Набок О.М.

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Технології бюджетування як елемент впровадження

концепції контролінгу в банках

В сучасній банківській справі бюджет розуміється вже не тільки як деталізований план доходів і видатків банку, але скоріше як складовий елемент концепції банківського контролінгу, тобто як ефективний інструмент процесно-орієнтованого планування, управління зобов'язаннями й активами з урахуванням всіх видів ризиків, а також як інструмент підвищення узгодженості в діяльності бізнес-центрів банку. При такому розумінні процес бюджетування в банках передбачає побудову фінансової структури, виділення центрів фінансової відповідальності, визначення складу прямих і непрямих витрат, доходів від окремих напрямків діяльності центрів відповідальності, внутрішнє ціноутворення, розробку бюджетного плану, затвердження алгоритмів рознесення непрямих витрат і віднесення доходів по центрам відповідальності та бізнес-процесам. Бюджетування в банках дозволяє сформувати погоджений і систематизований бюджет на плановий період по статтям, підрозділам, бізнес-напрямкам, банківським продуктам і послугам, терміновості фінансових ресурсів, сегментам ринку тощо. Сучасні спеціалізовані автоматизовані системи бюджетування дозволяють планувати багатомірний бюджет з необхідною періодичністю, застосовувати цілий ряд формалізованих методик й адаптувати їх до специфіки конкретного банку, регламентувати процедури узгодження, затвердження й контролю бюджету.

Технології бюджетування в банках в Україні дотепер ще не сформувалися у вигляді усталених методологій, але найпоширенішими з них можна вважати:

1. Технологія багатоваріантного бюджетування, тобто підготовки та аналізу одночасно кількох варіантів бюджету (характерна для великих банків з високим ступенем централізації управління та обмеженим колом учасників процесу бюджетування).

2. Технологія ітераційного бюджетування (багаторазове узгодження бюджету на різних рівнях відповідальності, характерно для великих банків з незначною централізацією та широким колом учасників процесу бюджетування).

3. Технологія умовно-узагальненого планування (застосовується як в умовах стійкого, добре прогнозованого банківського бізнесу, так і у випадках, коли неможливо зібрати і якісно обробити інформацію про перспективи розвитку бізнесу банку).

4. Технологія «Rolling Budget» (характерна для нових та високоризикових напрямків в діяльності банку, дозволяє здійснювати оперативне корегування планів на підставі аналізу результатів виконання бюджету на попередніх етапах планування, зорієнтована на планування бюджету з урахуванням мінливості ринку).

Бюджетування в банку дозволяє локалізувати технологічні і методологічні завдання, зосередити увагу фахівців на окремій вузькій сфері бюджетування, не залишаючи без контролю інші завдання. Основними локальними елементами технологій бюджетування можна вважати:

1. Організація взаємодії забезпечуючих та споживаючих підрозділів банку або підрозділів, що залучають ресурси та їх розміщують (така технологія дозволяє, наприклад, забезпечуючим підрозділам банку спочатку сформувати пільгові умови для функціонування всього банку в цілому, а потім вже виконувати рознесення понесених витрат по споживаючих підрозділах, що дозволяє прийняти до обліку вже мінімізовані видатки по центрах витрат).

2. Застосування резервних фондів бюджету (дозволяє прискорити процес прийняття рішень при необхідності виконання незапланованих видатків, причому для захисту від перевитрати резервних фондів застосовується технологія компенсації витрат, а гнучке використання резервних фондів і компенсацій дозволяє ефективно управляти витратами банку).

3. Використання лімітів планування та виконання, захищених статей для узгодження роботи керівників і фахівців (дозволяє гнучко регулювати ступінь самостійності бізнес-одиниць у прийнятті рішень, забезпечує прискорення процесу узгодження планів, оскільки керівники озброюють своїх підлеглих орієнтирами для планування й виконання бюджету).

4. Розробка й впровадження стандартизованих алгоритмів рознесення доходів і видатків, адаптація загальновідомих методик до умов конкретного банку (застосовується для підтримки технологій функціонування центрів відповідальності, обліку доходів і видатків тільки по бізнес-одиницям або бізнес-процесам, а також для відбиття в бюджеті пролонгованих у часі договорів і угод).

5. Застосування внутрішньобанківського ціноутворення для матеріальних цінностей і послуг забезпечуючих підрозділів (впливає на технологію бюджетування, зменшуючи кількість непрямих витрат і трансформуючи їх у прямі витрати й доходи, спрощуючи її за рахунок переміщення центра складності розв'язуваного завдання в область ціноутворення).

6. Організація зв'язку бюджетування з бухгалтерським обліком (зокрема – щодо співвіднесення окремих положень Звіту про прибутки та збитки зі статтями бюджетного плану, черговості виконання бухгалтерського обліку й бюджетування по різних статтях, застосування транзитних рахунків тощо).

7. Організація зв'язку бюджетування господарських витрат з матеріальним обліком (для відбиття в бюджеті фактів переміщення матеріальних цінностей між підрозділами та використання резервів, оскільки ці операції не приводять до фактичних витрат банку, але вносять зміни у виконання бюджетів бізнес-одиниць).

Сфера застосування сучасних технологій бюджетування в банку багатогранна, однак самостійна їх розробка та впровадження без попереднього досвіду є довготривалим та високоризиковим заходом, причому незатребуваними можуть залишитися ті серйозні конкурентні переваги, які надає банку ефективне бюджетування як сучасна технологія контролінгу.