Починок О.Г.

Львівський національний аграрний університет

Особисте селянське господарство як основний виробник сільськогосподарської продукції

Однією з ознак адаптивності нових організаційно-правових формувань в сільському господарстві є їх стійкість, яка виражається твердістю становища, уникненням значних коливань результатів фінансово-господарської діяльності, яка може виникнути при зміні умов виробництва за погодними та економічними чинниками, при порушенні технологій виробництва продукції тощо.

Спільною ознакою сільськогосподарських підприємств незалежно від організаційно-правової форми, яка вирізняє їх від інших виробничих структур, є спрямованість господарської діяльності на отримання прибутків. Їхня діяльність при довготривалій збитковості згортається. Цим вони відрізняються від основної на даний час форми ведення сільськогосподарського виробництва в нашій країні – особистих селянських господарств. Основна мета функціонування переважної більшості таких господарств – забезпечення продовольчих потреб господарюючої сім»ї.

Основною організаційно-правовою формою приватного сектора аграрної сфери АПК Львівської області є особисті селянські господарства. Ця форма господарювання є основою достатку, сферою зайнятості сільського населення. Крім безпосередньо виробничої, особисті селянські господарства виконують також соціальні та духовні функції. У цих господарствах відбувається процес відтворення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств, тут формується життєва позиція підростаючого покоління.

Особисті селянські господарства сьогодні перетворились із підсобних виробників більшості видів сільськогосподарської продукції на основних. В значній мірі цьому сприяло зростання їх землезабезпеченості. Відбулось це в основному за рахунок збільшення у їх користуванні земель сільськогосподарського призначення. За величиною землезабезпеченості особистих селянських господарств Львівська область займає третє місце в Україні. За внутрішньо-регіональними відмінностями особисті сільськогосподарські господарства Передкарпаття і Карпат найкраще забезпечені сільськогосподарськими угіддями, а, у свою чергу, господарства Полісся та Лісостепу – орними землями.

Слід відмітити, що для більшості особистих селянських господарств ринково-економічна ефективність використання земель сільськогосподарського призначення не є важливим показником, оскільки основним для них є максимальне забезпечення сім’ї сільськогосподарською продукцією. В таких господарствах часто вирощують багато культур, які є неприбутковими, а догляд за ними потребує значних затрат праці. Найбільш перспективними видаються сільськогосподарські підприємства незалежно від форм власності і правового статусу, через недостатній розвиток фермерських і особистих селянських господарств. За даними Міністерства аграрної політики України станом на 1 січня 2008року кількість особистих селянських господарств становить 4750,1 тис. З цими даними ми можемо говорити про зменшення такої організаційно-правової форми господарювання, якщо порівняти з даними на 1 січня 2007 року – 4817,8 тис.

У Львівській області нараховується 505 малих сіл з чисельністю до 200 чол. Питома вага таких сіл у загальній їх чисельності становить 27,4%, у чисельності сільського населення – 4,8%, у кількості особистих селянських господарств – 6,3%, у площі використовуваних сільськогосподарських угідь – 8,2%. Особисті селянські господарства значно більші за розмірами. У них утримується більше поголів’я тварин, насамперед великої рогатої худоби. При таких умовах існування більшість особистих селянських господарств, розміщених у малих селах, мають натуральний характер, і лише незначну частину виробленої продукції реалізують. Питома вага не використовуваних угідь у таких господарствах висока у зв’язку з недостатньою забезпеченістю трудовими ресурсами. Швидке скорочення чисельності жителів у малих селах може призвести до повного занепаду більшості особистих господарств. Це загрожує не тільки запустінням великих сільських територій, а й втратою соціального контролю за ними.

площа земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в 2008 р. зменшилась на 30,2 тис. га у порівнянні з 2007 р., також спостерігаємо спад голів худоби: великої рогатої худоби на 281,9 тис. голів, свиней на 534,2 тис. голів. Єдиним позитивним є те, що в 2008 році на 10,1 тис. збільшилась кількість господарств, які мають у своїй власності сільськогосподарську техніку, у порівнянні з 2007 роком.

Невтішна ситуація в країні, яка склалась на даний час, призвела до того, що наприкінці січня відбувся «круглий стіл» у Львівській обласній держадміністрації, за яким учасники заходу, а їх було близько тридцяти, обговорювали норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» та їх застосування у практичній діяльності. Ініціював його проведення обласний центр зайнятості. Зміни торкнулися інтересів членів особистих селянських господарств, котрі, відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», статті 8 Закону України «Про особисте селянське господарство», відтепер належать до зайнятого населення за умови, що робота у цьому господарстві є основною. Відтак, щоб зареєструватися у центрі зайнятості для пошуку роботи, отримати право на виплату матеріального забезпечення у разі безробіття, члени особистих селянських господарств повинні подати довідку сільської, селищної чи міської ради про припинення такої діяльності чи вихід із складу особистих селянських господарств. На нашу думку, таке нововведення пригнічує права людей, так як вони позбавлені права на соціальні виплати у разі втрати роботи з незалежних від них причин.

Таким чином, особисті селянські господарства сьогодні є стабілізуючою формою господарювання, яке в сучасних умовах стримує спад виробництва сільськогосподарської продукції у всіх категоріях господарств і за умов безробіття стримує різкий спад рівня життя селян, забезпечує їм додатковий заробіток до мізерних зарплат і пенсій в суспільному виробництві. Такий підхід відповідає прагненню селян. Більшість селян на прагне створювати фермерські господарства чи виходити із особистого селянського господарства, але бажає розширити землекористування своїх підсобних господарств. Слід зазначити, що в особистих селянських господарствах є свої проблеми: само експлуатація праці; переважання ручної праці; невеликі розміри виробництва. Проте в умовах слабкої матеріальної бази, неврегульованості економічних відносин є нагальна потреба розвивати такі господарства.

Поряд з цим, своєю структурою і особливостями, а також специфікою організації виробничого процесу в особистих селянських господарствах не дозволять відносити їх до формувань, спроможних забезпечити стабільний розвиток на віддалену перспективу. Тому їх не можна вважати прогресивною формою господарювання в сільському господарстві, а необхідно трансформувати в ефективні виробничі структури.

Визначення перспективних напрямів підвищення ефективності використання потенціалу особистих селянських господарств повинно стати важливою складовою частиною програм розвитку сільського господарства і сільських територій.

Литература:

1. Онисько С.М. Ефективність сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм : монографія / С.М. Онисько, Н.Л. Лавренюк. – Л. : НВФ «Українські технології», 2005. – 146 с.

2. Бучко І.Є. Ефективність господарювання аграрних підприємств різних організаційно-правових форм : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / І.Є. Бучко. – Львів, 2008. – 20 с.

3. http://www.minagro.gov.ua/news/?pg=7549

4. http://www.dcz.gov.ua/lviv/control/uk/publish/printable article?art id=7534