Гончарова К.В.

Лебеденко О.О., к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. М. Туган – Барановського

ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

Одним з основних факторів успіху будь-якого бізнесу є організація ефективного управління його оборотними активами.

Активи підприємства, мають для діяльності підприємства, як і категорія капіталу, важливе значення. Вони являють собою контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати прибуток, постійний оборот, який пов'язаний з факторами часу в процесі використання ризику і ліквідності.

Недостатність джерел формування оборотних активів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел, на підприємстві, сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних активів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів. Вітчизняна фінансова теорія та практика, як правило, в структурі джерел формування оборотних активів розрізняє: власні джерела; позикові кошти; додатково залучені кошти[1]. В зарубіжній фінансовій науці більша увага приділяється вивченню та аналізу залучення коштів для фінансування потреб в оборотному капіталі, а також особливе значення надається резервному фонду як джерелу формування оборотних активів та взагалі спроможності підприємства фінансувати свої потреби в оборотному капіталі за рахунок власних джерел. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу.

Найбільш цілісне визначення сутності управління оборотним капіталом можна дати, ознайомившись з роботами відомого науковця І.О.Бланка, за яким управління оборотним капіталом являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу і структури, задоволенням потреб підприємства в окремих його видах та залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства, забезпеченням умов оптимізації процесу його обертання [2]. Необхідно зазначити, що у вітчзняній теорії та практиці управління оборотним капіталом підприємства досить повно та цілісно визначено зміст, цілі й задачи, а також функції фінансового менеджменту в сфері оборотного капіталу підприємства. Проте, на нашу думку, система управління оборотними активами підприємства потребує подальших досліджень, спрямованих на удосконалення та конкретизацію її фукцій з позиції адаптації до сучасного етапу розвитку фінансів та економіки України в цілому.

Як будь-який вид активів, оборотні активи повинні генерувати певний прибуток при їх використаннні у виробничо-збутовій діяльності підприємства. Разом з тим, окремі види оборотних активів здатні приносити підприємтсву прямий дохід в процесі фінансової діяльності і у формі процентів та дивідендів. Тому аналіз рентабельності оборотних активів також повинен стати складовою частиною управління оборотними активами. Більш високу доходність оборотного капіталу можна одержати в результаті підвищення коефіцієнта прибутковості продажу продукції або коефіцієнта оборотності оборотних активів. Коефіцієнт прибутковості можна підвищити шляхом скорочення витрат або підвищення продажних цін. Проте при зростанні продажних цін можливе падіння попиту й наступного за цим зменшення показника оборотності активів. Якщо більш високі ціни призведуть до зниження товарообігу, то збільшення коефіцієнта прибутковості може компенсуватися падінням оборотності активів, тому загальна доходність оборотного капіталу може не покращитися. Не менш важливим обєктом, ніж рентабельність оборотних активів, при аналізі використання оборотного капіталу виступає їх ліквідність, а предметом такого дослідження є аналіз впливу на фінансовий стан підприємства розміщення оборотних активів.

Досліджуючи напрямки поліпшення використання оборотних активів підприємства та підвищення ефективності управління оборотним капіталом взагалі, ми вже розглянули питання визначення оптимальних потреб підприємства в оборотних активах і роль в цьому процесі методів їх нормування, а також оптимізацію джерел фінансування оборотних активів. Потрібно сказати, що не менші резерви підвищення ефективності управління оборотним капіталом має і прискорення оборотності мобільних активів підприємства, яке позитивно впливає на фінансово-майновий стан підприємства.

Таким чином, роль прискорення обороту активів у формуванні операційного прибутку є дуже високою і визначає необхідність постійного управління цим процесом з метою підвищення ефективності управління оборотним капіталом в цілому. Тобто, ефективність управління оборотним капіталом підприємства залежить від рівня організації та узгодженості процесів аналізу оборотних активів підприємства в попередньому періоді, планування оборотного капіталу, контролю за виконанням планів та прийняттям управлінських рішень щодо підвищення ефективності використання оборотного капіталу.

Література:

1. Дякин Б.Г. Лізинг - перспективна форма господарювання. - М.: Економіка, 2002. - 135 с.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1.- К.: Ника- Центр, 1999. С. 301-380. - (Серия «Библиотека финансового менеджера»; Вып. 3).