Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

Нечитайло У.П.

ДВНЗ Ужгородський національний університет, Закарпатський регіональний центр соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України, Україна

Сучасні підходи до формування категорії
„інвестиційний потенціал регіону”

Постановка проблеми та актуальність дослідження. Значна територіальна диференціація природних, економічних та соціальних умов зумовила значні галузеві відмінності у структурі, механізмах й активності інвестиційної діяльності в регіонах України.

Ці обставини обумовили структурну незбалансованість національного господарства, диспропорції між розвитком реального і фінансового секторів економіки, разом з цим збільшення частки сировинних галузей – і у підсумку різке зменшення обсягів виробництва, зниження рівня життя населення і споживчого попиту, як основи відтворювального процесу. Саме за цих умов важливим є пошук регіональних резервів впровадження нових інвестиційних проектів та стратегій у пріоритетні сфери та галузі регіональної економіки.

Вважливим стає завдання формування єдиного підхіду до визначення і оцінки інвестиційного потенціалу регіону в цілому та видів економічної діяльності зокрема. Розв’язання цього завдання дозволить ефективно використовувати та примножувати існуючий та набутий інвестиційний потенціал регіону. Розуміння сутності терміну «інвестиційний потенціал регіону» дозволить істотно підвищити точність і вірогідність його оцінки, яка збільшить ефективність та стабільність регіональної політики та, як наслідок, ефективність реалізованих стратегій.

Мета дослідження – проаналізувати та обґрунтувати сучасні теоретичні підходи до сутності інвестиційний потенціал регіону.

Основні результати дослідження. В літературних працях визначилася низка підходів до сутності поняття „інвестиційний потенціал”. Такі вчені, як Бурковський В.В., Каламбет С.В. вважають, що інвестиційний потенціал – це „величина розриву між валовими заощадженнями й реальними інвестиціями” [1, с.35].

Така гіпотеза відображає наявність постійного відновлюваного процесу виробництва та розвиток на цій основі продуктивних сил і виробничих відносин. При умові зростання заощаджень і зменшенні реальних інвестицій, розрив зростає між валовими заощадженнями (надалі ВЗ) і реальними інвестиціями (надалі РІ), а чим більший розрив між ними тим менше використаний інвестиційний потенціал (надалі ІП).

До другої групи вчених можна віднести А.О. Чемериса, Д.М. Стеченка, Н.О. Титаренко, А.М Поручник, Ф.С. Тумусовим. Перший з них розкриваючи зміст інвестиційного потенціалу як економічної категорії, визначає його як “сукупність потенційних інвестиційних ресурсів, які складають ту частину накопиченого капіталу, що представлена на інвестиційному ринку у формі потенційного інвестиційного попиту та може перетворитися в реальний інвестиційний попит, що забезпечує задоволення матеріальних, фінансових і інтелектуальних потреб відтворення капіталу” [2, с.67].

Визначення Стеченка Д.М. дуже подібне до визначення попереднього автора. Єдина відмінність у тому, що „це сукупність ресурсів, віднесених до інвестиційних за критерієм можливого їх вкладання в статутний капітал фірми.” [3] В результаті цього забезпечується відтворення у всіх можливих його формах, що забезпечує розвиток, як в межах кожного окремого підприємства, так і в суспільстві в цілому.

Визначення терміну «інвестиційний потенціал», запропоновані Тумусовим Ф.С. [5, 6] і Стеченко Д.М. [7, 8], досить схожі і не мають принципових відмінностей між собою. Основним недоліком їх підходу є те, що термін «інвестиційний потенціал» ототожнюється з поняттям «інвестиційний попит», а це по суті означає лише потребу в інвестиціях. Подібний підхід не зовсім вірний, бо не враховує величину пропозицій інвестиційних ресурсів, умов, можливостей, інвестування, тобто якщо, пропозиція потенційних інвестиційних ресурсів регіону перевищує попит на них (через високу ціну довгострокових запозичень або певних сукупних умов та ознак, які характеризують співвідношення попиту і пропозиції на товари і послуги), то за визначенням автора вони виключаються з інвестиційного потенціалу.

Титаренко Н.О. та Поручник А.М. вважають, що інвестиційний потенціал виражається “наявністю коштів для внутрішніх валових інвестицій, які згодом матеріалізуються в новостворюваних факторах суспільного виробництва та суспільній інфраструктурі” [4, с.5]. Таким чином, це визначення є вужчим, ніж попереднє, оскільки охоплює тільки наявні кошти для інвестування і не передбачає збільшення інвестиційних ресурсів за допомогою інвестиційного потенціалу.

З приведених визначень інвестиційного потенціалу можна виділити такі його основні характеристики:

Ø кількість накопичених в економіці інвестиційних ресурсів, що при певних умовах можуть трансформуватися в інвестиції;

Ø сукупність умов, необхідних для залучення даних ресурсів у процес інвестування.

Третя група дослідників Єлейно Я.І., Єлейно О.І., Раєвський К.Є. вважають, що ”інвестиційний потенціал регіону - сукупність об'єктивних економічних, соціальних і природно-географічних властивостей регіону, що мають високу значимість для залучення інвестицій в основний капітал.” [9]

На відмінну від попередніх авторів Назарова М.Г. вважає, що „інвестиційний потенціал - це здатність здійснення витрат на виробництво, накопичення засобів виробництва і збільшення запасів капіталу на підприємстві, у галузі, у комплексі галузей або економіці, в цілому [10].

У цьому визначенні відображається величина можливих витрат на виробництво і накопичення засобів виробництва і збільшення запасів капіталу. При наявності інвестиційного потенціалу потенційний інвестор буде мати можливість (прагнутиме) вкладати свій капітал у виробництво, що збільшить масу додаткової вартості капіталу. Додаткова вартість, що виникає в процесі кругообороту і обороту капіталу, використовується інвестором по-різному: одна її частина спрямовується на задоволення своїх особистих (невиробничих) потреб, набуваючи форми доходу, а інша — на розширення елементів продуктивного капіталу, слугуючи джерелом накопичення капіталу, розширеного суспільного відтворення.

Киперман Г.Я. дав таке визначення інвестиційному потенціалу – це „сукупність засобів і умов, необхідних для фінансування простого і розширеного відтворення у виробничій та невиробничій сферах ”. [11]

Іванов С.В. [12] удосконалив і конкретизував широке поняття інвестиційний потенціал. Він вважає, що „це сукупність ресурсів, факторів і умов для інвестування.” Тобто, визначення відображає величину матеріальних, нематеріальних, фінансових і інших інвестиційних ресурсів, які можуть бути використані для відтворення і розвитку суб'єктів економічної діяльності на території регіону в умовах інвестування, що існують у регіоні.

Отож, поняття “інвестиційний потенціал” є певною мірою теоретичним відтворенням тих нових рис, які властиві соціально-орієнтованій ринковій економіці.

Висновки.

З проаналізованих підходів до „інвестиційного потенціалу" можна зробити висновок, що з інвестиційним потенціалом, власне, пов’язується обсяг і якість інвестиційних ресурсів. Саме, у цьому зв’язку інвестиційний потенціал немає конкретного виміру, а його величина залежить від невичерпних кількісних та якісних змін, що проходять в економічній системі, яка має потенційний об’єкт інвестування, та від інвестиційного клімату, зокрема. Помітити ці зміни інвестор зможе лише за допомогою такого індикатора, як інвестицій ризик.

Інвестування є основою будь-якої моделі економічного зростання, а інвестиційний потенціал – це наявність і можливість доступу до необхідних інвестиційних ресурсів.

Інвестиційний потенціал регіону є „живим організмом”, який одночасно є мотивом, що спонукає до інвестування у конкретну галузь або об’єкт інвестування, або не сприяє до інвестування. При наявності такого мотиву, інвестор вкладає кошти в даний регіон.  

Література

1. Буряковський В.В., Каламбет С.В. Оцінка інвестиційного потенціалу в Україні та основні напрямки його реалізації / В.В. Буряковський, С.В. Каламбет // Экономика и управление. – 2002. - № 6. – С.35-37.

2. Лесечко М.Д., Чемерис А.О., Чемерис О.М. Інвестиційний клімат: теорія і практика: Монографія / Лесечко М.Д., Чемерис А.О., Чемерис О.М.; за заг. ред. Чемериса А.О. – Львов: ЛФ УАДУ, 2001. – 160 с.

3. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком / Д.М. Стеченко – К.: Вища школа, 2000. – 223 с.

4. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: навчальний посібник.

[для студ. вищ. навч.закл.] / Татаренко Н.О., Поручник А.М. – К.: КНЕУ, 2000. - 160 с.

5. Тумусов Ф.С. Инвестиционный потенциал региона: теория, проблемы, практика. – М.: «Экономика», 1999. – 327 с.

6.Тумусов Ф.С. Стратегия формирования и реализации инвестиционного потенциала региона. – М.: РАГС, 1995. – 215 с.

7. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посібник. [для студ. вищ. навч.закл.] /Стеченко Д.М. – К.: Вища школа, 2002. – 254 с.

8. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. [для студ. вищ. навч.закл.] / Стеченко Д.М. – К.: Вища школа, 2000. – 223 с.

9. Єлейко Я. І., Єлейко О. І., Раєвський К. Є. Інвестиції, ризик, прогноз. / Я. І. Єлейно, О. І. Єлейко, К.Є. Раєвський - Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2000. – 176 с.

10. Финансово-экономический словарь / [ред-упоряд. М.Г. Назарова.] – М.: АО «Финстатинформ», 1995. – 509

11. Рыночная экономика: Словарь / [ред-упоряд. Г.Я. Кипермана.] – М.: «Республика», 1995. – 307 с.

12. Іванов С.В. Методологічні підходи до визначення сутності інвестиційного потенціалу / С.В. Іванов // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. – Випуск 195, т.1 – Дніпропетровськ: ДНУ - 2004. – С. 98-104.