Экономические науки / 13 Региональная экономика

Казарська В.В.

Одеська державна академія будівництва та архітектури

Інвестиційно-інноваційний розвиток та екологізація

Серед пріоритетних спрямувань щодо виходу країни з кризової ситуації, прояви якої спостерігаються на сучасному етапі функціонування української економіки, і забезпечення підтримки вітчизняних суб’єктів підприємництва, які віднесено до провідних видів соціально-економічної діяльності, останнім часом виділяється удосконалення теоретико-методичних основ та формування умов до сприяння інноваційному розвитку суб’єктів економіки усіх рівнів та форм власності. При цьому визначальна роль у регулюванні та проведенні вказаних процесів належить державним органам влади, а також виробничим, науковим та іншим структурам різних форм власності, які спеціалізуються на виробленні інноваційної продукції. В той же час економічний інтерес щодо впровадження та реалізації даного напрямку виявляється у всіх підприємницьких структур.

Основна причина наявності вказаного інтересу міститься в особливостях використання інновацій за провідне джерело розвитку. Звісно, що від структури таких джерел, які відповідають конкретній стадії розвитку: за використанням факторів виробництва, за рахунок інвестицій, на базі інновацій, на основі добробуту, – залежить і рівень розвитку країни в цілому. Також слід вказати на те, що, незалежно від стадії розвитку, якій відповідає сучасний стан цієї країни, зберігається економічне значення усіх попередніх джерел, незважаючи на певне зменшення їх впливу на формування загального доходу держави чи регіону [1].

Додатковим підтвердженням даної тези є те, що інновації представлені науковими розробками та уречевленими результатами наукових досліджень, які впроваджуються у різноманітні сфери суспільного та економічного життя. Для незалежного і перспективного запровадження інновацій на відповідній стадії розвитку територіальне формування повинно сприяти утворенню достатньо потужного потенціалу, який поєднує фактори розвитку (природно-ресурсний потенціал, трудові ресурси, інші) та інвестиційні складові. Слід зазначити, що вказані структури певною мірою характеризуються ознаками взаємного заміщення. Одночасно для переходу до інноваційної моделі потрібні визначена концентрація та якісні параметри джерел розвитку при перевазі інвестицій.

Обов’язковість присутності атрибутів попередніх стадій розвитку, окрім позитивних рис, містить передумови до проявів негативних наслідків. Особливе значення це має відносно виникнення таких зовнішніх ефектів, яким характерні ознаки небажаних результатів впливу на регіональну економіку антропогенних факторів через послідовне накопичення забруднюючих речовин та можливості посилення інших форм навантаження виробництва на навколишнє середовище.

Cтруктурі економіки України сьогодні властиво переважання факторних та інвестиційних джерел, які по регіонах мають суттєві відзнаки, достатньо нерівномірно розміщені та відрізняються за використанням. Наявний дефіцит інвестиційних ресурсів стримує науково обґрунтоване використання природно-ресурсного та сприяє витрачанню кількості і якості трудового потенціалу. При подальшому поширенні інвестування створюються передумови до переходу на інноваційну стадію розвитку, яка в країні має лише первинні ознаки [2 та інш.].

Для формування прогресивних територіально-економічних комплексів, що відповідають сучасним вимогам, необхідною і обов’язковою умовою є здійснення реструктуризації регіональних економічних структур на принципах екологізації виробництва [3 та їнш.]. При цьому дуже важливо, щоб за первинне у структурі економіки визнали задоволення вимогам прогресивної перспективи країни, де зберігається паритет економічних і екологічних інтересів населення, а крім того, яка ґрунтується на повноцінному раціональному залученні факторів виробництва і стимулюванні поширення обсягів інвестування по всіх джерелах.

Провідне значення у стимулюванні даних процесів належить державному регулюванню, яке здатне використовувати економічні, юридичні та сприяти розвитку і впровадженню технічних заходів на принципах екологізації. Але значно більшого успіху через застосування важелів з управління суспільно-економічними процесами досягається, якщо за головне джерело розвитку визнається інноваційна діяльність. Проте її обов’язковою складовою повинно бути забезпечення охорони і раціонального використання природно-ресурсного потенціалу регіону як суттєвої ознаки екологізації суспільного виробництва.

Здійснення екологізації виробничих процесів на інноваційній основі необхідно проводити за умови реалізації принаймні двох підходів:

ž на рівні підприємства – впровадженням одноцільових, але провідне значення слід надати багатоцільовим природоохоронним заходам, що дозволяє підвищити випуск продукції за рахунок більш ефективного використання усіх видів вихідної сировини та енергії при мінімізації відходів або втрат ресурсів;

ž на державному рівні – розробленням прогресивних форм управління та сприянням дії системи економічних зв’язків, що базується на максимізації обернення матеріальних ресурсів у суспільному виробничому циклі в цілому.

Проте кращий результат досягається інтеграцією вказаних підходів, що дозволяє звести до мінімуму витрати і втрати, обумовлені виникненням негативних зовнішніх впливів. Проте позитивні наслідки здобувають форму додаткових доходів та проявляються на усіх рівнях через зменшення збитків в результаті комплексної переробки вихідної природної речовини, запобігання надмірного, а звідси – недостатньо продуктивного, споживання ресурсів та забруднення довкілля через скорочення обсягів утворення речовинних та енергетичних відходів виробництва. Накопичення відносно вивільнених коштів сприяє подальшому удосконаленню виробничих процесів через поширення інвестування на інноваційній основі за принципами екологізації.

Література.

1. Гречановська І. Г, Ракицька С. О. Використання передумов і факторів регіонального інноваційного розвитку // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Наук. збірник. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – С.159-163.

2. Галиця І. О. Потенціал інноваторів: механізми використання. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2005. – 298 с.

3. Андреева Н. Н. Экологически ориентированные инвестиции: выбор решений и управление: Монография. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2006.– 536 с.