Право / 7. Экологическое, земельное и аграрное право

Устінський А.В.

Науковий керівник к. ю. н., доц. Багай Н.О.

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення

Землі сільськогосподарського призначення займають центральне місце у складі земель України. Виходячи з цього, у Земельному кодексі України 2001р. [1] закріплено принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення. У Кодексі йому присвячено окрему ст. 23, яка закріплює особливі вимоги щодо використання цієї категорії земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України «землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання» [1]. Отже, не виключається надання цих земель для інших потреб. Дану вимогу науковці розглядають в агроґрунтознавчому та юридичному аспектах. З агроґрунтознавчого погляду переважна більшість території України, яка має ґрунтовий покрив, є придатною для сільськогосподарського використання. До складу таких земель входять не тільки землі сільськогосподарського призначення, а й землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, лісогосподарського призначення. Тому поширювати викладене у цій статті правило на всі землі, які придатні для сільськогосподарського використання, немає правових підстав [2, с.68]. У зв’язку з цим, на нашу думку, законодавець правильно вжив слово «насамперед» у загальній нормі, закріпивши пріоритетність найбільш цінних земель в інших правових нормах (ст. 150). А саме, вилучення найбільш цінних земель для несільськогосподарських потреб взагалі не допускається, за незначним винятком, що передбачений ч. 2 і ч.3 ст. 150 ЗК. Лише земельні ділянки таких земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуповуватися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення та деяких інших загальних потреб з дотриманням особливих вимог, визначених законодавством. Такі вимоги є виправданими, адже, як правильно зазначає Н.І.Титова, у даному випадку йдеться про славнозвісні українські чорноземи, які є дуже продуктивними та родючими [3, с.73].

При застосуванні на практиці норм ст. 23 ЗК України вимогу переважного надання земель, придатних для потреб сільського господарства, для потреб сільськогосподарського використання слід розглядати виключно в юридичному аспекті [2, с.69]. З юридичного погляду, придатними для сільськогосподарського використання є землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури та призначені для цих цілей (ст. 22 ЗК України). Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних земельного кадастру.

Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення в різних аспектах передбачена й іншими статтями ЗК України, що виражається у:

1) закріпленні сільськогосподарських земель на першому місць серед інших категорій (ст. 19 ЗК);

2) особливих умовах, які ставляться до покупців даних земель (ст. 130 ЗК);

3) відшкодуванні збитків заподіяних внаслідок вилучення, тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, приведення їх у непридатний для використання стан та ін. (ст. 156 ЗК);

4) визнанні ґрунтів об’єктом особливої охорони (ст. 168 ЗК);

5) відшкодуванні втрат сільськогосподарського виробництва (ст. 207 ЗК).

Відповідно до ст. 23 ЗК України, для будівництва промислових підприємств, об’єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв’язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов’язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості [1]. Дана норма має рекомендаційний характер і спрямована на запобігання необґрунтованого вилучення земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб [2, c.69-70].

Лінії електропередач і зв’язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо. Це положення спрямоване на попередження незручностей, які можуть в майбутньому бути створенні даними комунікаціями, при проведенні польових робіт з використанням сільськогосподарських машин. Для порівняння, Земельним кодексом Російської Федерації передбачено, що для будівництва ліній електропередач, зв'язку, автомобільних доріг, магістральних трубопроводів та інших подібних споруд допускається надання сільськогосподарських угідь із земель сільськогосподарського призначення більш високої якості (ст. 79 ЗК РФ) [4].

Отже, закріплення принципу пріоритетності земель сільськогосподарського призначення на законодавчому рівні має дуже важливе значення, насамперед, для захисту та охорони основного національного багатства. Реалізація цього принципу забезпечуватиме ефективне використання сільськогосподарських угідь і збереження найбільш цінної категорії земель.

Література:

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 92.

2. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар // За ред. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. - Видання четверте, доповнене. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 624 с.

3. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-навчальний посібник // За ред. докт. юрид. наук, проф. Н. І. Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – 365 с.

4. Земельный кодекс РФ от 25.10.2001 г. // Собрание законодательства РФ. – 2001. - №44. – Ст.4147.