УДК 631.147:477.8

Екологія

студентка 4 курсу Костогриз Т.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Перспективи розвитку органічного землеробства як альтернатива зменшення хімічного навантаження на довкілля

Серед факторів техногенного навантаження на біосферу особливе місце займає хімізація сільського господарства, адже вона порушує саморегуляцію в живій природі, послаблює захисні сили рослин, тварин і людини.

Необґрунтовані дози мінеральних добрив, численні обробки хімічними засобами захисту рослин, порушення технології їхнього застосування та інтенсивний обробіток ґрунту призвели до низки негативних екологічних наслідків. Катастрофічний стан наших земель вимагає невідкладних науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на поліпшення родючості ґрунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування.

Основною метою альтернативного землеробства є отримання екологічно чистої продукції, що не містить залишкових кількостей агрохімікатів, збереженні ґрунтової родючості.

Один з напрямів екологізації землеробства – збереження біоти ґрунтів, регулювання її життєдіяльності, організація біологічного контролю всіх агротехнічних заходів, підтримка визначеного гомеостазу ґрунтових організмів.

Суть біологічного землеробства полягає у повній або частковій відмові від синтетичних добрив, регуляторів росту і кормових добавок.

Агротехнічні заходи ґрунтуються на суворому дотриманні сівозмін, застосуванні гною, компостів, сидератів.

Концепція біологізації землеробства передбачає підсилення принципу альтернативності біологічними складовими (багаторічні трави, зернобобові та їх сумішки, проміжні культури на корм і сидерат, зернові культури суцільної сівби, вторинна продукція рослинництва, науково обґрунтовані норми унесення органічних і мінеральних добрив, біологічний захист рослин), які найповніше проявляються на основі екологічно збалансованих сівозмін і можуть компенсувати негативний вплив інтенсивного виробництва сільськогосподарської продукції на її якість і навколишнє природне середовище.

Проводячи класифікацію територій, слід враховувати аномальні випадки, коли у сприятливих екологічних умовах не вдається одержати врожай, що відповідає стандартам високої якості. Саме тому остаточний висновок щодо придатності територій для одержання екологічно безпечної продукції потрібно робити як на підставі результатів ґрунтово-агрохімічного й еколого-токсикологічного обстеження земельних угідь, так і за даними, які характеризують хімічний склад різних сільськогосподарських культур. У такому разі рослини є своєрідними тест-індикаторами.

До альтернативних методів ведення сільського господарства можна віднести:

– біоінтенсивне міні-землеробство (Biointensive Mini-Farming);

– біодинамічне землеробство (Biodynamic Agriculture);

– біодинамічне землеробство (Biodynamic Agriculture);

– ЕМ-технології (Effective Microorganism Technologies);

– маловитратне стале землеробство (LISA - Low Input Sustainable Agriculture);

– екологічне землеробство (Ecological Farming).

Ці моделі ґрунтуються на глибокому розумінні процесів, що відбуваються в природі, спрямовані на поліпшення структури ґрунтів, відтворення їх природної родючості та сприяють утворенню екологічно стійких агроландшафтів. На сьогоднішній день, завданням сільського господарства є:

- вирощування продуктів харчування, що не тільки підтримують життєдіяльність, а й поліпшують здоров’я людей;

- бути економічно вигідним для виробника і споживача;

- виробляти продукти в кількості, достатньої для задоволення потреб зростаючого народонаселення;

- не порушувати біологічної рівноваги в природі, бути екологічно безпечним;

- використовувати досить прості, стабільні і доступні методи та засоби ведення господарства.

Першочерговим етапом виконання комплексу робіт із визначення придатності сільськогосподарських земель для вирощування екологічно безпечних урожаїв є оцінка екологічного стану територій. З цією метою накопичують і аналізують усю наявну інформацію про основні типи угідь, ґрунтовий покрив, агрокліматичні умови, розораність, еродованість і родючість ґрунтів, наявність у межах території промислових та інших підприємств, небезпечних в екологічному відношенні, види і рівні забруднення атмосферного повітря, поверхневих вод, ґрунтів. Вказана інформація знаходиться у розпорядженні земельної, агрохімічної, гідрометеорологічної та екологічної служб України.

Література:

1. Кисіль В.І. Біологічне землеробство в Україні: проблеми і перспективи. - Харків: Вид-во „Штрих”, 2000. - 161 с.

2. Охорона грунтів: Підручник/ Шикула М.К. та ін. – 2-ге вид., випр. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2004. – 398 с.

3. Якість ґрунтів та сучасні стратегії удобрення / За ред.

Д.Мельничука, Дж. Хофман, М.Городнього. – К.: Арістей, 2004. – 488 с.