Косенко Ю. Г., Кондратьєв В. О.
Донецький національний
університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
ПРАВОВЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ
ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ, ЯК ПЕРСПЕКТИВНОГО ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВ
На
сучасному етапі глобалізації й інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків
для української банківської системи стало актуальним підвищення
конкурентоспроможності та ефективності надання фінансових послуг в умовах
подальшого входження України до світового конкурентного середовища. Досить
новим для української економіки є ринок факторингових послуг. Проте через
нестабільність економічної ситуації та інфляційні процеси він і досі не набув
належного розвитку. Зважаючи на те, що фінансове ресурсозабезпечення
економічного розвитку субєктів господарювання в умовах переходу до ринкової
економіки неможливе без використання сучасних форм та інструментів
розрахунково-платіжних відносин, дослідження розвитку факторингових послуг в
Україні сьогодні надзвичайно доречне. Це питання постає ще більш актуальним в
умовах останніх фінансових кризових явищ на Україні, які підштовхують
підприємства шукати все нові шляхи підвищення своєї платоспроможності та
ліквідності.
З-поміж
зарубіжних вчених, які зробили значний внесок у розвиток теорії і практики
здійснення факторингових операцій, впровадження нових платіжних інструментів у
світогосподарські зв'язки, слід назвати насамперед дослідження таких науковців
як Е. Доллан, Р. Кембелл, Ж. Перар, П. Роуз. Аспекти розвитку ринку
факторингових послуг і дослідження перспектив їх запровадження в Україні
висвітлено в роботах вітчизняних науковців: Л. Гутко, І. Наумця, О. Остафіля,
Є. Склепового, А. Солтана [4].
Факторинг
- це фінансування постачань з відстроченням платежу, страхуванням ризиків,
пов'язаних з відстрочкою платежу, а також управління дебіторською
заборгованістю [3]. В Україні сума першого авансового платежу, як правило
становить 80-85%, іноді до 90% від суми постачання. Іншу частину, за винятком
комісії, клієнт отримує уже після оплати товарів чи послуг його контрагентом [3].
Негативною
рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток
перевідступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у
тарифах за обслуговування. Але основним чинником, який стримує розвиток факторингу
в Україні виступає відсутність відповідного законодавства. Прийняття необхідних
нормативних документів створило б умови для ефективного функціонування ринку
факторингових послуг як одного з перспективних джерел фінансування діяльності
суб'єктів господарювання [2].
Серед основних
проблем нормативно-правового регулювання факторингової діяльності в Україні
можна назвати такі:
1.
Неузгодженість норм законів «Про банки і банківську діяльність», «Про
фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і
Господарського кодексу з нормами Цивільного кодексу в частині регулювання
уступки вимоги, поруки, позики, зокрема, кредиту і факторингу. А також
невідповідність положень українського законодавства щодо факторингової
діяльності міжнародним стандартам у цій сфері.
2.
Заборона некредитним фінансовим установам залучати кошти третіх осіб для
надання факторингового фінансування клієнтам. Обмеження ресурсної бази лише
власним капіталом ставить у нерівне становище факторингові компанії, порівняно
з банками, які також працюють у відповідному фінансовому секторі, а також
стримує розвиток «небанківського» факторингу в Україні.
3.
Необхідність отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України
на виконання резидентом платежів у іноземній валюті, коли право на отримання
таких платежів придбане фактором-резидентом у нерезидента. Схожа проблема
виникає у разі якщо право грошової вимоги придбавається фактором у
резидента-експортера – тоді фактор стикається з проблемою виконання платежу
резидентові в іноземній валюті. Перешкоджає міжнародному факторингу також
вимога про повернення в Україну виручки в іноземній валюті у визначений законом
нетривалий строк.
4.
Нечіткість формулювань у законодавстві про оподаткування операцій
факторингу, що зумовлює неоднакове тлумачення і застосування правових норм
відповідними органами державної влади.
5.
Відсутність законодавчого регулювання факторингу з регресом; закритого
факторингу; монопольного або виключного факторингу; функцій та послуг, які має
або може надавати фактор клієнту тощо [6].
Вирішення зазначених
проблем у сфері факторингу потребує комплексного нормотворчого підходу.
Принципово важливим має стати відкриття факторинговим компаніям, які не є
кредитними організаціями, допуску до позичкового капіталу. Вбачається доцільним
надавати факторинговим компаніям, які не є кредитними установами, право
залучати кошти третіх осіб на умовах кредиту або шляхом розміщення власних
облігацій як всередині країни, так і за кордоном. Дозволивши факторинговим
компаніям залучати кошти третіх осіб, слід вжити адекватних законодавчих
заходів щодо недопущення шахрайства. У зв’язку з цим пропонується заборонити
факторинговим компаніям залучати кошти фізичних осіб, наприклад, шляхом
віднесення облігацій факторингових компанії до обмежено оборотоздатних об’єктів
цивільних прав (ст. 178 ЦК України), тобто таких об’єктів, які не можуть
набуватись окремою категорією учасників цивільних відносин, зокрема, фізичними
особами.
Окремо слід
зупинитись на запровадженні ліцензування факторингової діяльності. Підстави для
ліцензування діяльності з надання факторингових послуг в Україні відсутні. Це
не підвищить рівень захисту прав, законних інтересів, життя та здоров’я
громадян, ступінь захисту навколишнього природного середовища та забезпечення
безпеки держави – тих соціальних цінностей, для яких відповідно до ЗУ «Про
ліцензування певних видів господарської діяльності» може запроваджуватись
ліцензування.
Ліцензування
факторингової діяльності може обмежити конкуренцію у відповідному секторі
економіки. Запровадження ліцензійних процедур суперечить політиці
дерегулювання, роздержавлення та лібералізації економічної активності в
Україні. Україна і так має надмірний адміністративний вплив на діяльність
факторів, який полягає в регламентуванні Держкомісією з регулювання ринків
фінансових послуг України набуття та припинення статусу фінансової установи,
встановленні додаткових обов’язків, які випливають зі статусу фінансової
установи тощо [6].
Отже, можно зробити
висновок, що для використання переваг факторингу в Україні вкрай важливо
на державному рівні вирішити правові суперечки. Кожна з висловлених пропозицій
щодо вдосконалення правового регулювання факторингової діяльності в Україні є
певним чином дискусійною й потребує ретельної апробації. Тож пошук оптимальної
моделі правового регулювання у сфері факторингу в Україні триває.
Література:
1.
Гутко Л.М. Механізм здійснення факторингових операцій на страхування ризику
невиконаних зобов'язань за договором факторингу // Економіка. Фінанси. Право. -
2006. - № 9. - C. 6-9.
2.
Остафіль О.В. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг в
Україні // Фінанси України. - 2004. - № 12. - C. 89-92.
3.
Склеповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні // Фінанси України. - 2005.
- № 9. - C. 109-115.
6. Носік Ю. Деякі напрями вдосконалення правового
регулювання факторингової діяльності. - [Електронний
ресурс]. –Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=213