Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Денісова М.В., Фоломкіна І.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Особливості функціонування вертикально-інтегрованих нафтових компаній

В сучасній структурі світового нафтового бізнесу домінують вертикально-інтегровані нафтові компанії як найбільш ефективна форма господарювання в цій галузі. Вертикальна інтеграція означає об’єднання на фінансово-економічній основі різних технологічно взаємопов’язаних виробництв. У нафтовій галузі це передбачає здійснення діяльності за такими стадіями: розвідування та видобуток нафти – транспортування – переробка – нафтохімія – збут нафтопродуктів та нафтохімікатів. Вертикальна інтеграція дозволяє концентрувати ресурси за найефективнішими напрямками політики підприємства, економити на використанні виробничої та соціальної інфраструктури, і таким чином підвищувати конкурентоспроможність компанії на ринку.

У вузькому розумінні вертикальну інтеграцію можна визначити як комбінацію верхнього сектору (розвідування та видобуток) та нижнього сектора (переробка та збут). Вертикальна інтеграція може бути фізичною та економічною [1].

Фізична інтеграція базується, як правило, на географічному принципі: нафта, що видобувається компанією, переробляється у тому ж регіоні на власному підприємстві, а продукти переробки транспортуються і розподіляються у межах сфери її діяльності.

Але існую ряд недоліків, що супроводжують фізичну інтеграцію і здатні звести до мінімуму її переваги. Перш за все, компанія, яка інтегрує свою структуру, потребує значних довгострокових інвестицій, що обмежує її мобільність та гнучкість, ослабляє здатність до інвестиційних рішень поза її сферою діяльності. Компанія має значні витрати, необхідні для підтримки виробничих потужностей за всією вертикальною схемою незалежно від попиту на кінцеву продукцію.

Крім того, можуть виникнути серйозні проблеми в результаті нерівномірності технічного прогресу в окремих ланках виробничого ланцюга. Це загрожує не тільки виникненням дисбалансу у виробничому потенціалі окремого підрозділу, але і стримуванням технічного прогресу та зниженням інноваційно-виробничого потенціалу компанії в цілому.

Ще одним негативним наслідком є ізольованість окремих виробництв від впливу ринкових сил, в тому числі конкуренції. Це відбувається, якщо компанія орієнтується головним чином на внутріфірмові поставки, і підрозділи ВІНК змушені купувати продукцію своїх підприємств незважаючи на ціну та якість.

Подолати ізоляцію підрозділів компанії можна шляхом надання керівникам цих підрозділів певної свободи вибору між ринковою угодою та внутрішньофірмовою операцією.

Економічна інтеграція передбачає контроль верхнього и нижнього секторів в рамках однієї компанії, але не допускає фізичного зв’язку між різними видами діяльності. Так, нафта може продаватися нафтопереробній компанії, що належить іншому власнику, а виробників нафтопродуктів даної компанії можуть забезпечувати інші постачальники.

Концепції економічної і фізичної інтеграції є взаємодоповнюючими. Економічна інтеграція дозволяє уникнути недоліків фізичної інтеграції і є проміжним станом між групою незалежних компаній і підприємств, об’єднаних у єдину технологічну вертикаль.

Отже, сучасні світові транснаціональні вертикально-інтегровані нафтові компанії (ВІНК) - це гігантські, географічно диверсифіковані, багатофункціональні виробничо-комерційні системи [2].

Складним питанням є взаємовідносини між ВІНК та державою. Це спричинено такими факторами:

- підприємства галузі є нечисленними, відносяться до стратегічних галузей економіки, оскільки в значній мірі визначають промисловий потенціал країни, а також екологічну ситуацію;

- продукція компанії споживається у різних пропорціях всіма членами суспільства і носить безперервний характер;

- для підприємств цієї галузі характерним є переважно монопольне положення на ринку, потреба у масштабному і комплексному освоєнні національних природних багатств, велика капіталомісткість.

Тому у більшості країн регулювання діяльності ВІНК з боку держави є достатньо жорстким, а також поширеною практикою є створення національних ВІНК. Так, пряма участь уряду через інвестиції державних фінансових ресурсів в національну нафтову компанію мають місце у багатьох країнах (Франція, Італія, Норвегія, Алжир, Мексика тощо). [1] При цьому національні ВІНК мають значні переваги завдяки пільговому доступу до капіталу і отриманню ліцензій на розробку нових родовищ. Це не означає існування чистої монополії на всіх стадіях вертикальної інтеграції. Найбільш розвинута модель – конкуренція, що забезпечується приватними інвесторами у поєднанні з рядом пільг, які отримують національні ВІНК. Така політика спрямована на забезпечення реалізації державних інтересів на нафтовому ринку і здійснення впливу на економічну ситуацію в країні.

Таким чином, для сучасного нафтового ринку характерним є функціонування ВІНК, виникнення яких обумовлено необхідністю поєднання зусиль підприємств з видобутку нафти, її переробки і збуту з метою економії на витратах і на базі впровадження нових технологій.

Література:

1. Олег Салмин. Перспективы создания вертикально-интегрированной нефтяной компании в Украине. [Електронний ресурс]. – Доступний з: http://www.soskin.info/ea.php?pokazold=20021204&n=11-12&y=2002

2. Шестаков Н.В. Современные достижения в разработке и внедрении информационных технологий управления в нефтегазовом комплексе. [Електронний ресурс]. – Доступний з: http://www.masters.donntu.edu.ua/2001/fvti/matsak/diss/lib/pdoil.htm