Економіка/ 5. Управління трудовими ресурсами

Воробйов В.І.

ВАТ «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку»

Ключові пріоритети антикризового управління трудовими ресурсами

Впродовж останніх років чинник кризи відігравав найважливішу роль на підприємствах переважної більшості галузей національної економіки. Подолання кризового стану підприємства потребує у кожному конкретному випадку адекватного, унікального та комплексного застосування антикризового управління, яке б мало за мету мінімізацію ризику втрати контролю над ситуацією та розвитку її за стихійним, деструктивним сценарієм.

Серед великої кількості визначень антикризового управління доцільно виділити два, які належать вітчизняним науковцям. Перш за все, це визначення І. Бланка, який вважає, що антикризове фінансове управління, яке є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, полягає у розробці системи заходів попередньої діагностики загроз банкрутства і використанні механізму фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечує його вихід із кризового стану [1].

Л. Лігоненко трактує антикризове управління як спеціальне, постійно організоване управління, спрямоване на найбільш оперативне виявлення ознак кризового стану та створення відповідних передумов для своєчасного подолання та забезпечення відновлення життєздатності окремого підприємства, недопущення виникнення ситуації його банкрутства [2].

Метою антикризового управління є розроблення і впровадження таких управлінських механізмів, які дозволяють зберегти життєздатність підприємства в процесі розвитку будь-яких типів криз.

Предмет антикризового управління – передбачувані і реальні причини кризи, її фактори, проблеми, тобто всі прояви сукупного загострення суперечностей, що викликають загрозу виникнення і розвитку кризи.

Об’єктом антикризового управління є процеси розвитку кризи на підприємстві.

Суб’єктами антикризового управління виступають менеджмент підприємства, незалежні консалтингові фірми, державні органи [5].

Складові системи антикризового управління за основними виробничими функціями (сферами діяльності) підприємства схематично зображені на рисунку.

Рис. Складові системи антикризового управління

Серед названих складових, одне із ключових місць посідає персонал. Погоджуючись із точкою зору А.В. Ларичевої та В.Г. Шульги, доцільно відзначити, що саме персонал, поєднуючи в процесі виробництва працю і капітал - головні джерела добробуту, створює усі матеріальні цінності. Незалежно від характеристик економічної системи саме персонал є головною виробничою силою [3]. Фактично це дозволяє стверджувати, що в основі всіх конкурентних переваг підприємства постає саме персонал: персонал забезпечує низькі витрати, високу якість продукції, формує та удосконалює технології, забезпечує стійкі відносини із клієнтами організації тощо.

Антикризове управління підприємством передбачає, що персонал є одночасно об’єктом і суб’єктом управління. З одного боку, його слід розглядати як об’єкт, що потребує раціонального управління, з іншого – як організатора і виконавця антикризового управління, а третього – як резерв, залучення якого сприяє підвищенню ефективності реалізації антикризового управління підприємством.

Управління персоналом в умовах нестійкого або кризового стану підприємства є всебічною, детально спланованою діяльністю, яка спирається на систему науково обґрунтованих принципів, досвідченість і інтуїцію менеджерів підприємства [4].

Антикризове управління персоналом базується на загальних принципах управління персоналом і принципах, що є специфічними принципами антикризового управління. До загальних принципів відносяться: системність, рівні можливості, повага до людини, командна єдність, горизонтальне співробітництво, правова та соціальна захищеність.

До специфічних принципів антикризового управління відносяться: врахування довгострокової перспективи підприємства, інтеграція та єдність колективу, участь співробітників у прийнятті рішень, визнання професіонального ядра кадрового потенціалу, дотримання балансу інтересів керівників і персоналу підприємства, співробітництво з профспілками і громадськими організаціями.

Таким чином, антикризове управління персоналом є комплексом принципів управління і методів роботи з працівниками, що орієнтовано на виведення підприємства з кризового становища і його стійкий розвиток.

Автор схиляється до думки, що управління підприємством і зокрема антикризове управління пов’язане не лише із ефективним управлінням його працівниками, але і іншими складовими трудових ресурсів, такими як:

- особи, зайняті навчанням, до яких варто віднести осіб, що раніше працювали на даному підприємстві й які навчаються з відривом від виробництва, а також осіб, які направлені на навчання за контрактом із підприємством;

- особи, тимчасово не зайняті трудовою діяльністю, які активно шукають роботу чи планують робити це в майбутньому, до категорії яких можна віднести випускників шкіл, училищ, вищих навчальних закладів, що проходять службу в армії і т. д.

Виходячи із зазначеного вище, можна сформувати наступний перелік пріоритетів та завдань антикризового управління трудовими ресурсами:

- формування підрозділу антикризового управління;

- формування ефективної організаційної структури;

- аналіз потреби в кадрах;

- дослідження і оцінка персоналу;

- визначення основних джерел та підбір трудових ресурсів на підприємство;

- формування системи стимулювання та мотивації ефективної праці працівників;

- формування організаційної культури.

Як підсумок можна ще раз наголосити, що антикризове управління трудовими ресурсами є важливою складовою управління підприємством і має значний вплив на ефективність його господарської діяльності.

Література:

1. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента [Текст] / И.А. Бланк. - Киев: Ника-Центр, Эльга, 1999. – 592 с.

2. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій [Текст] / Л.О Лігоненко. – Київ: Київ. нац. торг. – екон. ун-т, 2001. – 580 с.

3. Мазур В.С. Ефективність людського капітату [Текст]: матерю. ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» / В.С. Мазур. – Полтава, ПУСКУ, 2006. – С. 16–17.

4. Рамазанов С.К. Методи антикризового управління [Текст]: моногр. / С.К. Рамазанов, О.П. Степаненко, Л.А. Тимошова. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. – 192 с.