Психология и социология/11.Психофизиология

К.б.н. Гарнаєва А.Ю., студ. Рощупкіна Л.В.

Дніпропетровський національний університет, Україна

Особливості прояву агресивної та ризикованої поведінки у спортсменів циклічних видів спорту

Невід’ємною складовою частиною прагнення спортсмена до успіху є ризик, яким можна в певній мірі управляти та прогнозувати появу ризикованої події, що дозволяє в окремих випадках прийняти ті чи інші заходи для зниження ступеню ризику. Окремі елементи ризикованої поведінки мають місце у різноманітних видах спорту, в тому числі і в циклічних, до яких відносяться, зокрема, легка атлетика, та академічна гребля.

Крім того, в умовах постійних тренувань та виступів на змаганнях у спортсменів також має місце прояв агресивної поведінки. Прояв агресії виникає майже завжди після того, як людина у результаті ризикованих дій зазнала поразки. У такому разі негативний результат внаслідок ризикованих дій виступає як фрустраційний компонент, що, в свою чергу, призводить до перезбудження. Людина прагне від нього звільнитися і це реалізується прояві агресивної поведінки.

Дослідження ступеню схильності до ризикованої та агресивної поведінки у спортсменів циклічних видів спорту проводилось на базі спортивної дитячо-юнацької школи «Локомотив» і кафе фізичного виховання та спорту Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту та Дніпропетровського національного університету . Контрольною групою слугувала група непрофесійних спортсменів, які займаються загальною фізичною підготовкою (перша група). Група легкоатлетів позначається як друга група, група гребців – третя група. Кожна з цих груп складається з 30 осіб, серед яких було по 15 чоловіків та 15 дівчат.

Методами дослідження слугували «Адаптований тест схильності до ризикованої поведінки» і « Тест самооцінки агресивності, фрустрації, ригідності, та тривожності». Перший з цих тестів дозволяє отримати повну та достовірну інформацію про рівень схильності до ризикованої поведінки у балах за мінімум часу. Згідно цього тесту 25 балів та нижче притаманні для обережних людей і позначається як низький рівень. Середній рівень дорівнює 26-59 балів, висока схильність до ризику відповідає 60 балам та більше. Стосовно другого тесту розподіл балів був наступний: 20-30 балів відповідали низькому рівню прояву агресивної поведінки, середній рівень знаходився у межах 30-45 балів високому рівню відповідала сума балів 45 і більше.

Як показали наші дослідження, рівень схильності до ризикованої поведінки у людей досліджуваних груп проявляється неоднаково. Серед спортсменів не було виявлено осіб з високим рівнем схильності до ризикованої поведінки, на відміну від контрольної групи, де 4,3% характеризувалися за цим показником. Пояснення таким особливостям прояву схильності до ризику може бути обумовлено наступним. Наявність вольових якостей у спортсменів дозволяють більш жорстко контролювати та регулювати ступінь прояву схильності до ризикованої поведінки, бо спортсмени знають «ціну» ризику. У процесі тренування або на змаганнях необдуманий та не виважений ризик може призвести до тяжких наслідків, таких як фізичні травми та моральні травми, програш суперникам, виключення зі складу збірної команди, тощо. Ті ж особи, які не займаються професійно спортом, не дуже часто стикаються з наслідками ризику, тому вони йдуть на ризик, не так ретельно продумуючи результати ризикованих дій.

Нашими дослідами була встановлена також відсутність низького рівня схильності до ризикованої поведінки у жодній групі, що може бути пов’язано з віком досліджуваних, бо молоді люди більш схильні до ризику, на відміну від людей середнього та старшого віку.

Більша частина осіб досліджуваних груп мала середній рівень схильності до ризику, але оскільки середній рівень, згідно тесту, має великий розмах у балах, то ця схильність виявилась неоднаковою. Найменше число балів було притаманно контрольній групі, найвище число балів було виявлено у другій групі, спортсмени третьої групи мали проміжне число балів у межах середнього рівня схильності до ризикованої поведінки. Ці дані свідчать про те, що найвищій середній рівень схильності до ризикованої поведінки мають легкоатлети, дещо нижчий показник – гребці. Причиною цього може бути те, що без певної долі ризику спортсмен не може досягнути своєї мети. Наприклад, повернувшись до тренувань після травми раніше дозволеного строку, спортсмен ризикує отримати травму повторно, але винагородою за такий ризик слугує скоріше повернення у спортивну форму, що дозволить прийняти участь у важливих змаганнях та ймовірність виграти їх.

Пояснення тому, що легкоатлети мають більш високий рівень ризикованої поведінки, ніж спортсмени академічної греблі, треба шукати у певних відмінностях між цими видами спорту. Так, легка атлетика, загалом, індивідуальний вид спорту на відміну від академічної греблі, де спортсмени тренуються та виступають на змаганнях в більшості випадків групами, тому що екіпаж може бути не тільки індивідуальним, а й представлений двійкою, четвіркою та вісімкою гребців. Виходячи з цього, рішення одного члену команди дуже впливає на всю команду, тому рішення гребців дещо більш виважені, ніж рішення легкоатлетів, що несуть відповідальність тільки за себе.

Ті ж особи, які не займаються професійно спортом, стикаються з меншим числом ризикованих ситуацій, тому вони мають найнижчий показник середньої схильності до ризику.

При досліджені ступеню схильності до агресивної поведінки у досліджуваних був зареєстрований такий розподіл. Ризький рівень агресії серед осіб з першої групи дорівнював 9%, другої–5%, а у третій групі осіб з низьким рівнем агресії не було . Стосовно середнього рівня агресії розподіл по групах був таким: 30%, 15% і 36% відповідно. Найбільший відсоток осіб приходився на високий ступень схильності до прояву агресивної поведінки: перша група-61%, друга-80%,третя-64%.

Таким чином, найбільша кількість осіб з високим рівнем агресії належить до другої та третьої групи, тобто до спортсменів. Це можна пояснити тим, що рівень агресії певним чином пов'язаний з характером людини, ступенем рухомості нервових процесів, оточенням людини та сферою її діяльності.

Майже у всіх спортсменів превалює сильний тип вищої нервової діяльності з високим ступенем рухомості нервових процесів, що й обумовлюють високу швидкість реакції, яка необхідна спортсменам. Високий рівень агресивності у спортсменів, можливо, пояснюються також тим, що вони завжди конкурують між собою, тому, що зростання результату спортсмена можливо тільки в умовах постійної та сильної конкуренції.

Аналізуючи розподіл балів у межах високого рівня схильності до агресивної поведінки, видно, що найбільш агресивно проявляють себе легкоатлети, в меншій мірі агресивні гребці. За ними йдуть особи контрольної групи. Таким чином, і в даному випадку видно, що командні види спорту сприяють зниженню ступеню агресії у порівнянні з індивідуальними видами спорту.

Крім того, був проведений порівняльний аналіз ступеню схильності до ризикованої та агресивної поведінки серед осіб досліджуваних груп. Він показав, що у контрольній групі різниця між цими двома показниками була найбільшою і дорівнювала 9,3 бала. У групі легкоатлетів, яка проявляла найбільший рівень схильності до ризикованої та агресивної поведінки, різниця між цими двома параметрами становила менше і складала 8,4 бала. Група гребців, котра мала середні показники схильності до досліджуваних поведінкових реакцій, відносно першої та другої груп, зайняла проміжне положення між цими групами, як по схильності до ризику, так і за проявом агресивної поведінки. Різниця у прояві цих двох якостей склала в них 8,9 балів.

Дане зіставлення підтвердило точку зору, що в командних видах спорту схильність до ризикованої та агресивної поведінки проявляється у меншому ступені, ніж в індивідуальних видах спорту, такого як легка атлетика. Крім того, так званні «не спортсмени», тобто ті, що не займаються професійно спортом, поряд із меншою схильністю до ризику проявляють порівняно високу ступень схильності до агресивної поведінки. Останнє може бути безпосереднім проявом росту агресії в цілому сучасному суспільстві безвідносно до належності людини до того, чи іншого виду спорту. А це вже є свідоцтвом того, що тема агресії стала вельми популярною і актуальною останнім часом в усіх областях життя людини.

Література

1.Брез К.Д. Психологічні аспекти аналізу агресивних проявів особистості / Materialy ІІ miedzynarodowey naykowi-praktyczne konferncji «Perspektywiczne opracowania nauki iu techniki-2007» Tym 9:Przemysl. Nauka i stydia-s.15-17.

2.Вдовиченко О.В. Чинники, що впливають на прояв ризику // Педагогіка і психологія.-2005.-№3.-с.107-111.

3.Корнилова Т.В.Диагностика мотивации готовности к риску.-Горький, Ин-т психологии РАН.-1997.-232с.

4.Кошелюк М.В., Гарнаєва А.Ю.Характеристики різновидів та рівня вираженості агресії у студентів різних спеціальностей / Матер. Міжнародної наук.-практ. конф. «Людина і космос», Дніпропетровськ, НЦАОМУ, 2007.-с.223.

5.Кумбс К.Х.Некоторые подходы к восприятию и оценки степени риска // Нормативные и дескриптивные модели принятия решений.М.: Наука, 1981.-с.51-65.

6.Реан А.А Агрессия и агрессивность личности // Психологич.журн.-1996.-№5-с.3-18.