Економіка/6. Маркетинг та
менеджмент
Викл.
Каширська О.М.
Харківській
державний університет харчування і торгівлі
Первомайський
факультет, Україна
Під час
формування ринкової економічної системи набувають особливої актуальності
проблеми планування та оптимізації можливостей підприємств довгострокового й
поточного характеру.
Процес формування потенціалу підприємства – це процес
ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його
структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного
розвитку та ефективного відтворення. Розглянемо більш детально суть процесу
формування потенціалу підприємства з урахуванням того, що він є складною
економічною системою з притаманними тільки їй певними властивостями.
Виокремлюють
наступні властивості потенціалу підприємства як інтегрованої економічної
системи:
-
цілісність потенціалу – це єдине ціле, яке має певні властивості;
-
полі структурність потенціалу – потенціал складається з певних частин
(підсистем);
-
складність потенціалу – потенціал визначається неоднорідністю
складових, ієрархічними зв’язками між ними;
-
не стаціонарність потенціалу – потенціал має мінливі параметри,
характеризується стохастичністю поведінки;
-
унікальність потенціалу – потенціал має в будь-який час притаманні лише
йому можливості і властивості;
-
адаптивність потенціалу – потенціал має здатність до адаптації під
впливом факторів зовнішнього середовища;
-
синергічність потенціалу – для потенціалу характерний ефект посилення
елементів при їх взаємодії.
Ці
властивості економічних систем уможливлюють формування загальних постулатів,
які слід ураховувати за формування потенціалу підприємства:
-
потенціал підприємства – це складна система пересічних характеристик його
елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного,
тобто є альтернативними;
-
потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання
елементів, оскільки він є динамічним угрупованням;
- під
час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;
-
потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно
трансформуватися з появою нових складових елементів;
- елементи потенціалу підприємства мають
функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей
підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що
потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;
- усі
елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком
підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та
техніко-економічному старінню, а з другого - вони чутливі до досягнень
науково-технічного прогресу;
-
складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам
продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.
Ці
постулати визначають загальнотеоретичну модель формування потенціалу
підприємства де кожен з елементів підпорядковується досягненню загальних цілей
потенціалу підприємства, тобто, якщо існують засоби виробництва, кадри,
приміщення з певними характеристиками та інші ресурси, то потенціал
підприємства як економічна система здатний задовольнити постійно мінливі
потреби потенційних споживачів.
Із
закону цілісності системи випливає, що внаслідок взаємодії всіх ресурсів, котрі
створюють систему, з'являються нові якості, яких не має кожний окремий вид
ресурсу. Слід пам'ятати і про один з найвагоміших загальних законів організації
– закон синергії, який
стверджує, що для будь-якої системи (підприємства, організації, фірми) існує
такий набір елементів, за якого її потенціал завжди буде або значно більшим,
ніж проста сума потенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим.
Зважаючи
на ефект синергії, процес оптимізації структури потенціалу підприємства слід
проводити за такими етапами.
Етап 1 – формування системи цілей підприємства
(стратегічні, тактичні, поточні; для всього підприємства, його підрозділів, а
також окремих видів діяльності).
Етап 2 – визначення необхідного для кожної цілі
набору стратегічних ресурсів: цей етап обов’язково треба узгоджувати з першим.
Етап 3 – оскільки для задоволення тієї самої потреби може
існувати кілька варіантів наборів ресурсів, то доцільно провести оцінку
альтернативних їх комбінацій і після цього зробити остаточний висновок.
Етап 4 – виходячи з того, що підприємство не однаковою
мірою володіє всіма видами ресурсів, треба провести раціональний розподіл
обмежених ресурсів, визначити, куди найвигідніше їх спрямувати, щоб забезпечити
високий рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства.
Етап 5 – після проведення попередніх 4-х етапів необхідно
оцінити отриманий результат.
У
системі потенціалу підприємства можна виділити два типи закономірностей:
1)
формувальні – закономірності розвитку, які спричиняють перехід системи в інший
якісний стан;
2)
регулювальні – закономірності функціонування, які сприяють стабілізації
наявного рівня якості системи.
Слід
зазначити, що базою загальносистемного потенціалу будь-якого підприємства є
виробничий (операційний) потенціал. Проблеми дослідження саме цієї складової
традиційно присвячували свої праці вітчизняні науковці.
Характер
виробничих (операційних) процесів визначає відносну роль живої праці, споруд,
устаткування, фінансових ресурсів і сировини в процесі формування можливостей
розвитку підприємств, а специфіка організації виробництва зумовлює
структурно-функціональні характеристики потенціалу сучасних підприємств.
Сучасна
практика господарювання досить багатогранна, що унеможливлює однозначне
встановлення ключових факторів довгострокового успіху підприємств. Під час
формування потенціалу сучасних підприємств слід враховувати фактор
розташування, який відіграє вирішальну роль у певних сферах бізнесу (наприклад,
туристичному, підприємствах ринкової інфраструктури). Як правило, за таких умов
організацію орієнтовано на надання стандартних послуг широкому колу споживачів
за допомогою традиційних технічних засобів з використанням звичайних матеріалів,
а вибір такої організації споживачем здійснюється на підставі його міркувань
щодо територіальної віддаленості, рівня якості стандартних послуг та інших
(можливо, й неформальних) чинників.
У цілому
проблема територіального розташування підприємства розв'язується з урахуванням:
1) витрат на поставку сировини; 2) витрат на збут готової продукції; 3)
специфіки технологічного процесу. Останнє обумовлює і конкретне місце
розташування підприємства – ближче до споживача чи до
постачальника сировини. Наприклад, якщо в процесі виробництва вага готових
виробів зменшується проти ваги сировини і матеріалів, то підприємство вочевидь
буде розташоване поблизу постачальника, бо витрати на доставку сировини
перевищуватимуть витрати на збут продукції (доставку до споживача). Навпаки,
якщо виробничі процес призводить до зростання ваги готової продукції проти сировини
і матеріалів, то таке підприємство буде розташоване поблизу споживачів.
Прикладом можуть служити броварні чи заводи безалкогольних напоїв, де в процесі
виробництва пива чи напоїв до води додаються сухі компоненти та концентрати.
У цілому
проблему місця розташування бізнесу доцільно розв'язувати з урахуванням системи
таких факторів:
-
можливості забезпечення трудовими ресурсами;
-
можливості забезпечення матеріальними ресурсами;
-
комунікаційні можливості;
-
можливості обслуговування бізнесу;
-
урядове регулювання підприємництва за регіональною ознакою;
-
ринкові можливості (віддаленість ринків збуту, наявність торгівельних
установ.
Оптимальним
місцем розташування підприємства буде таке, котре забезпечить найліпший
компроміс між перевагами та недоліками цих основних факторів. З метою
формалізації управлінського вибору можна рекомендувати використання
математичних методів та експертних систем.
В рамках
кожної галузі формування потенціалу підприємства пов’язано з такими
особливостями:
-
галузевий розподіл підприємств, що має традиційний характер для певної галузі
економіки;
-
специфіка технологічних процесів у рамках кожної галузі;
-
особливості організації виробництва;
-
особливості у кваліфікаційно-професійній структурі персоналу;
-
відмінності у характері і структурі інформації, яка забезпечує функціонування
потенціалу підприємства;
-
відмінності у характеристиках кінцевого продукту та ресурсів для його
виробництва.
Конкурентоспроможність
потенціалу підприємства – комплексна порівняльна характеристика, яка
відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей
підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу
стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексне,
багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії всіх його
складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).
Таким
чином, конкурентоспроможність потенціалу підприємства має кілька особливостей,
а саме:
1.
Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його
внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена
тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).
2. Це
поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.
3.
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю
використання залучених до процесу виробництва ресурсів.
4. Рівень
конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня
конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від
загальної конкурентоспроможності галузі та країни.
Якщо
підприємство перебуває нижче за пороговий рівень, то його потенціал
вважається зовсім не конкурентоспроможним.
З-поміж
різноманітних методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства
найцікавішими для нас є прикладні моделі, які поєднують кілька класифікаційних ознак.
Література:
1. Внутрішній економічний
механізм підприємства: навч. посібник./ За редакцією М.Г.Грещака – К.:КНЕУ,
2001.
2.
Голов С. Принципи і проблеми обліку
ділової репутації фірми (гудвіл) // Бухгалтерський облік і аудит.— 1995.—
№3.—С. 14—16.
3.
Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник./ За ред.
Й.М. Петровича. 3-тє вид., випр. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. — 405 с.
4.
Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред.
д-ра екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного.—К.:КНЕУ,2001.—С.95—110.
5.
Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.
посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. — 378 с.
6.
Олексюк О. І. Управління потенціалом
акціонерних товариств // Автореф. дис. ... канд. екон. наук. — К., 2001.
7.
Рєпіна І. М. Підприємницький потенціал:
методологія оцінки та управління // Вісник Української академії державного
управління при Президентові України. — 1998. — № 2.-С. 262—271.
8.
Рєпіна І. М. Визначення
конкурентоспроможності потенціалу підприємства / Стратегія економічного
розвитку України: Наук. зо. — Вип. 4(11) / Голов. ред. О. П. Степанов. — К.:
КНЕУ, 2002. — С. 114—117.
9.
Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства:
формування та оцінка: Навч. Посібник. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006.
– С. 168-195.