Спаскіх Н.В., науковий керівник: Ващенко Н.В., канд. ек. наук, доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Міхаїла Туган-Барановського, Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ МОНІТОРИНГУ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Як будь-яка система, система економічної безпеки підприємства вимагає постійного самотестування і оновлення, в іншому випадку вона не здатна адекватно реагувати на обстановку, яка постійно змінюється. З цією метою необхідно здійснювати моніторинг провідних параметрів, повинен бути створений алгоритм «раннього попередження» негативних, руйнівних процесів на різних поверхах управління з погляду критеріїв економічної безпеки, виявлення «руйнівників системи».

Постійне посилення чинників, що загрожують економічній безпеці підприємства і обумовлюючих його депресивний розвиток, ставить питання про створення системи моніторингу стану і динаміки розвитку підприємства з метою завчасного попередження про загрожуючу небезпеку і вживання необхідних заходів захисту і протидії [1, c. 24]. Саме цей факт обумовлює актуальність обраної нами теми.

Методологічною базою виступають роботи ведучих вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема В.Т. Шлемка, І.Ф. Бінька, В.С. Гусева, Г. Пастернака-Таранушенка, А.В. Казаченка, В.І. Мунтіяна, Т.Н. Гладченка, В. Тамбовцева, В. Шагликова, В. Забродського, Е. Олейнікова, які займалися вивченням й аналізом моніторингу загроз економічної безпеки на підприємстві.

Моніторинг має велике значення для економіки перехідного періоду, яка зараз спостерігається в нашій державі, тому що він являє собою оперативну інформаційно – аналітичну систему догляд нень за динамікою показників економічної безпеки.

Кажучи про головні цілі моніторингу, ми вважаємо, що вони повинні бути наступними: оцінка стану і динаміки розвитку підприємства; виявлення деструктивних тенденцій і процесів розвитку потенціалу підприємства; визначення причин, джерел, характеру, інтенсивності дії загроз економічної безпеки; прогнозування наслідків дії загроз економічної безпеки; системно-аналітичне вивчення ситуації і тенденцій її розвитку, що склалася, а також розробка цільових заходів щодо виявлення й зменшенню загроз підприємству.

Зміст і послідовність здійснення моніторингу повинен складатися з наступних етапів: ідентифікація підприємства (господарського суб'єкту) і об'єкту моніторингу; формування системи техніко-економічних показників оцінки економічної безпеки підприємства з урахуванням специфіки його функціонування; збір і підготовка інформації, що характеризує стан об'єкту моніторингу; виявлення чинників, що характеризують перспективні напрями розвитку підприємства; моделювання і формування сценаріїв або стратегій розвитку підприємства; розрахунок техніко-економічних показників підприємства на всю глибину прогнозного періоду; проведення аналізу показників економічної безпеки; розробка пропозицій по попередженню і нейтралізації загроз економічної безпеки підприємства [2, c. 115].

Запропонований методичний підхід і інструментарій аналізу і діагностики стану підприємства дозволяють з достатньою повнотою досліджувати комплекс чинників, що загрожують економічній безпеці підприємства, осмислено і цілеспрямовано організувати і виконати необхідний моніторинг, системно аналізувати динамічно змінну соціально-економічну ситуацію, проводити техніко-економічне обгрунтовування ухвалюваних управлінські рішення.

Слід зазначити, що діяльність підприємців в сучасних умовах господарювання складна. І це пов'язано не тільки із загальним станом української економіки, інфляцією та іншими макроекономічними деформаціями, але і з рядом специфічних чинників, що усилюють активізацію загроз экономічної безпеки. Серед цих чинників найбільше значення мають наступні: значний ступінь монополізації ринку; одночасно наростає рівень конкурентної боротьби за українські ринки як з боку вітчизняних, так і зарубіжних виробників; встановлення контролю кримінальних структур над низкою секторів економіки і суб'єктами господарської діяльності; збереження значного тиску на суб'єкти підприємницької діяльності з боку державних органів (наприклад, у сферах ліцензування, оподаткування); криміналізація українського бізнесу і використання кримінальними структурами операцій в цілях відмивання брудних грошей, вивозу їх за кордон та ін.; наявність ряду соціальних проблем – низький рівень доходів населення, безробіття, плинність кадрів, все це знижує ступінь відповідальності і збільшує схильність працівника до незаконних дій; активізація шпигунської й руйнівної діяльності з боку спецслужб розвинутих країн і великих компаній, що мають значний досвід в даній сфері діяльності [2, c. 208].

На ряду з цим виникає потреба, на нашу думку, у проведенні регулярних висновків, які повинні бути зроблені по повній вибірці інформації при стратегічному плануванні. Частота оновлення висновків повинна бути не менше одного разу на місяць, проте при необхідності частіше.

Ми вважаємо, що треба здійснювати моніторинг внутрішніх та зовнішніх загроз економічним інтересам підприємствам, по перше, за допомогою створення інформаційної бази. Але різноокий та об’єктивний моніторинг економіки повинен бути проведеним на базі аналізу конкретних кількісних значень індикаторів економічної небезпеки.

Таким чином, для досягнення належного рівня економічної безпеки підприємства, власник повинен усвідомити важливість цієї проблеми. Важливими чинниками забезпечення економічної безпеки виступають моніторинг та прогнозування елементів, які їм загрожують.

Литература:

1. Гусев В.С. Экономика и организация безопасности хозяйствующих субъектов. - Спб.: Очаров. странник, 2005. – 256с.

2. Казаченко А.В. Экономическая безопасность предприятия: сущность и механизм обеспечения. – К.: Либра, 2003. – 280с.