Экономические науки/ 16.Макроэкономика
Ступка Д.В., Кинько Е.Н.
Донецький
національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла
Туган-Барановського
Зовнішньоекономічна політика України в умовах світової глобалізації
На сьогоднішній день
Україна зіткнулася з рядом соціально – економічних і політичних проблем, тому розробка перспективних напрямів в зовнішній політиці
України є
досить актуальною проблемою, яка допоможе
вирішити проблеми,
що пов’язані з економічною кризою і зберегти
національні інтереси України.
Тому метою статті є визначення напрямів зовнішньої політики
України, виявлення перспективніших напрямів і аналіз чинників в умовах світової
глобалізації.
Сучасною
економічною наукою глобалізація трактується як процес інтеграції світової
економіки, взаємозв'язки і взаємодія економічних систем у масштабах держав і
регіонів, переплетіння їх господарського життя. Процес державотворення в
Україні збігається з її поступовим входженням до світового співтовариства і
пошуками місця в сучасному світі, розвиток якого все більше детермінують
чинники глобалізації.
Реалії глобалізації, з якими
зіштовхується будь-яка національна економіка, змушують кожну з них шукати своє
«природне» місце в системі міжнародних відносин. Поки вибір напряму ефективного
розвитку зовнішньоекономічних зв'язків обмежений двома альтернативами: будувати
зовнішньоекономічні зв'язки на основі поетапного вбудовування національного
відтворювального комплексу в міжнародні відтворювальні системи іноземних
держав, а потім поетапно просуватися до кожної з них або самостійно створювати міжнародні
відтворювальні системи, розширюючи тим самим економічні границі держави й
одержуючи можливість самостійного формування стратегії розвитку [1,с.30].
Для України, з
урахуванням обмеженості ресурсів для розвитку власного фінансового режиму і
гострої потреби в цьому, другий варіант кращий. Основа для його реалізації - структури, якими повинні
бути делеговані повноваження представляти національні інтереси в глобальному
просторі.
Наша
держава має всі можливості, що б використати глобалізацію на свою користь, але
цьому заважають об'єктивних і суб'єктивні фактори, які гальмують процес
інтеграції України до світового простору, а саме[2,с.21]:
• певна політична
нестабільність,
відсутність чіткої економічної політики, непослідовність у
проведенні реформ;
• велика корумпованість владних структур різних
рівнів;
•
обмеженість внутрішнього ринку,
пов'язана з вкрай
низькою купівельною спроможністю населення;
• скорочення
виробничого споживання за рахунок різкого падіння виробництва;
• значний
відтік капіталу;
•
відокремленість від участі
у найперспективніших програмах виробництва нових виробів на
міждержавній основі;
Вітчизняну
економіку важко адаптувати до тенденцій та закономірностей світового
господарства, через: по-перше, недосконалу структуру експортно-імпортних
потоків; по-друге, невизначеність і непослідовність законодавства щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності; по-третє, високі податки на
експортну продукцію з огляду на кон'юнктуру світових ринків щодо окремих видів
продукції.
Разом з
тим, Україна як цілісна соціально-економічна система має потенційні можливості,
достатні для активного входження в глобальну систему світового господарства:
• високий
рівень кваліфікації кадрів поряд із низькою заробітною платою;
• значний сировинний потенціал;
• наявність
виробничої бази;
• вигідне географічне положення, розвинена мережа
залізниць, водних і повітряних трас, трубопроводів, енергопостачання.
Для
сучасної України існують шість генеральних векторів розвитку міжнародної
економічної інтеграції. Серед них: ЄС, СНД, ГУАМ (в минулому, ГУУАМ), ЄЕП, ЧЕС,
СОТ. Крім зазначених генеральних, Україна має численні менш масштабні
домовленості. Головний чинник економічної інтеграції як в регіональному, так і
на глобальному рівнях, яким є безпосередньо економіка і тісно пов'язані з нею
соціальна сфера, в нашій країні досі слабкі.
Протягом періоду незалежності Україна мала періоди як
спаду, так і зростання. Саме останній тренд прийнято використовувати у
характеристиках сучасного становища вітчизняної економіки. Проте
спостерігається тенденція погіршення статусу України у міжнародних відносинах.
Крім того, спостерігаються негативні явища і у внутрішньому середовищі країни.
Грунтуючись
на вище сказанному можна зробити висновок, що
міжнародна інтеграція України повинна бути заснована на змінах у внутрішньому
фінансовому режимі. На шляху реформування цього режиму для України об'єктивна необхідність переходу
від постачальницько-збутової до інвестиційно-виробничої моделі організації
зовнішньоекономічних зв'язків. Для успішної реалізації завдань
зовнішньоекономічної, інтеграції України необхідне поступове впровадження на
практиці національної інтеграційної програми, спрямованої на консолідацію
ресурсів нації і вихід національних відтворювальних циклів на міжнародний
рівень, у тому числі через поетапну реалізацію ефективної державної
інформаційної політики.
Література:
1.Чувардинський О.Г. Зовнішня політика України в умовах
світової економічної інтеграції й глобалізації. –К.: Лібра, 2008: - с.469
2.В.А.
Юхименко Україна в глобальних інтеграційних процесах. // Вісник КНТЕУ. Сер.5, Економіка -2007. -№3. –с.16-25.