Экономические науки/ 4. Инвестиционная деятельность

и фондовые рынки

Могдальова Н.В., Фархшатова О.В.

Автомобільно -Дорожній інститут ДВНЗ „ДонНТУ”

ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Сучасні мінливі умови господарювання підприємств значно ускладнюють їх інвестиційну діяльність. Більшість вітчизняних підприємств функціонують в умовах дефіциту власних інвестиційних ресурсів і вкрай обмеженого надходження іноземних інвестицій. Це обумовлюється недосконалою законодавчою базою, податковим тиском, нерозвинутою фінансово-кредитною системою, неефективним використанням амортизаційних відрахувань і нерозподіленого прибутку. Такі жорсткі умови гальмують формування та підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів, зокрема інвестиційних. Все це сприяло до появи проблемної ситуації на промислових підприємствах. У промисловості за підсумками 2008р. отримано спад виробництва продукції проти 2007р. на 3,1%. Найбільше падіння порівняно з відповідним кварталом 2007р. спостерігалось на підприємствах гірничо-металургійного комплексу (на 39 – 45%), хімічної промисловості (на 32,5%), машинобудування (29,2%). Спостерігається фактичне призупинення процесу відновлення фондів, ступінь зношеності яких збільшується з кожним роком [1].

Перед керівництвом підприємства виникає ряд задач, які пов’язані з процесом управління ресурсним забезпеченням інвестиційної діяльності, а саме: ефективне використання наявних та залучення додаткових інвестиційних ресурсів, оптимізація структури інвестиційних ресурсів та їх оцінка [2].

Зазначена ситуація зумовила розвиток досліджень, в яких знайшли відображення комплексні проблеми, що стосуються питаннь управління інвестиційною діяльністю підприємств, визначенню чинників, які на неї впливають, методам оцінки ефективності інвестиційних проектів та джерелам формування інвестиційних ресурсів. Данній проблемі присвячено ряд робіт таких вітчизняних і закордонних учених: Бланка І.О., Бєлєнького П.Ю., Бойка Є.І., Ворсовського О.Л., Гуляєвої В.М., Долішнього М. І., Загороднього А.Г., Кузьміна О. Є , Пересади О. О., Побурка Я.О. та інших.

Доцільно відмітити основні чинники, які стримують інвестиційну діяльність підприємств, серед яких найважливіші:

нестача власних коштів, джерелом яких є частина прибутку та амортизаційні відрахування;

неможливість залучення банківських коштів через незадовільний фінансовий стан багатьох промислових підприємств і відсутність дійових механізмів довгострокового кредитування з прийнятними процентними ставками;

відсутність на даний час загальнодержавної стратегії розвитку промислових підприємств, недостатня державна підтримка вітчизняного виробника;

відсутність механізму управління інвестиційною діяльністю на підприємствах.

На сьогодні актуальним залишається питання подальшої розробки й удосконалення теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо формування механізму управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства. Насамперед, подібний механізм повинен охоплювати аналіз різноманітних факторів, що впливають на процес інвестування, регламентувати розробку, обґрунтування і реалізацію управлінських рішень, які забезпечують ефективне функціонування та розвиток суб’єкта інвестування згідно з розробленою стратегією.

Стержнем даного механізму є інвестиційна програма. Інвестиційна програма – це система заходів, спрямованих на впровадження одного або декількох інвестиційних проектів, за допомогою яких вирішуються інвестиційні завдання відповідно до визначеної інвестиційної мети [3]. Інвестиційна програма може поєднувати декілька інвестиційних проектів.

Таким чином, зробимо наступні висновки:

1) надходження інвестицій в основний капітал економіки України до останнього часу не узгоджується співвідношеннями між інвестиційною активністю, інвестиційною привабливістю та інвестиційними потребами.

2) дефіцит інвестицій і неефективне управління їхнім використанням у період 2007-2008 рр. створили проблемну ситуацію на підприємствах гірничо-металургійного комплексу, хімічної промисловості, машинобудування, що характеризується ростом технологічної відсталості галузі, перевагою фондо- і енергоємних виробництв, низьким рівнем наукомістких виробництв і технологій, низьким завантаженням діючих потужностей, низькою конкурентоспроможністю продукції тощо.

3) забезпечення зниження собівартості, підвищення якості і конкурентноздатності продукції на основі технічного переоснащення виробництва за рахунок інвестицій можливо тільки шляхом цілеспрямованого управління ними через зменшення матеріалоємності, трудомісткості і фондоємності продукції.

4) механізм управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства реалізується шляхом формування цілей, завдань, основних функцій управління, принципів функціонування, методів і засобів управління та критеріїв оцінки ефективності інвестування.

Література:

1. http://www.ukrstat.gov.ua/ – офіційний сайт Держкомстату України.

2. Ворсовський О.Л. Теоретико-методологічні основи інвестиційного потенціалу підприємств // Інвестиції: практика та досвід. – 2007.–№15. – с. 8-11.

3. Козаченко Г. В., Антіпов О. М «Управління інвестиціями на підприємстві»: Навчальний посібник – 2004 р. – 298 с.