Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

К.е.н., доц. Соляник Л.Г.

Шевельова Г. О.

Національний гірничий університет

ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ ЯК ДЖЕРЕЛО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Науково-технічний прогрес є найважливішим фактором економічного розвитку і основою конкурентоздатності країн. Майбутнє існування світового співтовариства в умовах глобалізації визначається рівнем інноваційного розвитку країн, тому ефективне управління інноваційними процесами є основною умовою реалізації інноваційної стратегії розвитку України. Розвиток інноваційної діяльності як на рівні підприємства, так і на рівні держави зумовлює створення системи фінансового забезпечення. В умовах кризи відбувається зменшення можливостей централізованого фінансування науково-технічного розвитку на фоні практичної відсутності у підприємств власних коштів для здійснення інноваційної діяльності.

Актуальність даної теми зумовлена необхідністю поглиблення теоретичних досліджень з метою вдосконалення механізму фінансового забезпечення інноваційної діяльності в умовах перехідної економіки і усвідомлення того, що саме венчурний капітал є провідним чинником в процесі індустріального розвитку країн з технологічно орієнтованою економікою.

Питаннями інноваційного розвитку і венчурного підприємництва займаються зарубіжні і вітчизняні науковці: Й. Шумпетер, Е. Менсфілд, Р. Уотермен, Е. Денісон, М. Портер, О. Василенко, В. Геєць, А. Загорулькін, В. Ільчук, О. Романішин, А. Федоренко, І. Шаповалова, А. Яскевич, проте аналіз літературних джерел свідчить про відсутність комплексних наукових досліджень з питань венчурного фінансування у вітчизняній літературі.

Метою статті є дослідження особливостей венчурного інвестування в Україні і визначення його впливу на розвиток інноваційної економіки і підвищення її конкурентоспроможності.

У світовому рейтингу конкурентоспроможності в 2007 р. Україна посіла 78 місце зі 125 можливих, хоча в 2005-2006 роках їй належало 68 місце. Україну віднесли до стадії початкового розвитку, де нашими партнерами є 46 країн, серед яких Гондурас, Бангладеш і Зімбабве. Економіка України характеризується постійним зниженням інноваційної активності. Якщо наприкінці 1980-х років у промисловості СРСР питома вага підприємств, що впроваджували нові технології, коливалася в межах 60-70%, то на початку 1990-х років ця величина знизилася більш ніж утричі, а в 2006 році склала всього 10,0%. Це в 4-5 разів нижче, ніж у Португалії й Греції, що відрізняються мінімальними показниками інноваційної активності серед країн Європейського союзу. Розрив України з лідируючими державами (Нідерланди, Австрія, Німеччина, Данія й Ірландія), досягає 5-7 разів. За обсягами експорту високотехнологічної продукції Україна поступається Німеччині й Великобританії в 35 разів, Японії - в 47, США - у 74 рази.

Серед основних показників, які характеризують інноваційну діяльність, важливе місце займають витрати на інновації. В 2006 році підприємствами було витрачено на інноваційні роботи близько 6,16 млрд. грн., що в 3,5 рази перевищує показники 2000 р. Основний приріст витрат забезпечений за рахунок таких галузей, як машинобудування, харчова промисловість, хімічна промисловість і металургія, які мають високу експортну спрямованість виробничої діяльності.

Українська економіка має тенденцію зниження інноваційної активності, що призводить до стрімкої втрати конкурентоспроможності з кожним роком. У США, Японії та Німеччині частка інноваційних підприємств становить 70-80% від їх загальної кількості.

Матеріальним забезпеченням інноваційної активності підприємств є її фінансування. Порівняльна характеристика джерел формування капіталу підприємств, яка показує обмеження й переваги для компанії, наведена в таблиці 1:

Таблиця 1

Порівняльна характеристика джерел фінансування інновацій

Джерела фінансування	Обмеження та вимоги	Переваги	Недоліки
Державне фінансування	Соціальна значущість. Тільки для пріоритетних видів діяльності.	Здійснюється навіть у випадках, коли неможливо отримати фінансування з комерційних джерел» вимагає до виплати менший об’єм коштів і на довший термін.	Обмеження на використання. Труднощі в отриманні, переважно невеликі обсяги.
Кредити	Ліквідна застава. Наявна позитивна кредитна історія компанії. Вимоги до плану розвитку проекту, що фінансується.	Гнучкість у запозиченні й обслуговуванні позики. Відсутність оперативного контролю над використанням коштів.	Ризик неплатоспроможності. Високі процентні ставки. Вимоги до ліквідної застави.
Венчурний капітал	Компанія повинна показувати: потенційне зростання; унікальність ідеї; високу кваліфікацію управлінського персоналу.	Венчурний капіталіст як власник акцій реалізовує досвід в управлінні та фінансовій сфері, що дозволяє компанії додатково прогресувати.	У компетенції інвестора здійснювати кадрові перестановки. Процес отримання фінансування складний і тривалий. Проблематичне вилучення венчурного капіталу.
Цільові інвестиції	Стабільна позиція на ринку, кваліфікований менеджмент	Інвестор вносить досвід з даного напрямку діяльності. Важкий вихід для інвестора	Інвестор контролює процес прийняття рішень

2007

2006

2005

2004

2003

2002

2001

2000

В Україні головним джерелом фінансування є власні кошти підприємств – 85% загального обсягу витрат на інновації (рис. 1). В металургії, хімічному виробництві і машинобудуванні інноваційна діяльність здійснювалася на 90-95% за рахунок власних коштів. Державна участь у інноваційної діяльності підприємств склала в 2007 р. 144,8 млн. грн. (1,3% від загальних інноваційних витрат підприємств. Галузевий розподіл бюджетних асигнувань на інновації є нерівномірним, 65-70% їх зосереджено у видобувній промисловості. За рахунок держбюджету фінансуються інновації, які здійснювалися підприємствами харчової й легкої промисловості, машинобудування, металургії. 22% (2384,7 млн. грн.) здійснювалося завдяки кредитним і позиковим засобам. Засоби іноземних інвесторів становлять 3%, або 321,8 млн. грн., понад 70% яких припадає на харчову промисловість. За 2000-2007 р. обсяги іноземних інвестицій в інноваційну діяльність національних промислових підприємств залишаються на низькому рівні, а їхня питома вага постійно скорочується (в 2000 р. - 7,6%), що свідчить про несприятливий інвестиційний клімат в Україні.

Рис. 1. Структура технологічних інновацій на промислових підприємствах України за джерелами фінансування

Для країн Західної Європи і США характерно приблизно рівний розподіл фінансових ресурсів для НДДКР між державним і приватним капіталом. Інноваційна стратегія США базується на стимулюванні залучення приватних інвестицій. До 35% всіх нововведень фінансуються національним бюджетом і обсяги фінансування складають близько 200 млрд. дол. 60% досліджень здійснюються за рахунок власних джерел виробничих фірм. Фундаментальні дослідження проводяться університетами, їхня державна вага в загальних розробках становить 5%.

В Західній Європі широко використовується непряме фінансування впровадження нововведень, таке як підготовка кадрів, формування управлінських консультаційних компаній, створення науково-технічних інформаційних центрів; сфера освіти. До джерел прямого фінансування відносять розвиток венчурного капіталу і фондових ринків; пільгове оподаткування; субсидії; розвиток пенсійних фондів і приватних інвестицій.

В Японії НДДКР мають наступні особливості: активна роль держави в координації науково-дослідницьких робіт; масштабні програми НДДКР; вагоме фінансування приватними компаніями прикладних досліджень і дослідно-конструкторських розробок; найвищий у світі рівень імпорту інтелектуальної власності. Рівень державного фінансування 25%.

Інноваційна діяльність України в структурі державного бюджету включає фундаментальні дослідження; прикладні наукові розробки; розробка новітніх технологій; національні інвестиційні програми; фінансова підтримка наукових установ. Аналіз бюджетів за 2004-2007 рр. показує, що динаміка має негативний характер, так як тільки напрямок «фінансова підтримка наукових установ» має тенденцію росту. Динаміка фундаментальних досліджень стала, а всі інші зменшуються. Найбільшу увагу Україна приділяє фундаментальним дослідженням (34% коштів держбюджету в структурі витрат на інноваційну діяльність). Друге місце за питомою вагою видатків мають прикладні наукові розробки (37% витрат). Національні інвестиційні програми – 22%, розробка новітніх технологій складає менше 3%.

Таблиця 2

Кількість діючих програм Держбюджету України в інноваційній діяльності

Напрямок інноваційної діяльності	Кількість проектів, на які виділені кошти				Темп зміни 2005 р. до 2004 р.	Темп зміни 2006 р. до 2005 р.	Темп зміни 2007 р. до 2006 р.
	2004	2005	2006	2007
Фундаментальні дослідження	16	16	16	16	0	0	0
Прикладні наукові розробки	71	78	81	60	9,86	3,85	-25,93
Розробка новітніх технологій	13	15	15	7	15,38	0	-53,3
Національні інвестиційні програми, в т.ч. Державні науково-технічні програми	26 24	35 30	30 24	19 14	34,62 25,00	-14,29 20,00	-36,67 -41,67
Фінансова підтримка наукових установ	15	17	17	18	13,33	0	5,88
Всього	141	161	159	120	14,18	-1,24	-24,53

Провідним чинником в процесі індустріального розвитку країн з технологічно орієнтованою економікою є венчурний капітал. Технологічні революції, що призвели до трансформації індустріального виробництва, були проведені компаніями з венчурним капіталом. Венчурні фірми створюються для доробки та доведення до промислової реалізації ризикових інновацій. Венчурний бізнес відрізняється тим, що:

- фінансові засоби вкладаються без матеріального забезпечення і без гарантії;

- обов'язкова пайова участь інвестора у статутному капіталі фірми, тобто ризиковий капітал виступає як пайовий внесок;

- засоби надаються на тривалий строк і на безповоротній основі.

Венчурний капітал – це джерело довгострокових інвестицій у сфери з підвищеним ступенем ризику, у новий бізнес або такий, що розширюється чи перетерплює різкі зміни. Венчурне фінансування здійснюється в двох формах – шляхом придбання акцій нових фірм або за допомогою надання кредиту різного виду, звичайно з правом конверсії в акції.

У США, на частку яких припадає понад ¾ усього світового обсягу венчурного капіталу, існує понад 900 венчурних компаній, які щорічно вкладають в інвестиційні проекти біля 35 млрд. дол., а всього в американські фірми у 2007 р. венчурні фонди вклали понад 105 млрд. дол. Венчурна індустрія зародилася у США при активній державній підтримці. В 1958 р. Конгрес ухвалив рішення про початок реалізації програми Small Business Investment Company, згідно якому уряд США надавав доступ до державного фінансування молодим компаніям, за умови одночасного залучення коштів з боку приватних інвесторів у співвідношенні 2:1 або 3:1. Такі відомі компанії як Apple Computers, Compaq, Sun Microsystems, Microsoft, Lotus, Intel зуміли стати сучасними гігантами комп'ютерного бізнесу завдяки венчурному капіталу.