Гатеж С., Шмагіна Ю.В

Буковинська державна фінансова академія

Основні проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України

Фондовий ринок є невід’ємним та важливим елементом фінансової системи ринкової економіки. Відтак, становлення ефективного та дієвого фондового ринку є важливим етапом завершення трансформації вітчизняної економіки.

Метою статті є розкриття особливостей функціонування фондового ринку на сучасному етапі, виявлення бар’єрів, що перешкоджають розвитку фондового ринку, розробка рекомендацій, спрямованих на стимулювання розвитку фондового ринку та вирішення завдань щодо залучення інвестиційних ресурсів до реального сектору економіки.

Розглядом даної теми займались науковці: О. Корнійчук [1,2], В. Міньков [3], Р. Перепелиця [4], А. Сухоруков та О. Собкевич [5], О. Шевченко [6].

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” здійснює формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Основними напрямами розвитку фондового ринку є:

1) удосконалення механізмів захисту прав інвесторів;

2) розвиток інструментів ринку цінних паперів;

3) удосконалення законодавства про цінні папери та фондовий ринок;

4) удосконалення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів;

5) розвиток інвестиційної інфраструктури.

Успішне функціонування фондового ринку вимагає існування цілого ряду різноманітних інституцій. Зокрема, для реалізації зазначених цілей, необхідна наявність наступних передумов: свобода переміщення капіталу; забезпечення ліквідності цінних паперів, наявність розвинутої інфраструктури фондового ринку, чітка специфікація прав власності, інформаційна прозорість ринку; макроекономічна стабільність, високий рівень довіри до держави, її інституцій, а також між суб’єктами господарювання, що уможливлює деперсоніфікований обмін. Наявність зазначених передумов у поєднанні з ефективним фондовим ринком формують привабливий та сприятливий інвестиційний клімат, який забезпечує надходження в економіку додаткових фінансових ресурсів [3].

Останніми роками спостерігається досить динамічний розвиток вітчизняного фондового ринку. Відмінною рисою розвитку молодого українського ринку в 2009 році стало збільшення ролі інвесторів-резидентів. Якщо до 2008 року українські інвестори формували менше 20% загальних обсягів торгів, то в 2009 році їх частка досягла 50%. Ця важлива позитивна тенденція має велике значення для поліпшення ліквідності українського фондового ринку, а також для захисту від різких коливань активності іноземних гравців. Збільшенню активності українських інвесторів, зокрема фізичних осіб, сприяв запуск торгів на Українській біржі у березні 2009 року, а також вперше в Україні був створений ринок заявок і реалізована можливість інтернет-трейдингу, яка дозволяє будь-якій фізичній особі почати самостійні торги на біржі практично без обмежень зі стартового капіталу.

Обсяг випусків акцій, зареєстрованих Комісією протягом 2009 року, збільшився порівняно з 2008 роком у 2 рази та становив близько 102 млрд. грн. (у 2008 році – 46,14 млрд. грн.). Обсяг випусків акцій, зареєстрованих Комісією, у тому числі, збільшився за рахунок реєстрації випусків акцій банківськими установами з метою збільшення ними статутного капіталу (61% від загального обсягу) [7].

Протягом 2009 року кількість професійних учасників, які мали ліцензію зберігачів цінних паперів збільшилась з 256 до 297. Загальна сума активів інститутів спільного інвестування становила 6,82 млрд. грн. Сума чистих активів інститутів спільного інвестування становила 6,19 млрд. грн. Найбільша частка активів на кінець 2009 року зосереджено в акціях (43,38%) [7].

Незважаючи на окремі позитивні тенденції на фондовому ринку, про що свідчить зростання співвідношення капіталізації до ВВП та об’єми торгів цінними паперами, фондовий ринок залишається одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи. Різні етапи перехідного процесу вимагають від фондового ринку вирішення специфічних завдань, характерних для відповідного етапу трансформації. На сучасному етапі розвитку економіки України перед фондовим ринком необхідно поставити нові завдання, орієнтовані на вирішення проблеми забезпечення економіки інвестиційними ресурсами [5, 144].

До основних перешкод, які заважають подальшому розвитку фондового ринку та якісному виконанню покладених на нього функцій, можна віднести:

¾ психологічне неприйняття та недооцінка потенціалу фондового ринку;

¾ суттєве збільшення неорганізованого ринку, порівняно з організованим;

¾ низька ліквідність фондового ринку;

¾ учасники фондового ринку маніпулюють цінами з метою завищення вартості чистих активів інвестиційних фондів;

¾ слабкість внутрішніх інституційних інвесторів, представлених інститутами спільного інвестування (ІСІ), недержавними пенсійними фондами (НПФ) та страховими компаніями, низька активність фізичних осіб на ринку;

¾ низькі темпи приведення нормативної бази, що врегульовує відносини у фінансовій сфері до вимог міжнародних стандартів;

¾ низький рівень специфікації прав власності, що зумовлює численні корпоративні конфлікти [2].

Ліквідний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки шляхом:

– акумуляції та перерозподілу інвестиційних ресурсів між різними галузями економіки та підприємствами;

– утворення інформаційних індикаторів для інвесторів, індикації загального стану економіки для всіх суб’єктів господарювання;

– залучення коштів для покриття дефіциту державного та місцевих бюджетів, фінансування державних та місцевих програм розвитку;

– формування реальної ринкової вартості підприємств;

– створення ефективної системи захисту прав та інтересів інвесторів;

– сприяння розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення та інститутів спільного інвестування [6].

Подальший розвиток фондового ринку залежить від конкретних заходів держави у сфері розбудови фінансової системи. Ефективна реструктуризація фінансової системи, подальший розвиток фондового ринку винятково на основі саморегуляції ринкових відносин є неможливими. Це пояснюється тим, що ринкові відносини на нещодавно утворених ринках ще повністю не сформувалися. Тому темпи розвитку фондового ринку, його якісні аспекти, а також розкриття його інвестиційного потенціалу, залежать від конкретних заходів державної політики у сфері фінансового сектору.

Список використаних джерел

1. Корнійчук О. Системні проблеми фондового ринку України та їх вплив на реалізацію національних інтересів у фінансовій сфері // Економічний Часопис-XXI – 2006. – № 3-4.

2. Корнійчук О. Формування конкурентоспроможного фондового ринку України в контексті європейського досвіду // Економічний Часопис-XXI. – 2005. – № 11-12.

3. Міньков В. І. Деякі особливості розвитку фондового ринку України // Фінанси України – 2005. – № 12. – С. 104–114.

4. Перепелиця Р. Формування інституціональної структури фондового ринку в післяприватизаційний період // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. – 2006. – Выпуск 103-4. – С. 143– 148.

5. Сухоруков А. І., Собкевич О. В. Роль фондового ринку у забезпеченні економічної безпеки України // Стратегічна панорама – 2006. – № 1.

6. Шевченко О., Червяченко Є. Ринок корпоративних облігацій України: стан та проблеми розвитку // Банківська справа – 2005. – № 4 – с. 37-41.

7. www.ssmsc.gov.ua – Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку