Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Турзаєва Ю.С, Стрєчна І.В., Мелентьєва О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Жодна країна світу не може існувати без досконалої податкової системи, яка є основою розвитку суспільства та економічного зростання будь-якої держави. Податкова система відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливає на доходи юридичних та фізичних осіб.

Питання реформування системи оподаткування України досліджували українські науковці, такі як: В. Андрущенко, Т. Василькова, Г. Василевська, С. Гасанов, В. Геєць, Т. Єфименко, І. Луніна, В. Попович, А. Соколовська, В. Федосов.

Достатньо високе податкове навантаження в нашій країні суттєво позначається на доходах споживачів – пересічних громадян. Мова йде передусім про сплату непрямих податків при купівлі товарів і послуг (ПДВ, акцизи, спеціальні збори до Пенсійного фонду, митні збори з імпортних товарів тощо), а також податки з нерухомості та рухомого майна. Сукупні обсяги цих податків сягають 45-46% від суми усієї офіційної зарплати та інших індивідуальних доходів. Окрім того, прямі податки на доходи громадян у цьому році становлять 15,1 – 15,2% їх сукупної величини. Отже, в середньому до 62% індивідуальних доходів працездатних громадян сплачується ними через податкову систему до бюджету і Пенсійного фонду країни. А для пенсіонерів та інших соціально незахищених верств населення податкове навантаження сягає 47,5% їх індивідуальних доходів[3].

Через непрямі податки держава фактично перекидає податкове навантаження на плечі населення. Платники непрямих податків, як правило, не знають, що їх доходи оподатковують. Більше того, вони не обурюються, купуючи товари та послуги, а отже ставки ПДВ, акцизів, мита, спецзборів можна підвищувати, постійно множити кількість видів непрямих податкових вилучень, довільно завищувати суми останніх, використовуючи неправдиві дані про величину предмета оподаткування. Внаслідок цього податківці можуть вільно маніпулювати розрахунками платежів, а отже, не докладаючи зусиль, отримувати необхідні надходження[4].

Не меншим недоліком чинної податкової системи є нерівномірність і несправедливість розподілу податкового навантаження. Так, для суб’єктів господарювання така нерівномірність сформувалася через запровадження спеціальних систем оподаткування для сільських господарств, малого та середнього бізнесу, а також для підприємств, що діють на території спеціальних економічних зон, технопарків і зон пріоритетного розвитку. Така міжгалузева і міжтериторіальна нерівномірність податкового навантаження досягає від 12 до 15 % доданої вартості на окремих підприємствах. Подібна ситуація спотворює ринкову мотивацію до інвестицій у найрентабельніші сектори економіки, змушує окремі господарства уникати виконання податкових зобов’язань, фальсифікувати податкову звітність тощо.

Іншими причинами нерівномірності податкового навантаження експерти вважають законодавчо встановлені звільнення від сплати податків у окремих секторах економіки, а також додаткові надвисокі податкові зобов’язання для таких державних монополістів, як газо- і нафтотранспортні підприємства (для них податкові вимоги перевищили 100% доданої вартості).

Для забезпечення нової системи відносин оподаткування необхідне поступове досягнення оптимального значення загального податкового навантаження на всі види діяльності. Також необхідно зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням єдиних правил контролю за податками, поетапне зниження податкового навантаження на платників. Необхідне підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу.

Податкове реформування необхідно проводити разом з проведенням реформи з оплати праці та економічно обґрунтованого розширення пакета соціальних послуг і гарантій працюючому населенню (запровадження мінімальної погодинної заробітної плати, здійснення оплати праці працівників бюджетної сфери на основі Єдиної тарифної сітки виходячи з тарифу I розряду на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати).

Реформування податкової системи потребує спрямування податкового навантаження із сфери виробництва на сферу споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі, у зв'язку з чим необхідно насамперед зменшити податкове навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформувати акцизний збір, ресурсні та рентні платежі, плату за забруднення навколишнього природного середовища.

Література :

1. Єфименко Т. Про основні напрями реформування податкової системи України: проблеми теорії і практики//Збірник наукових праць НДФІ. - 2006. - №4.

2. Лук'яненко І.Г. Напрями реформування бюджетно-податкової системи в Україні, Економіка, фінанси, право. - 2007. - № 6.

3. Проблеми та перспективи розвитку фінансової системи України - НБУ, науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві Фінансів України. - 2004.

4. Іголкін І.В. Податкова реформа як об'єктивна необхідність зміцнення дохідної частини державного бюджету// Фінанси України. - 2005. - №8.