Нехаєва Ю.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Інноваційна діяльність підприємств ресторанного господарства

Основними факторами, які спричиняють недостатній розвиток інноваційної активності загалом по Україні та в ресторанному господарстві, зокрема, є:

- недосконалість законодавства в частині стимулювання з боку держави науково-технологічної та інноваційної діяльності;

- недорозвиненість механізму комерціалізації результатів завершених науково-технічних розробок і передачі їх до сфери виробництва, тобто прорахунки в політиці інтеграції науки з виробництвом;

- складнощі розвитку малого та середнього інноваційного підприємництва як провідника інноваційного продукту до масового виробника.

Розуміючи значимість усіх названих вище чинників, доцільно розглянути більш детально роль інноваційного підприємництва в процесі інноваційної перебудови ресторанного господарства України.

Згідно з П. Семюелсоном і В. Нордгаузом, в умовах ринку практично не можливо досягти стійкого успіху без „виховання підприємницького духу”, отже, без наявності групи власників або менеджерів, які мають бажання ризикувати, освоювати нові технології, виробляти нову продукцію тощо. Виховання підприємців тісно пов'язане із розвитком освіти, підготовкою кадрів, які могли б впроваджувати інноваційні ідеї розвитку в різних сферах національної економіки.

Слід наголосити, що в Україні навіть у складних економічних умовах простежується тенденція суспільного усвідомлення необхідності отримання освіти. Якщо у 255 вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації в 1995/1996 навчальному році навчалося 922,8 тис. студентів, то у 2006/2007 – у 330 вищих навчальних закладах вже налічувалося 1886,9 тис., тобто у два рази більше. Намітилися також позитивні зсуви в підготовці кваліфікованих робітничих кадрів: у 2006 р. професійно-технічні навчальні заклади випустили 282,4 тис. кваліфікованих робітників, що приблизно на 2 % більше, ніж у 1995 р. Однак така тенденція не може бути визнана за позитивну. На 1 січня 2006 р. в Україні обсяг попиту на кваліфікованих робітників становив 66,0 тис., зокрема у сфері торгівлі та ресторанному господарстві – 4,1 тис., тобто у 1,9 та 2,4 раза відповідно більше, ніж на початку 2000р.

Нестача в ресторанному господарстві кваліфікованих робітників, а також службовців стримує впровадження ідей інноваційного підприємництва.

За Ф. Хайеком виробник-підприємець як носій підприємницької ініціативи виступає рушійною силою пошуку новацій, оскільки прагне до найбільш ефективного поєднання свого унікального „ноу-хау” з ринковою ситуацією і тим самим до досягнення першості в конкуренції та більшого доходу. У свою чергу Й.Шумпетер доводить, що функція підприємництва полягає в тому, щоб „реформувати або революціонізувати спосіб виробництва за допомогою використання винаходів або через реалізацію невипробуваних технологічних можливостей для виробництва нових товарів або старих товарів новим способом за допомогою відкриття нових джерел постачання сировини або нових ринків збуту, або через реорганізацію виробництва”. Згідно з даними Держкомстату України кількість малих підприємств ресторанного господарства: ресторанів, барів, кафе, їдалень в країні постійно збільшується. Таким чином, можна говорити про поступові позитивні зміни у підприємницькому підгрунті для інноваційного зростання національної сфери ресторанного господарства. Для забезпечення стійкої конкурентоспроможності на ринку ресторанного господарства підприємець має орієнтувати свої інновації, перш за все, на споживача.

Важливим фактором, що сприяє розвитку підприємництва в ресторанному господарстві в цілому та малого – зокрема, а також активізує галузеву інновайну перебудову, є потік прямих іноземних інвестицій. За даними Держкомстату України станом на кінець І кварталу 2007 р. в розвиток 134 підприємств ресторанного господарства іноземними інвесторами вкладено прямих інвестицій на суму 119,2 млн доларів США, що складає приблизно 2 % від загального обсягу іноземних інвестицій в економіку України. За останні три роки приріст цих вкладень у ресторанне господарство склав 26 млн доларів США. Це, з одного боку, свідчить про „потепління” інвестиційного клімату в країні, а з іншого – про нові можливості для поширення інноваційних змін у ресторанному господарстві України.

Застосування підприємствами ресторанного господарства, у розвиток яких вкладено прямі іноземні інвестиції, прогресивних форм і методів обслуговування за прикладом деяких іноземних фірм („McDonald's”, „Cavallino Bianco” та інших), проведення модернізації екстер'єру та інтер'єру закладів, використання високотехнологічного обладнання тощо – приваблюють споживачів, створюють „добрий” імідж серед туристів, а також загострюють конкуренцію в галузі, яка, у свою чергу, змушує підприємців постійно знаходитись в пошуку нових інноваційних переваг.

Для підвищення темпів інноваційного зростання необхідно забезпечити підтримку реалізації відповідних науково-дослідних робіт, що мають проводитися як підприємцями, так і науковцями в тісному зв'язку із виробництвом. Вони повинні бути націлені на задоволення різноманітних споживацьких потреб в організованому харчуванні.

Для того, щоб забезпечити комплексний підхід, доцільно здійснити розробку концепції стратегічного розвитку ресторанного господарства в Україні. Результати дослідження дають можливість констатувати, що, хоча й повільно, спостерігається інноваційний розвиток вітчизняного ресторанного господарства. Це проявляється в нових форматах підприємств, технологічних процесах і системі обслуговування.