Беседіна А.В., ст. гр. БС-07б

Науковий керівник: Сорокіна О.М

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ВЗАЄМОДІЯ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ І БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

З метою виживання в умовах конкурентної боротьби для таких учасників фінансово-кредитної сфери, як страхові компанії, необхідним є побудова партнерських відносин з іншими суб’єктами ринку, такими як банківські установи, компанії з управління активами, недержавними пенсійними фондами. Особливої актуальності в сучасних умовах набуває саме взаємодія страховиків із банками, адже банківський сектор займає монопольну позицію серед інших фінансових установ за обсягом надання послуг і капіталізації. Взаємодія банківських установ і страхових компаній може приймати різні форми, серед яких виділяють: комплексне страхування банківських ризиків, розміщення коштів страхових резервів на банківських депозитах, банківське страхування тощо.

Даний напрямок дослідження не знайшов достатнього висвітлення в працях науковців. Хоча деякі аспекти банківського страхування розглянуто в наукових працях таких вітчизняних і зарубіжних авторів, як М.С. Клапкін, І.М. Кожевнікова, Г.О. Романова.

Поняття «взаємодія» можна визначити як систему взаємообумовлених дій, які виникають у результаті здійснення впливу двома або більше суб’єктами системи один на одного. В даному випадку такими суб’єктами виступають страхові компанії і банківські установи. Оскільки діяльність банків пов’язана з різними ризиками, ступінь яких залежить, насамперед, від можливостей попередження і нейтралізації дії внутрішніх і зовнішніх загроз, тому завжди існує ризик понесення збитків чи недоотримання запланованого обсягу прибутку. Серед страхових послуг для банківських установ в Україні слід виділити такі: страхування майна, особисте страхування працівників банку (як медичне, так і страхування життя), страхування кредитних ризиків тощо.

В усьому світі поняття банківського страхування розглядається як похідне від інтеграційних процесів у фінансово-кредитній сфері. Тому основним критерієм для розподілу взаємодії суб’єктів страхового сектора і банківської сфери є ступінь інтеграції їхньої діяльності [3, c.168].

Враховуючи курс України на євроінтеграцію, варто звернути увагу на те, що у законодавчій базі країн Європейського Співтовариства (ЄС) використовується поняття «фінансовий конгломерат» трактування якого подібне з трактуванням фінансової холдингової групи в українському законодавстві. З метою приведення у відповідність чинного законодавства до законодавства ЄС, слід чітко визначити нормативи створення, функціонування та ліквідації фінансових конгломератів, розробивши відповідну національну законодавчу базу. Метою розробки законодавства у сфері регулювання діяльності фінансових конгломератів мають стати захист вкладників, страхувальників і інвесторів від ситуацій, які можуть дестабілізувати фінансову систему загалом та впливу на окремих її суб’єктів.

До моделей взаємодії за рівнем інтеграції страховиків і банків у контексті банківського страхування можна виділити: створення угоди про взаємодію; створення страхової компанії; створення фінансової холдингової групи.

Угода про взаємодію. Дана модель взаємодії може набувати форми угоди про спільну діяльність та агентської угоди. Відповідно до договору про спільну діяльність страхова компанія і банківська установа зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Згідно з формою агентської угоди, банк здійснює реалізацію страхових продуктів, розроблених страховою організацією, отримуючи за це обумовлену угодою комісійну винагороду. Характерною рисою даної моделі взаємодії є обмеження інвестицій з обох сторін і незначний ризик.

Створення страхової компанії. В цьому випадку спільна діяльність страховика і банку ґрунтується на утворенні спільними зусиллями фінансових установ нової фінансової організації. При цьому обидві сторони інвестують фінансові ресурси в зазначену компанію, чітко обумовлюють критерії виходу із спільного бізнесу. Характерним для даної моделі взаємодії є єдність інвесторів страхової компанії і банку, заснована на довгостроковому партнерстві фінансових установ. Слід зазначити, що у даному випадку відбувається створення нової страхової компанії.

Фінансова холдингова група. Створення фінансової холдингової групи, а також купівля баком страхової компанії (або навпаки) є ознакою повної інтеграцій страхової компанії і банківської установи. Основними характерними рисами даної моделі є об’єднання клієнтських баз даних обох установ, інтеграція капіталу продажу тощо. Кінцевим продуктом взаємодії можуть бути комплексні або інтегровані фінансові продукти [3, c.172].

Отже, враховуючи тенденції розвитку страхового сектора і банківської сфери в Україні, можна зробити висновок про достатньо великий потенціал для розвитку банківського страхування. На сьогодні більшість вітчизняних страховиків уклали угоди про співробітництво із банками і успішно реалізують страхові продукти через банківську мережу. Набувають подальшого розвитку розробка і реалізація спільних фінансових послуг, а також спеціально створених для конкретної банківської установи страхових послуг.

Літератури

1.Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121-ІІІ від 07.12.2000 із змінами і доповненнями // zakon1.rada.gov.ua.

2.Закон України «Про страхування» №85/96-ВР від 7 березня 1996 із змінами та доповненнями // zakon1.rada.gov.ua.

3.Єрмошенко А.М. Порівняння основних методів банківського страхування // Актуальні проблеми економіки. – 2008. №3, с.167 – 174.