Психология и социология / 12 Социальная психология

Киридон Євгенія Петрівна,

аспірантка лабораторії соціальної психології Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (м.Київ)

УДК 304.5

МІФИ СЕКСУАЛЬНОГО ЗМІСТУ

Сприймання людини відбуваються через призму статевої належності індивіда, що проявляється у його сексуальній поведінці і відображається у гендерних, етнічних (культурних) та сексуальних стереотипах особистості. В основі сексуальної поведінки людини (незалежно від того, про які стереотипи йде мова) лежить еротичне збудження.

Сексуальна поведінка людини – це реакції на сексуальні стимули, які мають особистісний характер і опосередковані особистісними смисловими значеннями, поняттями, виробленими у індивіда в процесі соціалізації [1, с. 208].

До сексуальних стереотипів у поведінці чоловіків можна віднести наступні: чоловік має зробити жінками декількох незайманих; одружуватись треба обов’язково на незайманій дівчині; справжній чоловік не витрачає себе на почуття і розмови; чоловік завжди зацікавлений у сексі і прагне його; гарний секс завжди передбачає оргазм; у справжніх чоловіків немає сексуальних проблем.

Тобто, чоловік є полоненим стереотипних уявлень стосовно власної сили, причому це не обмежується його сексуальними можливостями, але розповсюджується на всю сферу взаємин між статями.

Майкл С.Кіммел у своїй книзі «Гендероване суспільство», наводить наступні приклади сексуальних стереотипів у сексуальній поведінці жінок: жінки не можуть переживати оргазм під час зносин; сексуальне задоволення у жінок є чимось другорядним і може бути взагалі відсутнім; жінки мають імітувати оргазм аби догодити чоловікові; жінка має сповідувати культурний стандарт сексуального мінімалізму, який передбачає якомога менше партнерів, поз, вдоволення і сексу без емоційного зобов’язання [2, с.341-342].

При першій зустрічі чоловіки і жінки оцінюють нову людину протилежної статі з точки зору сексуальної привабливості. Тому, у міжособистісних стосунках статеві стереотипи і переваги не можуть бути усуненими чи виступати в якості психологічно первинних чинників в порівнянні з іншими особистісними характеристиками [3, с.38]. В сучасному суспільстві чоловіки вражаються традиційними ініціаторами сексуальних стосунків. Тож, не дивно, що суспільство очікує від поведінки чоловіків активності у всіх сексуальних контактах. Так, звикши обіймати керівні позиції у більшості ситуацій, чоловікам досить важко відмовитися від переносу подібної активності у ліжку. Незважаючи на це, у своїх сексуальних фантазіях чоловіки часто відіграють роль підлеглого, тоді як у реальному житті подібна ситуація може викликати у нього стрес. Аналогічно для жінок, які звикли до пасивної суспільної ролі, виявляється дуже важко виступити ініціатором у сексуальних стосунках [4, с.89, 90].

До найпоширеніших сексуальних стереотипів у сексуальній поведінці чоловіків і жінок відносять: чоловіки більш обізнані та вправні у питаннях сексуальних стосунків, ніж жінки; чоловіки мають домінувати у ліжку, а жінки їм підкорюватись; жінка має пригнічувати чи заперечувати свої сексуальні бажання; «нормальна» жінка має відчувати менше насолоди від сексу, ніж чоловік; чоловіки швидше і легше за жінок досягають сексуального збудження; чоловік має прагнути сексу, навіть якщо у нього немає сексуального бажання; проявляти емоційність, ніжність і турботу у сексуальних стосунках дозволено лише жінкам.

Крім того, торкаючись теми сексуальних стосунків у розмовах, жінки рахують одну сексуальну зустріч як один раз, а чоловіки підраховують кількість зазнаних ними оргазмів.

Загалом. статева належність у свідомості людини тісно пов’язана з певними очікуваннями статевовідповідної поведінки, видається зрозумілим бажання чоловіків і жінок відповідати очікуванням соціуму, в якому вони мешкають, тим самим добровільно потрапляючи у тенета стереотипів, які це суспільство сповідує.

Крім того, низький рівень обізнаності чоловіків і жінок в питаннях сексуального аспекту життя, що закладається в дитинстві під впливом сімейного виховання, пов’язаний із сприйманням сексуальних стосунків як способу розважитися та «гарно провести час», зведенням сексуальної поведінки до банального фізіологічного акту, ігноруванням таких проявів сексуальної поведінки як поцілунки, ласки, мануальна та оральна стимуляція геніталій тощо.

Сексуальність людини є своєрідним поєднанням біологічного та соціального чинників. В ході проведеного нами дослідження підтвердилося твердження, що статеву роль та правила сексуальної поведінки людина засвоює в процесі свого психосексуального розвитку (вони формуються під впливом структури діяльності індивіда, взаємовідносин з нормами моралі, віком і формою раннього сексуального експериментування, нормативним визначенням подружніх ролей).

Хоч між сексуальною поведінкою чоловіків і жінок простежуються суттєві відмінності, пов’язані з культурою того чи іншого народу, слід враховувати, що перебудова (злам) стереотипів є надзвичайно важким і тривалим для представників обох статей.

Традиційна модель сексуальної поведінки схильна приписувати всю активність в інтимних стосунках, починаючи з залицянь і закінчуючи технікою статевого акту, чоловікові, лишаючи жінці пасивну роль об’єкту.

Таким чином, вивчення психологічний аспектів сексуальної поведінки, що включає в себе гендерні, етнічні (культурні) та сексуальні стереотипи, допомагає пояснити безліч проблем та запитань, які виникають при інтимних стосунках. Крім того, подібні дослідження можуть стати в нагоді при корекції сексуальних розладів та їх профілактики.

Список використаних джерел

1. Говорун Т., Кікінежді О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 1999. – 384 с.

2. Кіммел Майкл С. Гендероване суспільство / Пер. з англ. – К.: Сфера, 2003. – 490 с.

3. Маркова О.Ю. Психология пола и возраста: Учеб. пособие. СПб.: Изд-во СПбГЭТУ «ЛЭТИ», 2000. – 68с.

4. Robert Crooks, Karla Baur. Our sexuality. – Redwood City, CA. – The Benjamin/Cummings Publishing Company, Inc. – 1990. – 850 p.