Худіковська В.А.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Передумови формування лісогосподарського комплексу

Чернівецької області

Археологічні та літописні дані підтверджують високий ступінь залісненості території Чернівецької області в минулому. Примітивні знаряддя праці та відносно низький рівень суспільного виробництва не міг завдати значної шкоди природному відновленню лісових ресурсів. Хижацьке знищення лісів Буковини стало справжнім лихом з 1845 року, коли державні ліси у великих розмірах почали передавати приватним власникам. З 1850 по 1870 рік значно посилюється рубка дерево станів. Це призвело до заміни корінних високоякісних порід малоцінними в господарському відношенні лісами. В другій половині XIX ст. Австро-Угорський уряд прийняв рішення про розширення гірських сінокосів і пасовищ, що в свою чергу викликало збільшення рубок у верхніх поясах.

Продукція лісової та деревообробної промисловості йшла на задоволення господарських потреб як Буковини, так і експортувалася за її межі. В основному ліс вивозився по ріках Пруту, Дністру, Черемошу і їх притоках [1]. В 1864-1865 рр. була побудована залізнична лінія Львів-Чернівці, в зв’язку з чим , значно посилився вивіз лісу з Буковини, а також почала розвиватись лісопильна промисловість. В 1874 р. фірмами “Пилип Шарль” та “Гек і К.” було побудовано в Чернівцях перше велике підприємство на Буковині – лісопильний завод з 8 пилорамами, а в 1886 р. було здійснено будівництво залізничної колії Глибока – Берегомет (на річці Сірет) довжиною 53 км, яка з’єднала залізничну дорогу Львів – Чернівці – Яси з глибинними лісопромисловими районами Північної Буковини [1].

В кінці XIX ст. на Буковині Щорічно заготовлялося біля 2 млн. м³ деревини і вивозилося майже 18 тис. вагонів лісу та лісоматеріалів, з них: в Румунію – 2,5 тис. вагонів; в Німеччину – 2,5 тис. вагонів; в Угорщину – 1,5 тис. вагонів. Ліс експортувався також до Франції, Голландії і провінції Австро – Угорщини [1].

З’їзд лісників, який відбувався у 1884 році, піддав різкій критиці політику уряду по відношенню до експлуатації лісів Карпат. Незважаючи на це, тільки через 10 років, у 1894 р. уряд видав закон про регулюючі випаси худоби в лісі і догляду за молодняком. Після цього збільшилися також обсяги робіт спрямованих на відтворення дерево станів. Однак експлуатація лісів посилювалась і була значно більша за площею, ніж природне та штучне поновлення.

Ліс вирубувався великими лісосіками, площа яких досягала нерідко 40 гектарів. При проведенні їх, напрямок вітрів не брали до уваги, що призводило до сильних вітровалів (1864-1869) і розмноження лісових шкідників, у тому числі і короїдів. Лісорозведення в Чернівецькій області бере свій початок з 1838 року (район Хотина). В районі Чернівців штучне заліснення почали здійснювати з 1906-1907 років [2]. Догляд за лісонасадженнями та молодими лісокультурами до кінця XIX століття не практикувався.

За даними Торгово-промислової палати, на території Буковини в 1884р. нараховувалось 115 лісопильних заводів на яких було зайнято 2586 робітників [3]. Збільшується потужність лісопильного заводу в Чернівцях, сировинною базою якого були ліси в районі рік Білого і Чорного Черемошу, звідки заготовлений ліс, сплавлявся по Пруту. Крім пиломатеріалів, лісозаводом випускалось невелика кількість тари. Там в цей час працювало 450-480 робітників.

В цілому, в кінці ХІХ на початку ХХ ст. на лісопильних заводах Буковини щорічно перероблювалось 500 – 600тис м³ деревини, що свідчило про посилення рубок лісу. Згідно перепису 1930 р. на Буковині було 1462 підприємства деревообробної промисловості з 9098 робітниками [1]. В цей же період, поряд із скороченням виробництва, спостерігався також і спад питомої ваги деревообробної промисловості Буковини. До 1938 року питома вага деревообробної промисловості зменшилась майже в 2 рази [1]. Лісозаготівельна промисловість Буковини працювала переважно на експорт і залежала, таким чином, від попиту на світовому ринку. Тому світова економічна криза 1929-1933 рр. значно понизила вивіз буковинського лісу [1].

За період з 1944 по 1948 рр. валова продукція лісової промисловості зросла в 14 раз, а деревообробної в 22 рази. Розпочався новий етап в історії формування лісів Буковини, який характеризувався створенням комплексних лісогосподарських об’єднань, до функцій побічного користування яких відносилась переробка деревини. В області було створено 7 лісгоспів: Вижницький, Путильський, Сторожинецький, Сокирянський, Хотинський, Чернівецький і Чудейський. Послідуючий період характеризувався науковими пошуками в плані оптимізації ведення лісового господарства. Цьому ж процесу сприяв поділ лісів Буковини на дві групи. До першої групи були віднесені експлуатаційні ліси площею 63,6 тис. га. До другої групи - експлуатаційні ліси площею 139,8 га [2]. Однак планове господарство також виявилося неспроможним забезпечити гармонійне співвідношення між потребами економіки та лісами. Політика сталого розвитку обов’язково передбачає подолання історичної суперечності між людиною та природою в даній сфері.

Література

1. Відомості про рух плотів // Матеріали Чернівецького обласного держаного архіву.

2. Горохова З.Н., Солодкова Т.І. Ліси Радянської Буковини (геоботанічна характеристика). – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1970. – 210 с.

3. Масенко Г. Все про ліс. Які вони дерева України. // Магістраль.– 1997.– № 42-43.