Дмитрєнко Ю.М., член-кор МАНЕБ, доктор філософії, ад’юнкт-професор, професор Харківського економіко-правового університету, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ДЕФОРМАЦІЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Бурхливе збільшення злочинності та інших правопорушень, викликаних кризою політичної, економічної та соціальної систем українського суспільства, на передній план висунули проблему вивчення природи деформації правової свідомості та необхідності організації роботи з подолання різних форм і видів її вияву. Незважаючи на те, що вітчизняні вчені - юристи та філософи - більше століття намагаються пояснити природу деформації правової свідомості, відсутність єдиного підходу, деякі інші обставини не дозволили їм не тільки сформулювати вчення про це негативне явище, але й дати чітке й правильне його поняття. Основна причина цього - розгляд деформації правової свідомості у відриві від позитивного його стану, без урахування меж останнього. Деформована та позитивна правосвідомість - це два полюси одного соціального явища, яким виступає правова свідомість. І тільки в сукупності вони можуть правильно характеризувати загальний стан на нинішньому етапі розвитку українського суспільства. Деформація правової свідомості - це негативне соціально-правове явище, що характеризує такий стан правосвідомості, коли у його носіїв є певні погляди, ідеї, подання, які перекручено відбивають правову дійсність і виражають негативне відношення до права, правосуддя та законності [1]. Вона характеризується низкою ознак, що відрізняють її від позитивного стану правосвідомості, від випадків його повної відсутності, а також від деформацій політичної та моральної свідомості та інших суміжних соціальних явищ. Як складне соціальне явище, деформація правової свідомості вимагає не тільки юридичного вивчення, але й філософського, психологічного й соціального обґрунтування. Пояснюється це тим, що вона характеризує негативний стан правової свідомості як форми. суспільної свідомості, що виступає одним з основних понять філософії, психології та соціології. Будучи предметом вивчення декількох наук, вона вимагає застосування при цьому адекватних методів дослідження. Поряд з методами матеріалістичної діалектики її дослідження необхідно здійснювати на основі використання загальнонаукових, а також приватних методів правовой, філософськой, психологічной і соціологічной науки. Найважливішими серед них є аналіз і синтез, індукція й дедукція, порівняння, спостереження, соціометрія, тестування, анкетування, інтерв'ювання та деякі інші. Деформація правової свідомості, як будь-якого соціального явищица, має свій генезис, зміст, форми та види вияву. Найпоширенішими її формами виступають правовий інфантилізм, правовий нігілізм, правовий фетишизм і перероджена правосвідомість. Відрізняються вони друг від друга за глибиною перекрученості правових поглядів, ідей, а також за ступенем поширеності в суспільній, груповій та індивідуальній правосвідомості. Залежно від рівня узагальнення та з урахуванням їх носіїв розрізняються три види деформації правової свідомості: суспільна, групова (професійна) і індивідуальна. Від ступеня й глибини перекрученості при відбитті правової дійсності доцільно виділити й розглядати деформацію повсякденної та деформацію теоретичної правосвідомості. Незважаючи на те, що суспільна небезпека різних форм і видів деформації правової свідомості неоднакова, всі вони негативно впливають на поведінку їх носіїв та, остаточно, негативно позначаються на стані законності й правопорядку в нашій країні. Як складне суспільне явище, деформація правової свідомості детермінована й причинно зумовлена негативними процесами соціального середовища. Маючи глибокі історичні коріння, різні форми й види її вияву в цей час є результатом негативного впливу факторів економічного, політичного, правового, ідеологічного, етичного, організаційного й іншого характеру. На процес деформації індивідуальної правосвідомості, окрім соціальних факторів, активно впливають особисті характеристики індивіда, мікросередовища найближчого оточення та недоліки виховної роботи. Правильне з'ясування сутності різних форм і видів деформації правової свідомості, виявлення й усунення причин, є запорукою успішної роботи з їх подолання. Вона повинна здійснюватися за двома напрямками: шляхом формування позитивної правосвідомості у молодого покоління на основі соціально-нормативного виховання та на основі застосування загальних і спеціальних міроприємств при зіткненні з деформованою правосвідомістю. На закінчення необхідно відзначити, що деформація правової свідомості вимагає подальшого свого наукового дослідження. На наш погляд, воно повинне йти за наступними напрямками. Насамперед, необхідний більше глибокий аналіз соціальної небезпеки різних форм деформації правової свідомості. Зокрема, підлягає з'ясуванню питання про вплив деформації правової свідомості юристів на її стан інших верств населення. Практично значимим представляється з'ясування впливу деформації правової свідомості особистості на загальну й професійну деформацію. Вимагає більше глибокого вивчення питання про співвіднесення деформованої правосвідомості з позитивним її станом. Немаловажне значення має дослідження питань деформації правової свідомості інших, окрім суддів і співробітників ОВД, категорій юридичних працівників (прокурорів, адвокатів та ін.). Висуваючи вищезгадані проблеми як перспективні напрямки для подальшого дослідження деформації правової свідомості, необхідно відзначити їх дискусійний характер. Наукове розв’язання цих питань дозволить, на нашу думку, глибше вивчити природу цього явища та оцінити його негативний вплив у сучасному українському суспільстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Дмитрієнко Ю.М. Актуальні аспекти української правосвідомості як категорії правознавства // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. Збірник наукових праць. Вип. 2 (6). – Харків: ХДУХТ, 2007. - C. 430-436