:

1) відсутність у педагогів чіткого уявлення щодо цілей естетичного виховання школярів;

2) недостатність педагогічних технологій формування в школярів естетичної свідомості, зокрема її складових, з урахуванням типу освітнього закладу, профілю навчання, вікових та індивідуальних особливостей дітей, що призводить до уніфікації викладання предметів художньо-естетичного циклу, а звідси до прогалин у вихованні естетичної культури;

3) невміння педагогів користуватися вже розробленими методиками оцінки естетичних знань і вмінь учнів;

4) невисокий рівень у вчителів знань щодо естетичної свідомості особистості та її складових;

5) недостатність методичного та матеріально-технічного забезпечення для організації та проведення уроків художньо-естетичного циклу;

6) відсутність цензури з боку державних органів щодо сучасної художньої продукції.

Якщо останні дві причини щодо освітнього закладу можна розглядати як об’єктивні, то перші відносяться до суб’єктивних факторів, і їх вирішення залежатиме від зусиль як педагогів - практиків, так і науковців, викладачів інститутів післядипломної педагогічної освіти, які мають надати вчителям необхідних знань та створити умови для оволодіння ними технологіями естетичного виховання школярів в освітній і виховній діяльності.

Література

1. Гольдентрихт С.С., Гальперин М.П. Специфика эстетического сознания. – М.: Высш, шк., 1974.- 103с.

2. Манжура В.І. Соціальна детермінація естетичної свідомості. Дис. к.ф.н.: 09.00.03/ Запорізьк. держ. ун-т.- Запоріжжя, 2003.- 213 арк.

3. Скатерщиков В. Об эстетическом вкусе.-М.: Знание, 1974. – 96 с.