Экономические науки / Экономика предприятия

Кондратова О.А., Григор’єва О.С., Сухарев П.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган - Барановського

Ціновий ризик підприємств виробничої сфери діяльності та фактори, які його обумовлюють

Сьогодні підприємства функціонують у нестабільному середовищі і не володіють повнотою інформації про контрагентів. Таким чином, вони зіштовхуються у своїй діяльності з різноманітними фінансовими ризиками.

Треба відзначити, що у фундаментальних роботах у сфері теорії ризиків такі дослідники-теоретики, як Дж.М. Кейнс, А. Маршалл, О. Моргенштейн, Ф. Найт, Дж. Нейман розробляли питання природи ризику, взаємозв'язку ймовірності, невизначеності і ризику, але не розглядали питання зв'язку ризику зі специфікою діяльності підприємств.

Метою статті є розгляд цінового ризику з урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема виробничої сфери, аналіз впливу ризику на процес та результати діяльності підприємства, а також пошук шляхів подолання та нейтралізації цінового ризику.

Об’єктом дослідження виступили цінові ризики як специфічні ризики діяльності підприємства при здійсненні господарської діяльності на сучасному етапі розвитку економіки, коли фінансова сфера є невід’ємною від основної сфери діяльності підприємства.

Категорія ризику є досить багатоаспектна. Не випадково в науковій літературі наводяться різноманітні визначення цієї категорії. Під ризиком звичайно розуміють загрозу втрат, потенційних збитків, вірогідність та можливість наступу несприятливих подій або банкрутства.

Відомий дослідник ризику А.П. Альгін так охарактеризував ситуацію по проблемі визначення категорії ризику: «В масовому розумінні та в ряді наукових публікацій переважають два протилежних погляди на сутність ризику. З одного боку, ризик представляють у вигляді можливої невдачі, небезпеки, матеріальних та інших втрат, які можуть настати у разі втілення в життя ухваленого рішення, а з іншого – ризик ототожнюється з можливою вдачею, сприятливим результатом».

Аналогічної статистичної концепції ризику в сфері управління фінансами додержується В.В. Ковальов. На його думку «ризикованість активу характеризується мірою варіабельності доходу (або дохідності), який може бути отриманий завдяки володінням даним активом».

Статистична концепція фінансового ризику інтерпретується І.Я. Лукасевичем як «можливість відхилення фактичних результатів заходів, які проводяться, від прогнозованих. Ніж ширше діапазон можливих відхилень, тим вище ризик даної ситуації.

Джон Ф. Маршалл та Вікул К. Бансал визначають ризик як «можливість відхилення доходу від очікуваного або середнього значення».

Ченг Ф. Лі та Джозеф І. Финнерті розглядають ризик як «вірогідність успіху або поразки, де успіх означає прибуток, а поразка – збиток за інвестиціями».

В.П. Ковальов та Н.І. Тупальский характеризують ризик «як дію, яка пов’язана з надією на успіх».

Зазначимо авторське бачення фінансового ризику. Ризик - ймовірність несприятливого результату у зв'язку з тим, що одна і та ж подія, яка може бути джерелом виникнення фінансових ризиків, може призвести до різних результатів суб'єктів різних сфер діяльності, що беруть участь в угоді.

Джерелом цінового ризику є виникнення відхилень від нормальних умов функціонування у виробничій і реалізуючій галузях, що призводить до відхилення ціни продукту підприємства від її очікуваного значення. Досліджуючи фактори, що викликають ці зміни, можна виділити наступні із них:

1. До внутрішніх факторів можна віднести фактори виробництва, які залежать від діяльності підприємства:

- трудові ресурси;

- виробничі основні й оборотні фонди.

2. До зовнішніх факторів, які прямо не залежать від діяльності підприємства, можна віднести такі, як:

— організація роботи та стан фінансової системи;

— загальна економічна ситуація;

— нормативно-правові акти тощо.

До категорії трудових ресурсів відносять чисельність персоналу підприємства і час, витрачений працівниками підприємства на виробництво продукції і сприяння цьому виробництву. Так, неефективне використання робочого часу або працівників може призвести до подорожчання продукції підприємства.

Причинами зміни ціни, безпосередньо пов'язаними з основними фондами підприємства, можуть бути якість і надійність виробничого потенціалу, а також режим його використання. Використання фізично застарілих основних фондів виробничого призначення, по-перше, гальмує виробництво сучасної продукції; по-друге, зношеність, насамперед, наднормативно активної частини основних фондів призводить до частих поломок і зупинки устаткування. У результаті знижується якість продукції та збільшуються витрати на її виробництво, що, у свою чергу, веде до її подорожчання.

Ще одним фактором виробництва є виробничі оборотні фонди, що разом з фондами обігу утворюють оборотні кошти підприємства, серед яких головну роль відіграють матеріальні ресурси або матеріали. До їхнього складу входять: сировина і матеріали, запасні частини і комплектуючі, відходи. Основною причиною виникнення цінового ризику, викликаного матеріальними ресурсами, може стати подорожчання сировини і матеріалів.

Фактором появи цінового ризику може бути і нечітка робота фінансових структур. Наприклад, уповільнення грошового обігу між банками призводить до обмеження вибору споживача за принципом ведення розрахунків через один банк, банки-кореспонденти чи обмежену кількість банків, що користуються надійною репутацією серед клієнтів.

До збільшення цін на продукцію може призвести погіршення загальної економічної ситуації у країні, яка супроводжується збільшенням рівня інфляції, причому варто враховувати не тільки стрибки інфляції або її плавне зростання, але й інфляційні очікування, тому що очікування інфляції призводить до придбання споживачами товарів про запас ще до моменту появи інфляції, яка призводить до зростання цін.

Важливими для виробничого підприємства є і нормативно-правові фактори. Очевидно, що негативні зміни в податковому законодавстві можуть призвести до подорожчання продукції. І, навпаки, продукція буде дешевшою, якщо її виробляти на податкових пільгах. Пільги можуть бути різними: на використання праці інвалідів, на деякі види діяльності і продукції і т.д. Але треба враховувати, що це — зовнішній фактор, і він може раптово перестати діяти як нормативно-правовий акт. Виробник має бути до цього готовий, щоб у будь-якому випадку нижній рівень ціни й обсягу виробництва покривав витрати на виготовлення і збут продукції. Якщо цього не враховувати, то ціна на продукцію неминуче підвищиться.

Усі розглянуті фактори основного фінансового ризику для виробничого підприємства - цінового - тісно пов'язані між собою і прямо або побічно впливають на внутрішні фактори. Слід зазначити, що розглянута класифікація ризикостворюючих факторів цінового ризику не претендує на одиничність у пошуку причин виникнення цінового ризику і шляхів його запобігання. Вона не охоплює всіх видів і сторін виробничої діяльності, наприклад таких, як будівництво або виробництво нової продукції, де існують свої специфічні особливості.

На виробничому підприємстві можуть виникнути не тільки цінові ризики, аж інші види фінансових ризиків: валютні, кредитні, відсоткові. Так, підвищення фінансовими структурами відсоткових ставок за кредитами може негативно відбитися на діяльності тих підприємств, які використовують позичкові кошти для фінансування виробництва. Якщо ж підприємство активно займається зовнішньоторговельною діяльністю або має філії в різних країнах, то в силу специфіки своєї діяльності воно піддане впливові різновидів валютних ризиків.

Підприємство має постійно моделювати можливі наслідки його економічного розвитку за умов невизначеності та конфлікту, а також враховувати фактори, що впливають на рівень ризику, оцінювати їх, виявляти пов'язані з ними можливі втрати. З цією метою необхідно розробляти найбільш прийнятні шляхи подолання фінансових ризиків: ухилення від ризику; прийняття ризику на себе; передача ризику; страхування ризику; об'єднання ризику; диверсифікація; хеджування.

Представлені методи можуть використовуватися одиночно або в певній їх комбінації і можуть доповнені іншими, більш спеціальними методами. Використання спеціальних методів у значній мірі визначається специфікою діяльності компанії, ринковою бізнес-ситуацією.

Таким чином, фінансові ризики істотно впливають на діяльність підприємств виробничої сфери економіки. Пріоритетною для підприємств є мінімізація цінових ризиків, адже саме ціна в вітчизняних умовах визначає успішність діяльності виробничого підприємства, але не менш загрозливими при певних умовах для підприємства є відсоткові, кредитні, валютні ризики, які часто є менш прогнозованими. На сучасному етапі розвитку економіки для підприємства важливо своєчасно та об’єктивно проаналізувати та оцінити всі види ризиків, та своєчасно застосувати методи їх нейтралізації. Вибір шляхів подолання ризиків залежить від особливостей ризику та можливостей виробничого підприємства їх застосувати в специфічних умовах діяльності.

Література

1. Брегін Н.А., Брітченко І.Г. Механізми оцінки й управління фінансовими ризиками підприємств. – Донецьк: ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 2004. – с.59-82.

2. Брегін Н.А. Аналіз фінансових ризиків підприємства з урахуванням специфіки їхньої діяльності // Вісник ДонДУЕТ – 2004 - №3(23) – с.205 – 212.

3. Камінський А. В. Концептуальні підходи до вимірювання фінансових ризиків // Фінанси України. -2006 - № 5. - С. 78-86.

4. Токаренко Г. С. Прогнозирование рисков в компании // Финансовьій менеджмент. - 2006. - № 3. – с.132- 142.

5. Хархут Н., Берницька Д. Аналіз фінансових ризиків та основні шляхи їх нейтралізації // Економічний аналіз. – 2007 - Випуск 1(17) - с.113 – 117.