Михайловська О.В.

Інститут міжнародних відносин НАУ, м. Київ

Фіц Н.Я.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці

Науково-технічна діяльність ТНК в умовах глобалізації

Лібералізація політичної ситуації в світі спровокувала стрімкий розвиток глобалізаційних процесів в усіх галузях світового господарства. Звісно, це позитивно вплинуло на сферу науково-технічної діяльності. Вільний доступ до тієї чи іншої інноваційної продукції чи технології залежить від рівня розвитку країни, її економічного стану, загального та галузевого рівня науково-технічного розвитку. Виступаючи основними генераторами та носіями інструментів науково-технічного розвитку в усьому світі, ТНК здебільшого й визначають основні тенденції та закономірності формування нових меж конкурентної боротьби між різними учасниками світового господарства.

Великі корпорації та їх об’єднання забезпечують технологічний прогрес, економічне зростання і соціальну захищеність громадян в розвинених країнах. Особливо вагомі їх позиції в наукомістких, інформаційних та природоексплуатуючих галузях економіки. Світова господарська практика показує, що подолати всі напруги фінансування інвестиційного процесу і забезпечити розповсюдження нових технологій та науково-технологічних досягнень можливо лише за допомогою висококонцентрованого капіталу, що формується саме в межах великих корпоративних структур. Головними провідниками науково-технологічного прогресу в умовах глобалізації стали саме транснаціональні корпорації, які розширюють свій вплив на ті країни, де є умови для сприйняття відповідних інновацій, що забезпечують їм комерційний успіх, або завоювання нових ринків збуту своєї продукції [4].

Слід зазначити, що материнські структури ТНК, більше 80% яких територіально знаходяться в розвинених країнах, з метою збереження монопольних переваг концентрують у себе виробництво найбільш інноваційної продукції, наукових розробок, ноу-хау, що затримує розповсюдження новітніх технологій в тих країнах, куди проникають ТНК.

У центрі глобального науково-технічного процесу стоять ТНК, які задають темп та напрями цього розвитку. ТНК застосовують дослідницькі центри в багатьох країнах, де для цього є кваліфіковані кадри та інші необхідні умови, з метою удосконалення виробництва своєї продукції відповідно до місцевих умов розширення місцевих ринків збуту продукції та послуг. Так, американські ТНК мають за кордоном близько 200 дослідницьких лабораторій у таких країнах, як Японія, Велика Британія, Канада, Німеччина [4].Загалом створено понад 100 таких центів, у тому числі компаніями Microsoft, Motorola, GM, GE, JVC, Samsung, IBM, Intel, P&G, Ericsson, Nokia, Panasonic, Siemens [2].

За оцінками експертів, на частку ТНК припадає майже половина глобальних витрат на НДДКР і не менше двох третин – комерційних витрат на дослідження і розробки (450 млрд дол.). Звісно, що в окремих країнах ці показники значно вищі. Витрати на дослідно-конструкторські роботи деяких великих ТНК набагато перевищують відповідні витрати багатьох країн, разом узятих (рис. 1).

Компанії, що лідирують у світі за витратами на дослідні роботи, сконцентровані в декількох секторах, у першу чергу в галузі виробництва інформаційно-телекомунікаційного устаткування, фармацевтиці, біотехнологіях, автомобільній промисловості (табл. 1).

Свідченням зростаючої інтернаціоналізації дослідних робіт є посилення ролі іноземних філій у дослідженнях і розробках, проведених у багатьох приймаючих країнах. Так, у період з 2000 по 2008 рік витрати закордонних філій на наукові дослідженні в усьому світі збільшилися з 30 млрд. дол. до 67 млрд. дол. (або з 10% до 16% комерційних НДДКР). На відміну від розвинутих країн, де цей ріст був досить невеликим, у країнах, що розвиваються, він набув інших масштабів: частка закордонних філій у комерційних науково-дослідних робіт у країнах, що розвиваються, з 2000 по 2008 рік зросла з 2% до 18%.

Рис. 1. Витрати на НДДКР в окремих ТНК і країнах, 2007 р. (млрд. дол.)

Джерело: UNCTAD, Інвестиційний звіт World 2008: Перетворення корпорації та інтернаціоналізація НДДКР. – С. 30.

Таблиця 1. Витрати на НДДКР найбільших світових компанії та компаній ЄС

за високотехнологічними і середньо-технологічними секторами, 2007 р.

№		Компанії	млн. євро.		№		Компанії	млн. євро.
1		2	3		4		5	6
Автомобілі і запчастини					Електроніка та електричне обладнання
1		Ford Motor Daimler Chrysler	5,9 5,6		1		Matsushita Electric Siemens	4,3 5,5
2		Toyota Motor Volkswagen	4,9 4,1		2		Sony Philips Electronics	3,3 2,6
3		General Motors Robert Bosch	4,5 2,7		3		Samsung Schneider	2,4 0,5
4	Honda Motor BMW			3,2 2,6	4	Canon Alsthom			1,9 0,5
5	Nissan Motor Peugeot			2,2 2,1	5	Sharp Thomson			1,1 0,3
Фармацевтика, біотехнології					Інформаційні технології
1	Pfizer GlaxoSmithKline			5,7 4,0	1	Intel Nokia			3,5 4,0
2	Johnson & Johnson Aventis			3,7 2,7	2	Motorola Ericsson			3,0 3,2
3	Roche AstraZeneca			3,1 2,7	3	Hewlett-Packard Alcatel			2,9 1,6
4	Novartis Sanofi-Synthelabo			3,0 1,3	4	Hitachi Infineon Technologies			2,8 1,1
5	Merck Boehringer Ingelheim			2,5 1,2	5	Toshiba ST Microelectronics			2,5 0,9

Джерело: Enterprise and Industry Directorate-General 85 European Commission. European Communities, 2008. – С. 54.

У останні два десятиліття різко посилилась тенденція утворення стратегічних альянсів, особливо за рахунок об’єднання в альянси компаній в таких високотехнологічних галузях, як фармацевтика, телекомунікації, виробництво напівпровідників і т. п.

Основні глобальні авіаальянси авіакомпаній, що домінують нині на ринку: Qualyfllyer – Swissair, Sabena, LOT, Air; One World – British Airways, US Air; North Star – KLM, North West, AlItalia; Star Allienes – Lufthansa, Austrian Airlines, United Airlines.

Беручи участь в авіаальянсі, авіакомпанія отримує суттєвий виграш, який виявляється, по-перше, у формуванні мережі постачання споживачів, що стабілізує попит на послуги; по-друге, у знижені фіксованих та операційних витрат; по-третє, в досягненні економії масштабу – розподіл фіксованих витрат на інший обсяг реалізації; по-четверте, у створенні нових видів доходів; по-пяте, у доступі до іноземних ринків з мінімальними витратами без додаткових витрат на устаткування, придбання ліцензії на польоти; по-шосте, у створенні конкурентних переваг щодо інших компаній. Таким чином, стратегічний характер глобальних альянсів визначає те, що їхніми членами є прямі і непрямі глобальні конкуренти або партнери у пов’язаних сферах діяльності [3].

Підсумовуючи вищенаведене, можна констатувати, що виступаючи головними гравцями на світовому ринку товарів, послуг, фінансів та технологій, ТНК є основними каналами розподілу новітньої техніки та технології, надаючи можливість інноваційного розвитку окремим країнам та регіонам. Глобальний характер конкуренції не лише робить нововведення більш значними для ТНК, але обумовлює необхідність пошуку нових шляхів створення інновацій, більш ефективної науково-технічної діяльності. ТНК, завдяки своєму мультинаціональному розташуванню, активно сприяють науково-технічному розвитку та дифузії інновацій серед країн і, відповідно, глобалізації їх в цілому.

Список використаних джерел:

1. Луцький М.Г. Вплив транснаціональних корпорацій на глобалізацію інноваційних процесів // Формування ринкових відносин. – 2007. - №4. – с.116

2. Михайлина Д. Інноваційний розвиток як основа конкурентних переваг транснаціональних корпорацій // Україна: аспекти праці. – 2006. - №2. – с.48

3. Рокоча В., Плотніков О., Новицький В. та ін. Транснаціональні корпорації – К.: Таксон, 2001. – 304 с.

4. Федулова Л.І. Інтеграційні процеси корпоративних структур: можливості для інноваційного розвитку економіки України // Економіка і прогнозування. – 2007. - №3. – с.9

5. Enterprise and Industry Directorate-General 85 European Commission. European Communities, 2008. – С. 54.

6. UNCTAD, Інвестиційний звіт World 2008: Перетворення корпорації та інтернаціоналізація НДДКР. – С. 30.