Экономические науки/ 16.Макроэкономика

                                     Ступка Д.В., Кинько Е.Н.    

                Донецький національний університет економіки і торгівлі

                                імені Михайла Туган-Барановського

 Зовнішньоекономічна політика України в умовах світової             глобалізації

     На сьогоднішній день Україна зіткнулася з рядом соціально – економічних і політичних проблем, тому розробка перспективних напрямів в зовнішній політиці України є досить актуальною проблемою, яка допоможе вирішити проблеми, що пов’язані з економічною кризою і зберегти національні інтереси України.

     Тому метою статті є визначення напрямів зовнішньої політики України, виявлення перспективніших напрямів і аналіз чинників в умовах світової глобалізації.

     Сучасною економічною наукою глобалізація трактується як процес інтеграції світової економіки, взаємозв'язки і взаємодія економічних систем у масштабах держав і регіонів, переплетіння їх господарського життя. Процес державотворення в Україні збігається з її поступовим входженням до світового співтовариства і пошуками місця в сучасному світі, розвиток якого все більше детермінують чинники глобалізації.   

    Реалії глобалізації, з якими зіштовхується будь-яка національна економіка, змушують кожну з них шукати своє «природне» місце в системі міжнародних відносин. Поки вибір напряму ефективного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків обмежений двома альтернативами: будувати зовнішньоекономічні зв'язки на основі поетапного вбудовування національного відтворювального комплексу в міжнародні відтворювальні системи іноземних держав, а потім поетапно просуватися до кожної з них або самостійно створювати міжнародні відтворювальні системи, розширюючи тим самим економічні границі держави й одержуючи можливість самостійного формування стратегії розвитку [1,с.30].

      Для України, з урахуванням обмеженості ресурсів для розвитку власного фінансового режиму і гострої потреби в цьому, другий варіант кращий. Основа для його реалізації - структури, якими повинні бути делеговані повноваження представляти національні інтереси в глобальному просторі.   

      Наша держава має всі можливості, що б використати глобалізацію на свою користь, але цьому заважають об'єктивних і суб'єктивні фактори, які гальмують процес інтеграції України до світового простору, а саме[2,с.21]:

    певна   політична   нестабільність,   відсутність   чіткої   економічної політики, непослідовність у проведенні реформ;

• велика корумпованість владних структур різних рівнів;

    обмеженість   внутрішнього   ринку,   пов'язана   з   вкрай   низькою купівельною спроможністю населення;

   скорочення виробничого споживання за рахунок різкого падіння виробництва;

  значний відтік капіталу;

    відокремленість    від   участі    у    найперспективніших    програмах виробництва нових виробів на міждержавній основі;

      Вітчизняну економіку важко адаптувати до тенденцій та закономірностей світового господарства, через: по-перше, недосконалу структуру експортно-імпортних потоків; по-друге, невизначеність і непослідовність   законодавства   щодо   регулювання   зовнішньоекономічної діяльності; по-третє, високі податки на експортну продукцію з огляду на кон'юнктуру світових ринків щодо окремих видів продукції.

    Разом з тим, Україна як цілісна соціально-економічна система має потенційні можливості, достатні для активного входження в глобальну систему світового господарства:

   високий рівень кваліфікації кадрів поряд із низькою заробітною платою;

• значний сировинний потенціал;

  наявність виробничої бази;

• вигідне географічне положення, розвинена мережа залізниць, водних і повітряних трас, трубопроводів, енергопостачання.

      Для сучасної України існують шість генеральних векторів розвитку міжнародної економічної інтеграції. Серед них: ЄС, СНД, ГУАМ (в минулому, ГУУАМ), ЄЕП, ЧЕС, СОТ. Крім зазначених генеральних, Україна має численні менш масштабні домовленості. Головний чинник економічної інтеграції як в регіональному, так і на глобальному рівнях, яким є безпосередньо економіка і тісно пов'язані з нею соціальна сфера, в нашій країні досі слабкі.  Протягом періоду незалежності Україна мала періоди як спаду, так і зростання. Саме останній тренд прийнято використовувати у характеристиках сучасного становища вітчизняної економіки. Проте спостерігається тенденція погіршення статусу України у міжнародних відносинах. Крім того, спостерігаються негативні явища і у внутрішньому середовищі країни.

     Грунтуючись на вище сказанному можна зробити висновок, що міжнародна інтеграція України повинна бути заснована на змінах у внутрішньому фінансовому режимі. На шляху реформування цього режиму для України об'єктивна необхідність переходу від постачальницько-збутової до інвестиційно-виробничої моделі організації зовнішньоекономічних зв'язків. Для успішної реалізації завдань зовнішньоекономічної, інтеграції України необхідне поступове впровадження на практиці національної інтеграційної програми, спрямованої на консолідацію ресурсів нації і вихід національних відтворювальних циклів на міжнародний рівень, у тому числі через поетапну реалізацію ефективної державної інформаційної політики.

                                      Література:

1.Чувардинський О.Г. Зовнішня політика України в умовах світової економічної інтеграції й глобалізації. –К.: Лібра, 2008: - с.469

2.В.А. Юхименко  Україна в глобальних інтеграційних процесах. // Вісник КНТЕУ. Сер.5, Економіка -2007. -№3. –с.16-25.