Філологічні науки. 3

Філь Г.О.

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Сематична класифікація фразеологічних одиниць як мовних корелятів духовної культури українського народу

Як відомо, духовне життя в основному охоплює процеси виховання, освіти, науки, культури, літератури, мистецтва і відображається в поглядах, думках, концепціях, суспільних процесах і явищах, в реалізації духовних пот-реб та інтересів людини.

Одним із засобів формування духовної культури є фразеологічні оди-ниці, які віддзеркалюють матеріальне і духовне життя українського народу – суспільні взаємини минулих епох, заняття людей, їх виробничу діяльність, побут, мораль, родинні стосунки, народні традиції, звичаї, обряди, а також природне середовище, в якому жив і живе український народ, своєрідність рослинного і тваринного світу [1,38].

Фразеологічні одиниці, що виступають мовними корелятами духовної культури українського народу, можна класифікувати в основному в такі семантичні групи.

1. Фразеологічні одиниці, що відображають народні звичаї та обряди, зокрема такі як сватання й весілля. Так, наприклад, лексема гарбуз, що увійшла до складу українських фразеологічних одиниць, символізує відмову під час сватання: давати (піднести) гарбуза (одержувати відмову під час сватання, женихання, залицяння); годувати гарбузами (відмовляти тому, хто сватається). З давніх-давен лексема рушник символізувала не тільки рідну домівку, доброзичливість, шану, естетичні смаки українців, а й чистоту почуттів, запоруку щастя, доброго подружнього життя у таких фразеологічних одиницях як ставати на рушник (взяти шлюб, одружитися); вернутися з рушниками (заст. засватати дівчину); брати рушники (заст. сватати, свататися); готувати рушники, рушники тчуться (дівчина готується заміж). До цієї групи належать також фразеологічні одиниці облизати макогона; як засватаний; пришивати квітку кому; зв’язати руки з ким; справляти колодія; тягати колодку, підвернути під корито.

2. Досить багато українських фразеологічних одиниць, на думку М.Демського, своїм виникненням зумовлені давніми віруваннями, забобонами, чарівництвом, ворожінням: хай іде на очерета та на болота; перемивати кістки; заговорювати (замовляти) зуби; як у воду дивитися; як викапаний; як з воску вилитий; як сім баб пошептало; як рукою зняло; дорогу перейти кому; встати на ліву ногу; виносити сміття з хати; носити сміття під чию хату; топтати ряст [1, 41].

3. Значну групу становлять фразеологізми, що містять у собі морально-етичні оцінки: не одурив на макове зерно; неславу пускати; ганьбою покрити; крізь землю піти; слава пішла; пошити в дурні; пустити свиню під стіл, а вона й ногами на стіл; мовчи, язичку, будеш їсти кашку [2,114].

4. Фразеологізми, які відображають психолого-етнографічні ознаки, зокрема риси характеру, особливості реагування на різні обставини життя: а) душу відкрити; дух ранити; розв’язати очі; потиличниками нагодувати; наскочити на слизьке; скакати в гречку; б) нехай же послухається кия, коли не слухається кива; як собі постелиш, так і виспишся; не святі горшки ліплять; що з воза впало, то пропало; в) користі, що з бика (цапа) молока; котра корова багато мичить, то мало молока дає. До цієї групи С.Дідик відносить фразеологізми, що включають числові компоненти, “опосередковані уявленням про символічний, міфологізований характер числа” [2,40]: три мішки гречаної вовни (багато зайвого, несерйозного, несуттєвого); послати під три чорти; три чисниці до смерті; п’яте колесо до воза; бути на сьомому небі; за сімома замками; до сьомого поту; за кусок кишки сім миль (верств) пішки [2,113-114].

5. Фразеологізми, які відображають своєрідність гумору. Сюди відносять етнографічні фразеологізми, побудовані на антропонімах, які поширені в народі і становлять собою гумористичний чи сатиричний каркас: вискочити (вистрибнути) як Пилип з конопель (недоречно, недоладно або невчасно сказати що-небудь чи виступити з чимось); мов Кузьма з маку; казала Феся, що обійдеся; з богом, Парасю; маєш, Ґандзю, книш; це вам не з Грицем справа.

Національний колорит відтворюють і фраземи-прокльони із словом-часткою бодай, яке вже само собою несе сильний заряд підвищеної експресії: бодай тобі ноги повсихали, бодай би ти не встав, бодай тебе пращі з’їли, бодай би він скис, бодай би тебе грім улупив, бодай би воно тобі попухло, а бодай вас усіх лиха година забрала, бодай ти скрутилася і кругом світу пішла ... Такі вислови не передбачають безпосереднього здійснення “побажання”, вони послуговують вираженню почуття невдоволення, обурення, досади, подиву, гніву і ґрунтуються на словесному перебільшенні, гіперболізації. Разом з тим, можуть передавати захоплення якоюсь несподіваною, але приємною дією чи звісткою.

6. Значна частина українських фразем відображає соціальні відносини: пасти задніх; натягати на копил; кланятися в ноги; як на сповіді; ні роду ні племені; набивати ціну; гнути спину перед ким; собак дражнити; ламати шапку; на злодієві шапка горить; на всю губу; лишити з носом; жити на віру; загребти як собаку.

7. Фразеологізми, які відображають суспільні та правові взаємини у минулому: показати місце кому; знати (розуміти) своє місце; бути на своєму місці; поставити на місце кого, переорати межу чию; воратися в межу чию; наче дідизни не поділили.

8. Фразеологічні структури, у яких відображено зовнішній вигляд людини, її міміка, жести, психічний і фізіологічний стан: звісити голову; опустити голову як здохла курка крила; братися за боки; притулити горбатого до стіни; довгоногий як журавель; битися в груди; зашнурувати губи; задер голову на три п’яді догори; і оком не моргнути; скалити зуби; заламувати руки; волочити ноги; махнути рукою.

9. Фразеологічні одиниці фольклорно-пісенного характеру: як чайка при дорозі; видно, хоч голки збирай; нудити світом; ні в казці сказать, ні пером описать; залишити ріжки та ніжки; летіти вище неба, нижче землі; судженого конем не об’їдеш; шукай вітра в полі; хоч з моста та в воду [5,77].

10. Фраземи, що виникли на основі популярних ігор й розваг: класти на лопатки; хід конем; відкривати свої карти; гратися в піжмурки; мішати карти; остання карта; карти в руки; кинути всі козирі; підкласти свиню кому.

11. Фразеологічні одиниці соціального спрямування: зв’язувати кінці з кінцями; в шори взяти; бути зайвим ротом; дві шкури дерти; пустити з торбами; з миру по нитці, бідному (голому) сорочка; тримати за морду; бити по кишенях; жити на широку ногу; покласти зуби на полицю (на клин); не по кишені.

12. Фразеологічні одиниці, що відображають духовну культуру: читати глаголи; ні на йоту; стояти фертом; від дошки до дошки; пришивати квітку; понеділок важкий день; досвітні вогні; підкова на щастя; украдене щастя.

Отож, як бачимо, українська фразеологія в цілому є своєрідним дзеркалом, у якому відображається буття українського народу в усьому його обсязі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Демський М. Українські фраземи й особливості їх творення. – Львів: Просвіта, 1994. – 62 с.

2. Дідик С.С. Фразеологізми як вияв духовності народу // Культура мови і культура в мові. Збірник наукових праць. – Київ НОК ВО, 1991. – 182 с.

3. Фразеологічний словник української мови / Укладачі В.М.Білоноженко та інші. – В 2-ох томах. – Т.1. – К.: Наукова думка, 1993. – 528 с.

4. Фразеологічний словник української мови / Укладачі В.М.Білоноженко та інші. – В 2-ох томах. – Т.2. – К.: Наукова думка, 1993. – 980 с.

5. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія. – Харків: Основа, 1990. – 167 с.