Д’якова О. О., Попова Ю. М.

Донецький державний університет управління

напрями використання принципів реверсивної логістики на підприємствах україни

Реверсивна логістика – це сучасна система управління рухом відходів, які виникають в процесі виробництва товарів та в життєдіяльності людини. Виходячи з базисної ідеї логістики, всі стадії виробництва та реалізації продукції об’єднуються в єдиний процес руху та трансформації продукту. Сьогодні, коли зросла небезпека екологічної катастрофи, в цей процес почали включати нову, дуже актуальну, стадію утилізації та подальшої переробки відходів з метою їх повторного використання, що дозволило замкнути логістичний ланцюг.

Реверсивна логістика сьогодні – це напрямок, який тільки почав формуватися, тому її відрізняє розвиток прикладних підходів, що відображаються в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених: Б. А. Анікіна, В. І. Бережного, А. М. Гаджинського, М. П. Гордона, І.С. Кородюка, П.В. Куренкова, B.C. Лукинського, А.І. Семененко, В.В Щербакова; Д.Дж. Бауэрсокса, Д.Дж. Клосса, М.Р. Линдерса, Х.Е. Фирона, Р. Шредера.

Пріоритетність еколого-економічного підходу України в стратегії керування суспільним виробництвом уже починає впроваджуватися в життя. Проте на заваді стоять такі перешкоди, як галузеві економічні інтереси, відсутність у господарському механізмі ефективних важелів реалізації природоохоронних принципів[2].

У сфері повторного використання відходів існує чимало складних питань. Ще в 90-х роках минулого століття у більшості розвинених країн світу зрозуміли, що звалища та сміттєспалювальні заводи не розв'язують проблеми твердих побутових відходів. Необхідно було принципово змінити технологію: вилучати з відходів корисні компоненти і після переробки використовувати їх повторно. Для прикладу розглянемо деякі показники. В США, за різними даними, щорічно створюється від 3,5 до 4,3 млрд. т твердих побутових відходів, з яких приблизно половина – це відходи сільськогосподарської діяльності, 1,7 млрд. т – породи горяних розробок, 200-300 тон – побутові відходи. В СНД маса побутових відходів сягає щорічно 90 млн. т, промислових – від 1,0 до 1,2 млрд. т, породи горяних розробок – 6 млрд. т щорічно. Як бачимо, ці показники занадто великі, і це доводить, що проблема дійсно є дуже важливою[3].

Українське законодавство стосовно відходів стає більш жорстким в аспекті курсу України на євроінтеграцію. З 1 січня 2005 року в Україні вступив в силу Закон «Про екологічну мережу України». Головною задачею при цьому є регулювання процесу використання природних ресурсів задля забезпечення екологічного розвитку України.

Займатися проблемою утилізації відходів більш детально почали підприємства, які експортують товари за межі України, тому що в країнах Європи пункт про повернення тари або її утилізацію є обов’язковим. Першим етапом тут є сортування відходів, яке зручно здійснювати безпосередньо у місцях їх утворення: частково у житлових будинках з подальшою обробкою на відповідних підприємствах.

У розвинених країнах розробляють концепції комплексного управління побутовими відходами, причому провідна роль у їх реалізації належить населенню. Для цього слід вести цілеспрямовану роз'яснювальну роботу в освітніх закладах і серед широкої громадськості, використовувати всі важелі виконавчої влади, засоби масової інформації. Також розроблено спеціальне екологічне законодавство, прийняте парламентами переважно більшості розвинутих країн світу. Широкомасштабна переробка відходів є можливою за умови існування інтегрованої схеми переробки та утилізації відходів (рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв’язок процесу виробництва та споживання продукції із

рециклінгом відходів

Статистика свідчить про те, що за рік на одну людину в Україні виодить більш ніж 300 кг побутового мусору. У зв’язку з цим надана вище схема є актуальною для розробки нових технологій переробки твердих побутових відходів (ТПВ) на основі їх особливостей. Розглянемо принципи логістики, які необхідно впроваджувати в систему боротьби з відходами на підприємствах України.

По-перше, це принцип системного підходу. Як система ресурсозберігаючих і природоохоронних заходів вторинне ресурсокористування потребує розробки науково обґрунтованої програми і державного регулювання в цілому задля досягнення максимального ефекту. Важливим кроком в цьому напрямку буде побудова нових підприємств з утилізації відходів. В Україні заводи з переробки відходів працюють лише в двох містах – Києві та Дніпропетровську[4].

По-друге, треба зазначити принцип гуманізації всіх функцій та технологічних рішень в системі реверсивної логістики. Цей принцип регламентовано Законом України «Про відходи»[1], де визначено відповідальність власників відходів щодо їх розміщення, знешкодження, утилізації та екологічно безпечного видалення, пошуку технологій їх залучення у повторне виробництво. Постанова «Про затвердження загальних вимог здійснення переробки, утилізації, знашкодження чи подальшого використання вилученої з обігу неякісної чи небезпечної продукції» регламентує міри запобігання впливу неякісної продукції на життя та здоров’я людини.

По-третє, важливо сказати про принцип тотальних витрат. Під час його впровадження основним напрямом державної політики України буде мінімізація сукупних логістичний витрат протягом процесу зменшення накопичення відходів і повернення їх у виробництво з метою вилучення цінних компонентів і використання їх як вторинних ресурсів.

По-четверте, необхідним є принцип теорії компромісів задля перерозподілу витрат. Існує чимало засобів боротьби з відходами (спалювання, захоронення, злиття у водойми та складування), але кожен з них має свої недоліки: деякі з них доволі коштовні, деякі – над шкодливі для природного середовища. Отже, знаходження оптимального рішення між витратами на переробку відходів та їхнім впливом на довколишнє середовище на будь-якій стадії переробки відходів оптимізує всю логістичну систему.

По-п’яте, треба впроваджувати принцип логістичного сервісу в сфері повернених товарів та відходів. Тобто, на кожному підприємстві потрібна бути налагоджена лінія прийомки, сортування та переробки відходів, біля житлових споруд повинні бути декілька окремих урн для різноманітних відходів (скла, їжі, пластику, паперу).

По-шосте, важливим є принцип глобальної оптимізації в галузі реверсивної логістики. Протягом оптимізації структури та управління логістичною системою необхідним є загальне узгодження окремих цілей функціонування елементів задля досягнення максимального ефекту усієї системи. Це виражається в чіткій законодавчій базі, яка спрацьовуватиме на місцях, в окремих підприємствах та в кожного громадянина України.

Отже, потрібно змінити загальнодержавну політику стосовно поводження з відходами, ключовим елементом якої має стати впровадження логістичний принципів створення єдиної системи управління усіма видами відходів з відповідним законодавчим урегулюванням. Головну роль в цьому процесі відіграватиме реверсивна логістика.

Література

1. Закон України «Про відходи». Прийнятий Верховною Радою України в 1988 р.

2. Р.В.Сагайдак-Никитюк. Внедрение реверсивной логистики в условиях фармацевтического производства // Ремедиум. – 2008. – №5.

3. Дрозд І. П., Коломієць В. І. Основні завдання управління відходами України у контексті екологічної безпеки//Товариство задля вирішення проблеми відходів. – 2007. - № 4.

4. А. Максимовський. Портрет логіста // Дистрибуция и логістика. – 2007. – №5.