Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

Темерєва І.О., Бєдзай         О.В.

Аналіз прибутковості фінансових ресурсів: існуючи підходи

Адаптація функціонування сучасних підприємств до умов жорсткої конкуренції на національному та світовому рівнях і спрямованість на забезпечення їх економічного зростання потребує удосконалення системи аналізу й оцінки ефективності підприємства. Центральне місце в фінансовому аналізі посідає аналіз та оцінка рівня прибутковості фінансових ресурсів підприємства.

Теоретичні та практичні аспекти методики аналізу прибутковості (рентабельності) капіталу підприємства висвітлені у працях вітчизняних науковців [1-5] та інших. Однак, «методологічна база аналізу знаходиться на стадії розробки та постійно трансформується», тому актуальними є питання щодо ефективності застосування існуючих методичних підходів до аналізу й оцінки рівня прибутковості фінансових ресурсів вітчизняних підприємств. На практиці широко використовується велика кількість показників прибутковості (рентабельності) підприємства, сукупність яких всебічно відбиває ефективність операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Проте, систематизувавши існуючі методичні підходи, слід відзначити, що традиційно методологія факторного аналізу показників рентабельності капіталу ґрунтується на застосуванні методики декомпозиційного аналізу з використанням підходу, що був запропонований більше 100 років тому фінансовими менеджерами фірми «Дюпон» [1-З], а дослідження сучасних вітчизняних науковців, у яких розглядались зазначені проблеми [4; 5] ґрунтуються в основному також на моделюванні показників рентабельності капіталу із використанням мультиплікативних моделей, що, на нашу думку, у повній мірі не може задовольняти інформаційні потреби користувачів, які сьогодні значно розширились і диференціювались.

Метою написання данної статті є систематизація існуючих методичних підходів щодо оцінювання рівня прибутковості капіталу підприємства , моделювання методики оцінки прибутковості  фінансових ресурсів підприємства та їх складових.

Різноманіття показників оцінки дозволяє не тільки визначити рівень окремих параметрів, але і сприяє альтернативності пошуку шляхів підвищення рентабельності підприємства. Кожен із вихідних аналітичних коефіцієнтів можна розкласти у факторну систему з різною ступінню деталізації, що обумовлює межі виявлення й оцінки резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

При проведенні аналізу рентабельності власного капіталу розгля­даються в основному три- або п'яти факторні мультиплікативні моделі. Згідно першого варіанту [2] рентабельність власного капіталу (Рв,):

                                       Рвк=Чп/Чд*Чд/А*А/Вк

де % - чистий  прибуток, Чд - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), А - активи, П - пасиви, ВК ­власний капітал.

Тобто, оцінюючи зміни рентабельності продукції, ресурсовіддачі і структури капіталу, досліджуємо вплив ефективності діяльності підприємства в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності на рівень синтетичного показника.

П'ятифакторна модель для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд [3, 2]:

                               Рвк=Чп/Чд *А/Вк*ПП/А*ПА/ПП*Чд/ПА

де ПА, ПП- відповідно поточні активи та пасиви за даними балансу підприємства.

Таким чином, розширена формула включає такі показники: рентабельність реалізації за чистим прибутком; коефіцієнт фінансової залежності;  частка термінових зобов'язань у валюті балансу; коефіцієнт загального покриття (поточної платоспро­можності);  оборотність поточних активів.

На думку Є.В.Афанасьєва рентабельність власного капіталу доцільно представити чотирифакторною моделлю [5]:

                                    Рвк=ОА/Вк *Кз/ОА*ДР/Кз*ЧП/ДР

де ОА - оборотні активи підприємства, КЗ - кредиторська забор­гованість підприємства, ДР- доход (виручка) від реалізації продукції.

На наше переконання, необхідно досліджувати вплив чотирьох фінансових коефіцієнтів на рівень рентабельності власного капіталу підприємства: коефіцієнта забезпечення обігових коштів власним капіталом; коефіцієнта покриття; коефіцієнта кредитовіддачі короткотермінової заборгованості; коефіцієнта прибутковості підприємства.

Можна зазначити, що значення запропонованої моделі оцінки рентабельності власного капіталу, локальні, структурні показники якої передбачають використання показників чистого прибутку, виручки від реалізації, оборотних активів та розміру кредиторської заборгованості, полягає у тому, що вона містить у своїй структурі усі складові ресурсів підприємства і максимальний рівень значення інтегрального показника може бути досягнутий на підставі раціональної організації виробничо-фінансової діяльності підприємства [5].

I.В.Зятковський, відібравши з переліку показників, що вміщені у Методиці оцінки державних корпоративних прав [2], на його думку, найвагоміші для формування базового критерію оцінки ефективності діяльності підприємств різних організаційно-правових форм і форм власності, запропонував розширити кількісний склад факторів впливу на рентабельність власного капіталу [4]:

                       Рвк=Вк/ПА*Чп/Чд*А/Вк*ПА/ПП*Чд/А*ПП/Вк

Результатом даної дослідницької роботи стало по суті доповнення вихідної трифакторної моделі оцінки рентабельності підприємства  трьома показниками-співмножниками: ВК/ПА - частка поточних активів у власному капіталі, ПА/ПП - коефіцієнт покриття,ПП/ВК – частка поточних частка зобов'язань у власному капіталі.

На думку I.В.3ятковського, наведений алгоритм розрахунку рентабельності власного капіталу побудовано так, що його рівень узгоджений із найвагомішими співвідношеннями показників, що гарантують життєдіяльність підприємств, а головною ідеєю є не встановлення прибутковості власного капіталу за відповідний період діяльності підприємства, а «насамперед створення такої моделі, яка б давала змогу утримувати оптимальну структуру балансу і значення інших показників відповідно до збільшення кожного пункту рівня рентабельності власного капіталу» [4].

Основним недоліком декомпозиційного підходу, на нашу думку, є подання результативного показника прибутковості (рентабельності) через фактори, розраховані через один і той самий показник «прибуток». Даний підхід не дає змоги врахувати фактори, які безпосередньо формують прибуток підприємства.

Тому вважаємо за доцільне запропонувати такий варіант декомпозиційного аналізу прибутковості активів (фінансових ресурсів), інвестованих фінансових ресурсів та власного капіталу, який дозволяє оцінювати вплив окремих факторів на зміну узагальнюючих показників, здійснювати перспективний аналіз, визначати ефективність фінансово­-господарської діяльності та давати загальну оцінку фінансової політики підприємства щодо управління його активами та фінансовими ресурсами.

Для більшої точності та адекватності майбутніх моделей необхідно зауважити, що для загальної оцінки ефективності використання фінансових ресурсів слід розраховувати показник прибутковість активів підприємства. Важливим етапом формування зазначених моделей є визначення переліку складових прибутку, які впливають на рівень узагальнюючого показника. На наш погляд, при формуванні вищезазначених моделей необхідно враховувати вплив на рівень прибутко­вості економічної ефективності у розрізі видів діяльності підприємства. Тому при здійсненні аналізу та плануванні варто відокремлювати прибуток від основної операційної діяльності, на частку якого припадає в середньому 90-95% загальної суми прибутку та прибуток від іншої операційної діяльності, що не знайшло належного відображення при формуванні нормативної бази. Ефективність використання фінансових ресурсів підприємства залежить від характеру їх розміщення в активах. Саме тому оцінка ефективності використання фінансових ресурсів та їх складових здійснюється за показниками прибутковості (рентабельності) не тільки капіталу, але і сформованих активів. Зазначені показники у своїй сукупності свідчать про ефективність операційної діяльності підприємства. Комплекс вищеописаних показників характеризує економічну ефективність активів у звичайній діяльності підприємства.

Отже, запропонований нами підхід до оцінки рівня прибутковості активів (фінансових ресурсів), інвестованих фінансових ресурсів та власного капіталу не лише дає можливість охарактеризувати економічну ефективність вкладених видів фінан­сових ресурсів у розрізі всіх напрямків діяльності підприємства, а й комплексно ув'язати окремі індикатори (показники прибутковості і витратності) із загальним результативним показником, усвідомити дію основних чинників його розвитку, кількісно оцінити їх вплив, виявити можливість та доцільність окремих чинників і їх пропорцій для мобілізації фінансових ресурсів з метою підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому. Застосування комп'ютерних технологій дає змогу оперативно визначати сукупність варіантів впливу на кінцевий показник і обирати для реалізації найкращий варіант.

Література:

1.     Бланк И.А. Управление капиталом:Учебній курс.-К.:Єльга,2004.-516с.

2.     Зятковський І.В. Оцінка ефективності власності в умовах трансформаційної економіки//Фінанси України. – 2006. - №6. –С.129-142.

3.     Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства:Навч. Посіб. – К.:Знання,2005. – 662с.

4.     Методика оцінки державних корпоративних прав. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1406 від 2 серпня 1999 року зі змінами – постанова КМУ №1510 ВІД 11.10.2002.

5.     Афанасьєв Є.В. Моделювання фінансового ризику багатоцільових рішень в управлінні прибутковістю промислового підприємства//Фінанси України. – 2006. - №3 – С.46-55.