Географія і геологія / 6. Природокористування і екологічний моніторинг

К. геогр. н. Гамалій І.П.

Білоцерківський національний аграрний університет, Україна

Теоретичні та методологічні основи впровадження ландшафтного (екологічного) дизайну в оптимізацію водних ландшафтно-інженерних систем (ВЛІС)

Перетворення природних ландшафтів і руйнація (деградація) антропогенних ландшафтів на цей час досягли свого апогею. Для відновлення, стабілізації і перших, і других необхідно вжити радикальних заходів, одним з яких є і має бути ландшафтний (екологічний) дизайн. Відправною точкою якого повинно стати відновлення екологічної рівноваги ландшафтної системи (ЛС) будь-якого рівня й типу. Ландшафтний (екологічний) дизайн повинен слугувати конструктивно-географічною основою для відтворення повністю або частково втрачених ЛС (насамперед їхнього біорізноманіття і естетичної цінності) і раціонального природокористування ВЛІС.

Водні ландшафтно-інженерні системи (ВЛІС) – географічні антропогенні блокові системи – водосховища, стави, канали, які займають проміжне положення між ландшафтними системами (ЛС) та інженерними спорудами (ІС), функціонування яких контролюється управлінською підсистемою (УП) в особі людини, що надає право називати їх ландшафтно-інженерними системами (ЛІС).

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних та методологічних основ впровадження ландшафтного дизайну у відновлення, збереження ВЛІС з урахуванням історичних і національних аспектів естетичного сприйняття антропогенних водних ландшафтів на прикладі ВЛІС басейну р. Рось.

В процесі дослідження використовувалися камеральні (вивчення літературних джерел, аналіз фондових даних) і польові методи дослідження ВЛІС басейну р. Рось.

ВЛІС (стави, водосховища) складаються з великої кількості природних компонентів, що її утворюють – води, вищих водних рослин, риб, тварин, птахів, ґрунту, органічних залишків і найбільшого ворогу водойм – водоростей.

Рівновага ВЛІС досить специфічна, і полягає у створенні й підтриманні умов, сприятливих для рослин і риб, але несприятливих для розвитку водоростей. Рівновага не досягається відразу після будівництва ВЛІС і суттєво залежить від її розмірів. Найважливішим фактором, що впливає на чистоту води, є все ж таки підтримка біологічної рівноваги у ВЛІС. У добре збалансованій і доглянутій ВЛІС, вода не цвіте навіть у розпал літньої спеки. Достатня кількість водних рослин, грамотно підібрані за складом риби – все це запорука біологічної рівноваги, що сприяє стабільному функціонуванню ВЛІС.

Для досягнення такої ситуації, необхідно в першу чергу знизити вміст у воді органічних речовин. Для цього в ландшафтному (екологічному) дизайні ВЛІС можна використати латаття біле, глечики жовті, жабурник звичайний, ряску, сальвінію плаваючу, водяний горіх, пухирник, щоб їхнє плаваюче листя вкривало близько половини площі водного дзеркала ВЛІС. Такий покрив з листя виконує подвійну практичну функцію: по-перше, листя затіняє воду і перешкоджає росту водоростей, і таким чином вода лишається прозорою, по-друге, у спекотні літні дні вода не так сильно нагрівається, що важливо для риб.

Ще одним способом стримати ріст водоростей є зниження вмісту у воді вуглекислого газу і деяких необхідних для їхнього розвитку мінеральних речовин. Особливо ефективні при цьому рослини-оксигенератори (вириниця, кушир, хара, ситняг, елодея, плавушник, рдесник, жовтець водний, водопериця мутовчата) – листя цих рослин повністю знаходяться під водою і виділяють на світлі кисень у великих кількостях.

Корені болотних рослин (сідач, півники, язичник, лобелія, плакун, вербозілля, страусове перо, гірчак, купальниця), розташовані у фільтрувальній зоні, теж істотно допомагають біологічному очищенню.

Заходи по збереженню й відновленню вищої водної рослинності (повітряно-водних, з плаваючим листям, занурених видів рослин) запобігатимуть забрудненню води муловими частками, біогенами, забруднюючими речовинами, що виносяться поверхневим стоком з прилеглих територій, попереджатимуть абразію берегів, створюватимуть додаткові нерестово-нагульні зони для іхтіофауни, слугуватимуть як додаткові ремізи та місця проживання водної та біля водної фауни.

Рослини – активна, життєво важлива частина екосистеми ВЛІС і найважливішою функцією вищої водної рослинності, деревних і чагарникових порід в цій системі є їхня активна участь у процесі регенерації води.

Відновлення й створення захисних насаджень у ландшафті прибережної зони ВЛІС сприятимуть самоочищенню води, захисту берегів, дамб від руйнування та підмиву, запобігатимуть утворенню заток. Деревні і чагарникові породи рекомендовано для посадки в басейні р. Рось з урахуванням ґрунтових, кліматичних умов, особливостей фіторізноманіття та історичних і національних аспектів естетичного сприйняття антропогенних водних ландшафтів – ставів (табл. 1).

Таблиця 1. Перелік порід, рекомендованих для відновлення й створення захисних насаджень берегових ландшафтів ВЛІС

Деревні породи		Чагарникові породи
Основні	Супутні
Акація біла Вільха чорна Верба деревоподібна Горіх волоський Дуб звичайний Дуб червоний Осокір Сосна звичайна Тополя туркестанська	Береза бородавчаста Верба біла Верба каспійська Верба ламка В’яз дрібнолистий Груша лісова Клен гостролистий Липа дрібнолиста Черешня Явір Ясен звичайний	Бузина чорна Верба чагарникова Вовчі ягоди Кизил Кизильник рожевий Ліщина звичайна Лох вузьколистий Порічки золотаві Свидина Скумпія

Поселення і культивування рослин у ВЛІС, які належать до категорій рідкісних, зникаючих (наприклад, водяний горіх, латаття біле, глечики жовті, сальвінія плаваюча та ін.) лише допоможе збереженню місцевої популяції.

Українська архітектура аквального типу басейну р. Рось (за нашим визначенням – ІС: пителі (млини), дамби, греблі) історично дуже тісно пов’язана з Природою – ландшафтною системою (акваторією і береговими ландшафтами). Цей зв’язок отримав відображення у творах художньої літератури, в мистецтві. Наприклад, у творах І. Нечуя-Левицького, зокрема у повістях «Микола Джеря»:

«Серед села Раставиця входить у широкий ставок. Кругом ставка знов осокори та верби: то стоять рівною стіною, то збилися ніби в прездоровий круглий стовп, то пішли берегом, наче вирізаною зверху в зубчики оборкою. На ставу ніби плаває маленький острівець з високими старими тополями та осокорами. На греблі знов у два рядки видивляються в воді дуже старі, товсті, дуплинасті верби, вкриваючи гіллям здоровий панський питель. Нижче од ставка Раставиця знов повилася між зеленими левадами та вербами, а далі сховалась у дубовий ліс та й утекла в Рось»;

«Кайдашева сім’я»:

«На дні довгого ряду блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами»;

«Бурлачка»:

«Там десь на широкій долині розлився довгий став; кругом ставка над самим берегом біліє смуга з вишневих та черешневих садків».

«Під самою горою блищить ставок. Коло ставка гребля, обсаджена вербами. В кінці греблі стоїть млин з чорними колесами… Кругом ставка ростуть старі сади».

Спираючись на наведені приклади, варто зазначити, що елементи ландшафтного (екологічного) дизайну здавна використовувалися українським народом при будівництві ставів з орієнтацією на природні компоненти.

Впровадження ландшафтного дизайну дозволить комплексно вирішити проблеми, характерні для ВЛІС на всіх етапах їхнього функціонування:

• абразія берегів вирішується шляхом висадженням уздовж берегової крайки зміцнювальних її рослин;

• мала керованість біологічними процесами вирішується традиційним і досить ефективним засобом – активним використанням водних і болотних рослин, які у сукупності з природними біологічними процесами значно поліпшать ситуацію і сприятимуть встановленню стабільної біологічної рівноваги;

• коливання рівня води контролюється УП і ІС, тому є досить прогнозованими. Найскладнішим є рішення ботанічних проблем, що виникають при розробці і впроваджені ландшафтного (екологічного) дизайну. Величина відстані від точки росту до поверхні води в значній мірі впливає на темпи вегетації, терміни і рясність цвітіння, виживання рослин в умовах водойми. Тому вкрай важливо вивчити закономірності сезонних коливань рівня води ВЛІС (визначити абсолютний мінімум і абсолютний максимум рівня води). Зазвичай рівень льодоставу вищий за рівень межені – це позитивний факт, оскільки більшість болотних і водних рослин надають перевагу зимівлі на значній глибині, а цвітуть – на незначній.

Таким чином, впровадження ландшафтного (екологічного) дизайну сприятиме відновленню і збереженню ЛС (насамперед, біологічного різноманіття), ІС (пителів (млинів), гребель, дамб), стабілізації функціонування ВЛІС та підвищить естетичну цінність цих об’єктів.