Економічні науки/ 5. Управління трудовими ресурсами

Бочарова Н. О., к.е.н., доцент кафедри організації виробництва і агробізнесу, Щепа Т. В., магістрант факультету Економіки та бізнесу

Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна

Економічний сенс мотивації праці як основного чиннику в механізмі забезпечення продуктивної зайнятості селянства

У міру розвитку суспільного виробництва, переходу до постіндустріальних засад його функціонування дедалі очевиднішим стає фундаментальне значення людських ресурсів у розвитку цивілізації. Економічною наукою доведено (і підтверджено практикою), що за сучасних умов господарювання прогрес забезпечує людина і її мотивація. Аксіомою вже стало визнання того, що ефективність праці за інших однакових умов визначається особистим ставленням людини до праці, її мотиваційними настановами та трудовою поведінкою.

Проблема спонукування людей до продуктивної праці не нова. Протягом багатьох століть вона хвилювала найвидатніші уми людства, і це не випадково: працею створюється матеріальна і духовна культура суспільства. Зокрема питання щодо дослідження й розробки дієвого механізму спонукання людства до плідної праці досліджували: Л.С. Дорошенко, Г.В. Осовська, О.В. Крушельницька та інші.

Значний внесок у розробку теоретико-методологічних, соціально-економічних і прикладних проблем стимулювання до ефективної зайнятості сільського населення в цілому та його окремих соціальних груп належить провідним українським ученим, праці яких широко відомі за межами країни: Д.П.Богині, О.А.Бугуцькому, С.О. Гудзинському, А.М.Колоту, Е.М.Лібановій, Л.П.Червінській, К.І.Якубі та іншим.

Тому метою написання статті є з’ясування економічної сутності та обґрунтування практичного сенсу щодо застосування мотивації людської праці в якості домінанта серед факторів впливу на механізм забезпечення продуктивної зайнятості аграріїв в умовах економічних реалій нашої країни.

В економічній літературі поняття «мотивація персоналу» трактується неоднаково, хоч більшість визначень багато в чому схожі. На думку одних авторів, мотивація — це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб, до успіху. Інші автори під мотивацією розуміють усе те, що активізує діяльність людини. Для декого з них мотивація — це надія на успіх і побоювання невдачі. До того ж існують погляди на мотивацію як на процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації. Досить поширеним є визначення мотивації як рушійної сили поведінки, як прагнення людиною активної дії з метою задоволення своїх потреб.

Мотивацію визначають і як стан особи, що характеризує рівень активності і спрямованості дії людини в конкретній ситуації. При цьому мотив виступає як привід, причина, об’єктивна необхідність щось зробити, спонукання до певної дії. Така різноманітність визначень засвідчує, що мотивація персоналу — це складне і багатопланове явище, яке потребує всебічного вивчення.

Ми вважаємо, що мотивація — це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.

В умовах перехідної економіки зміна принципів залучення населення до участі в системі зайнятості та суспільного поділу праці, переходу від планової системи підготовки кадрів, перерозподілу та використання трудових ресурсів і оплати праці до ринкового механізму формування доходів, загострення конкуренції між претендентами на працевлаштування призводить до посилення напруги та змістової переорієнтації мотивів, що регулюють поведінку учасників трудових процесів на ринку праці. Домінуюче положення поступово займають так звані „зовнішні мотиви зайнятості”, які пов’язані з першочерговим задоволенням матеріальних потреб, своєчасною виплатою та стабільністю отримання заробітної плати, яка забезпечує можливості відтворення робочої сили та утримання членів сім’ї.

Як засвідчує світова практика, праця працівника аграрної сфери, як ніякого іншого працівника, досить важка і потребує великого напруження усіх духовних та фізичних сил, і в той же час менш оплачувана порівняно з іншими життєзабезпечуючими галузями. Тому для повного розкриття можливостей використання цих сил потрібна постійна та стійка мотивація до праці – раціональне поєднання мотивів та стимулів матеріального, морального та психологічного характеру.

Тобто, потрібно, щоб робітник у процесі своєї праці і особливо при завершенні певного циклу робіт і отриманні кінцевих результатів у вигляді продукції або інших наслідків своєї діяльності відчував моральне творче задоволення, радість та захоплення від відчуття значущості для себе і для суспільства отриманих результатів. Безумовно, при цьому затрачена праця має приносити належний заробіток.

Сучасне українське село характеризується послабленням трудової мотивації працівників, деформацією та руйнуванням трудових цінностей, зниженням трудової дисципліни, незацікавленістю працівників у розвитку професійного рівня та наростанням трудової апатії. Усі ці фактори, помножені на непрестижність аграрної праці, фактичну відірваність переважної більшості працівників від участі в організації та управлінні виробництвом, призводить до переорієнтації їх інтересів із громадської сфери в особисто-сімейну, із сфери, в якій створюються матеріальні блага, в споживчу, небажання працівників використовувати свій потенціал.

В таких умовах важливого значення набуває мотивація зайнятості у сільському господарстві як мотивація сільськогосподарських працівників до праці. У структурі трудових мотивів найманих працівників сільського господарства України провідне місце займають матеріальні мотиви. Інші деформуються, що пояснюється відсутністю об’єктивних умов для їх формування та розвитку. Домінування мотиву матеріальної винагороди над всіма іншими значно обмежує потенціальні можливості використання трудового потенціалу у сільському господарстві. Тому формування системи мотивації аграрної праці в умовах переходу до ринкових відносин повинна передбачати створення цілісного, взаємопов’язаного механізму дії економічних та соціально-психологічних мотивів, які спонукають людину до активної трудової діяльності.

Через це ми вважаємо, що межах підприємства основними засадами щодо оновлення діючого механізму стимулювання сільської праці мають бути наступні:

- надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;

- узгодження рівня оплати праці з її результатами та визначення особистого внеску в загальний успіх.;

- створення належних умов для захисту здоров’я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;

- забезпечення мотивації для зростання професійної майстерності; реалізації здібностей працівників, тобто створення програм навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації;

- підтримування в колективі атмосфери довіри, заінтересованості в реалізації загальної мети, можливості двосторонньої комунікації між керівником та робітниками.

Література:

1. Бугуцький О.А. Аграрна праця та соціальний розвиток села. – К.: ТОВ Комплекс Віта, 1996. – 302 с.

2. Гудзинський С.О. Макроекономічні аспекти трансформації умов сільської зайнятості у коротко- та середньостроковій перспективі // Економічні та соціальні аспекти розвитку АПК та сільських територій: Зб. наук. праць. – Об’єднаний ін-т економіки. Редкол.: В.М. Трегобчук (відп. ред.) та ін. – К., 2004. – 188 с.

3. Дієсперов В.С. Сільськогосподарська праця в нових умовах. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 248 с.

4. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 337с.

5. Конвенция мотивации труда и трудовых отношений на предприятиях сельского хозяйства / А.М. Югай, А.П. Трофимов, М.П. Тушканов и др.; Российская академия с.-х. Наук. Всероссийский НИИ економики с.х. – М., 1996. – 52 с.

6. Куликов Г.Т. Мотивация труда наёмных работников. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2002. – 302 с.

7. Мельник Л.Ю., Корецький М.К. Економіка, власність і підприємництво – Днепропетровськ: Січ, 2001. – 612 с.

8. Ментальний чинник у сфері праці: проблеми теорії та практики / Д.П. Богиня, М.В. Семікіна; Передмова І.Ф. Кураса. – К.: Шторм, 2003. – 346 с.

9. Соціально-трудовий потенціал аграрної економіки / За ред. О.А. Бугуцького. – К.: Урожай, 1996. – 260 с.

10. Якуба К.І. Поліпшення використання трудових ресурсів села. – К.: Урожай, 1989. – 106 с.