медицина \16

Дац І.В., Ільчишин О.С., Данилейченко І.В., Чернова Н.В., Солдатенко О.Я.

Львівський національний медичний університет ім.Данила Галицького

Неіонізуючі методи променевого дослідження щитоподібної залози осіб, що зазнали впливу радіаційного фактору

Комбінований вплив малих доз радіації викликає низку різноманітних порушень як в цілому організмі, так і в критичних органах і системах, зокрема ендокринної [1,2]. Клінічні обстеження пацієнтів, що проживають або були евакуйовані з регіонів, де спостерігається підвищений радіаційний фон, достовірно говорять про те, що порушення у щитоподібній залозі (ЩЗ) спостерігаються у 11,6% оглянутих [3]. Ряд дослідників підтверджують збільшення захворюваності ЩЗ у цієї категорії населення, а саме гіперплазії ЩЗ, вузловатих форм захворювання та порушення гормональної активності ЩЗ [4]. Враховуючі ці фактори, виникає необхідність вивчення впливу радіаційного фактору на гіпофізарно-тиреоідну систему евакуйованого населення.

Метою нашого дослідження є вивчення в динаміці захворюваності та особливостей функціонального стану гіпофізарно-ендокринної системи осіб, евакуйованих з м. Прип’ять.

Матеріали та методи. Комплекс обстеження охоплював стандартний клінічний огляд, анкетування, детальне обстеження ЩЗ.

Анатомо-топографічні та структурно-морфологічні обстеження ЩЗ вивчали за допомогою ALOCASSD-630 з лінійним датчиком, частота якого становила 7,5 МГц.

Термографічні обстеження проводились на термографічному апараті (Радуга -"2").

Статистичну обробку результатів обстеження проводили стандартними методами варіаційної статистики з використанням критерію t Стьюдента.

Результати. Нами було обстежено 108 осіб, евакуйованих з м.Прип’ять. Обстеження проводилось в 2 етапи. І етап - 1998 р., ІІ етап - 2007 р.

На першому етапі обстеження у 45,37% пацієнтів не виявлено патології ЩЗ. Серед хвороб ЩЗ переважали - дифузне збільшення ЩЗ із збереженням функції - 21,30% та незначний тиреотоксикоз із збереженням функції ЩЗ - у 11,11% обстежених. При аналізі захворюваності ЩЗ жителів Львівської області та обстежуваної групи евакуйованих з м.Прип’ять виявилось, що рівень захворюваності є ідентичним.

На ІІ етапі обстеження даної групи евакуйованих кількість пацієнтів з патологією ЩЗ зросла на 36 осіб. Достовірне зростання кількості захворювань спостерігали в групі пацієнтів з дифузним збільшенням ЩЗ із пониженою функцією (з 2,75% до 9,25%), вузловим зобом ЩЗ з ІІ-ІІІ ст. У пацієнтів з нормальною та підвищеною функцією показник збільшився з 3,07% до 6,48%, з вузловим та дифузно-вузловим зобом - з 10,17% до 22,21%.

Серед обстеженого евакуйованого населення зростання росту злоякісних новоутворів ЩЗ відмічено не було.

При УЗД ЩЗ сонографічна картина залежала від наявності та патологічних змін органа (таб. 1).

У групі обстежених, які не мали клінічних ознак тиреоідної патології, об’єм ЩЗ (15,2±1,4 см³) суттєво не відрізнявся від контрольного (14,6±1,1 см³). У більшості внутрішня структура залози була однорідною, ознак у третини вже на І етапі визначалася неоднорідність - від слабо-гетерогенної до вираженої неоднорідності. Ймовірно, що ця ознака могла б служити передвісником розвитку в майбутньому виражених структурних змін.

Функціональний стан щитовидної залози при сонографічному та

термографічному обстеженнях евакуйованого контингенту

№	Назва захворювання	Кількість обстежуваних осіб		УЗД (загальний об’єм см^3)	Термографія (ΔТ градієнт)
		n	%
1.	Контрольна група	20		14,6±1,1	0,2 - 0,5^оС
2.	Евакуйовані без клінічних ознак патології щитовидної залози	13	12,03	15,2±1,4	0,3 - 0,5^оС
3.	Простий і неуточнений зоб (гіперплазія)	54	50,00	21,4±1,2	0,6 - 2,0^оС
4.	Дифузний токсичний зоб	13	12,03	10,4±1,5	13,5 - 2,0^оС
5.	Аутоімунний тиреоідит (атрофічна форма)	11	10,19	2,8±0,6	1,2 - 1,8^оС

Простий зоб сонографічно характеризувався передусім збільшенням об’єму щитовидної залози (понад 18 см³). При дифузних формах ехогенність тканини здебільшого була незмінною, іноді - дещо зниженою. При тривалому існуванні зобу, як правило, приєднувалися вторинні регресивні зміни (фіброз, кальцифікація, кістоутворення тощо), які знаходили своє відображення на сонограмах. Солітарні вузли (аденоми) були представлені утворами різної ехогенності (переважно зниженої), правильної форми, з чітким контуром. На термограмах в зоні пальпуючого вузла виявляли вогнищеву гіпертермію з градієнтом температур 0,6 - 2^оС. При багатовузловому зобі візуалізувались множинні вузлові утвори на фоні гомогенної тканини або ж структура залози була різко неоднорідною. Дифузний токсичний зоб характеризувався збільшенням усіх відділів залози та дифузно пониженою ехогенністю; крім цього, у випадку тривалого лікування мерказолілом структура ставала неоднорідною (переважно на ІІ етапі). При термографічному обстеженні спостерігали гомогенне підвищення температури в проекції щитоподібної залози з чіткими контурами. Градієнт температур підвищувався від 1,5 до 2,0^оС та більше, в залежності від даної патології.

При зобі Хашімото сонографічна картина відзначається великим розмаїттям: ехогенність коливалася від дифузно зниженої до підвищеної, ехогенна структура була виразно неоднорідною, що іноді створювало враження вузлів ("псевдовузли"); контури загалом не зовсім чіткі, об’єм у тій чи іншій мірі збільшений. На відміну від цього, атрофічна форма аутоімунного тиреоідиту характеризувалася значно зменшеним об’ємом органу (2,8±0,6 см³) та неоднорідною структурою з акустичними ознаками фіброзу.

При термографічному обстеженні спостерігали гіпо- та гіпертермічні зони з асиметричним ураженням щитоподібної залози, градієнт температур становив від 1,2 до 1,8^оС.

В єдиного хворого на рак щитоподібної залози, якого ми спостерігали, пухлина виявилася у вигляді утвору неоднорідної загалом пониженої ехогенності з нечітким контуром.

Таким чином, динамічне спостереження евакуйованого населення за період 1997 та 2007 р.р продемонструвало суттєве частішання патології ЩЗ - простого зобу та, меншою мірою, аутоімунних тиреопатій (дифузний токсичний зоб, аутоімунний тиреоідит).

Таким чином, виникнення практично всіх форм тиреоідної патології супроводжується виразним гормональним дисбалансом.

Виявлення з допомогою сучасних методів дослідження латентних функціональних і/або структурних змін з боку ЩЗ в осіб, що зазнали впливу радіації, доцільно трактувати, як початок формування маніфестних форм тиреоідної патології.