Беседіна А.В., ст. гр. БС-07б

Науковий керівник: Александрова Г.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ СПОЖИВЧОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Актуальність. Останнім часом в Україні спостерігається певний бум банківського споживчого кредитування. При цьому відбувається зростання не лише абсолютних величин кредитів, наданих банкам фізичним особам, а й питомої ваги споживчих кредитів у загальній сумі банківських кредитів. Це свідчить про позитивні тенденції банківського споживчого кредитування. Разом з тим необхідно зазначити, що наприкінці минулого року вітчизняні банки зіткнулись із проблемою неповернення населенням отриманих кредитів. Актуальність цієї проблеми посилюється також потребою у диференціації цінових умов при наданні споживчих кредитів залежно від ступеня їх ризикованості.

Мета. Метою даної статті є дослідження ризиків у банківському споживчому кредитуванні та способи їх зменшення.

Основна частина. Споживчий кредит – це кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Об’єктом кредитування може бути практично кожний предмет споживання (товар або послуга). Кредитують купівлю житла, побутової і оргтехніки, автомобілів, оплату навчання, відпочинку, лікування, проведення ремонту квартир і будинків [1, c.315].

Сьогодні 30–50% усіх покупок у торговельних мережах в Україні здійснюється в кредит. Лідером продаж у розстрочку є побутова, а також аудіо- і відеотехніка. Найбільш розповсюджена сума покупки в кредит – 1500 – 2000 грн. Близько 80% всього ринку споживчого кредитування в Україні сконцентровано у великих торговельних мережах: «Фокстрот», «Ельдорадо», «АБВ-техніка», «Євросеть», «Биттехніка» тощо.

Кредитуванням у торговельних мережах займаються як банки, так і підконтрольні їм кредитні союзи та інші кредитні оператори. При цьому 70 – 90% кредитів, які видані покупцям у цих магазинах, випадають на ПриватБанк, Правекс-Банк, банк «Надра», Альфа-банк і Надра-банк.

Для споживчого кредитування характерний високий рівень заборгованості. За даними НБУ, за підсумками 2005 року обсяг проблемних кредитів, наданих фізичним особам, порівняно з початком року збільшився на 106,1 млн. грн. (на 54,1%), тоді як загальний обсяг кредитів населенню зріс у 2 рази. Це слугувало основним чинником зменшення частки проблемних кредитів у загальному обсязі кредитів фізичним особам із 1,4 до 0,9%. На сьогодні, за оцінками експертів, рівень неповернення за споживчими кредитами становить 1–5% і в найближчі роки буде збільшуватись [2].

Теорія і практика підтверджують, що ризик є неминучим чинником банківської діяльності. Тому важливим у діяльності будь-якого комерційного банку є вміння управляти ризиками. Управління ризиками – це процес, за допомогою якого банк виявляє ризики, проводить оцінку їх величин, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв’язки між різними категоріями ризиків [3].

У зарубіжній банківській практиці найбільш поширеним методом оцінки ризиків споживчого кредитування є скоринг (або скоринг-система). Скоринг – це математична модель у вигляді зваженої суми певних характеристик, за допомогою якої на основі минулого досвіду банк намагається з’ясувати ймовірність того, що конкретний позичальник не поверне вчасно кредит. Основний принцип про побудові скорингової системи є припущення, що майбутній клієнт комерційного банку буде вести себе так, як існуючий клієнт.

До найпоширеніших видів скорингу, які вже встигли себе виправдати та є безпомилковими, які можна застосувати в Україні можна назвати такі:

- фродовий скоринг – система, спрямована на боротьбу з клієнтами комерційного банку, які не повертають кредит;

- експертний скоринг – система, яка була побудована експертним шляхом для більш якісного оцінювання клієнтів до прийняття рішення;

- поведінковий скоринг – система, розрахована на оцінювання подальшої поведінки вже існуючих клієнтів;

- аплікативний скоринг – система, розрахована на оцінювання клієнтів під час заповнення анкети;

- статистичний скоринг – скоринг, який можна побудувати лише за умов наявності значного масиву даних, з метою отримання прогнозів на майбутнє.

Варто зазначити, що у банківській системі України більша кількість перерахованих вище видів скорингу на сьогодні взагалі не використовується, бо банківський сектор нашої країни слабо розвинений порівняно з іншими передовими країнами. Але є всі передумови, щоб запровадити його на майбутнє.

До переваг скорингової системи відносять такі: зниження рівня неповернення кредитів, швидкість розгляду кредитних заявок, можливість ефективного управління кредитним портфелем, відсутність необхідності довготривалого процесу навчання персоналу. Скоринг є одним з найуспішніших прикладів використання математичних і статистичних методів у бізнесі [1, c.320].

У зв’язку із швидким ростом кредитного ринку України та ризиків, пов’язаних із кредитним бізнесом, методика скорингу стає вкрай необхідною для українських банків.

Висновки. вітчизняні банки зіткнулись із проблемою неповернення населенням отриманих кредитів. Це підкреслює важливість розробки методик оцінки кредитоспроможності фізичних осіб і ризику банків при наданні споживчих кредитів. Отже, комерційним банкам України необхідно приділити пильну увагу шліфуванню внутрішньобанківських процесів, скоринговим процедурам, які помітно спростять оцінку потенційного позичальника за умов споживчого кредитування, оскільки використання комерційними банками України системи скорингу в процесі споживчого кредитування дозволить удосконалити свою діяльність і покращити обслуговування клієнтів.

Список використаної літератури

1. Система банківського менеджменту: Навч. посібник / А.Т. Головко, В.І. Грушко, М.П. Денисенко та ін..; За ред.. О.С. Любунь та В.І. Грушко. – К.: Інкос, 2004. – 480 с.

2. Національний банк України // www.bank.gov.ua.

3. Про банки і банківську діяльність: закон України від 07.12.2000 № 212-ІІІ зі змінами та доповненнями // zakon1.rada.gov.ua.

4. Методичні рекомендації щодо організації і функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: постанова правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361 // zakon1.rada.gov.ua.