Економічні науки/10. Економіка підприємства

к.е.н. Блага В.В., Благой В.В., Адаменко М.А., Башта А.Ю.

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

РОЗВИТОК РИНКУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

На даному етапі розвитку української науки та економіки проблема формування основних засад розвитку і вдосконалення ринку наукової та науково-технічної продукції як одного з засобів забезпечення реалізації соціально-економічного та організаційно-господарського розвитку України є надзвичайно актуальною.

Ринок науково-технічної продукції, що формується зараз в Україні, країнах СНД і інших державах Східної і Центральної Європи, тобто в країнах з так званою перехідною економікою, має ряд особливостей, найважливішими з який є наступні:

- різке падіння попиту на інноваційні пропозиції усередині країни;

- неплатоспроможність вітчизняних споживачів, що мають потреби в новій техніці;

- наявність конкуренції на внутрішніх ринках з боку західних фірм-замовників технологій;

- прагнення західних замовників без скільки-небудь істотних інвестицій викачати за непридатними цінами наявний науковий заділ, у першу чергу за технологіями подвійного призначення.

Об'єктивно ринок інноваційних пропозицій завжди був більш насичений, ніж ринок їхнього попиту. Якщо врахувати вищевказані фактори, властиві перехідній економіці, і те, що характерною рисою сучасного ринку науково-технічної продукції є обмежений доступ до інформації про стан товарного ринку, то стане ясно, що все це ще більш утрудняє комерційну реалізацію результатів наукових досліджень у рамках традиційних організаційних структур науки. Інноваційний процес представляє собою перетворення ідей у нову або удосконалену продукцію, що користується стійким довгостроковим попитом на ринку. У зв’язку з тим, що інноваційний процес є динамічним, інноваційна політика підприємства також повинна змінюватись. Щоб мати конкурентні переваги на ринку, підприємство повинне турбуватися про виробництво значної кількості ідей та здійснювати раціональний вибір з них. Важливе значення при цьому набувають інформаційні моделі, що описують:

- варіанти технологічних рішень;

- конкурентне становище на ринку інновацій;

- процес реалізації нововведення з конкретним економічним або соціальним результатом.

Успішний розвиток сучасного суспільства в значній мірі визначається ефективністю інноваційних процесів, що протікають у ньому, тобто перетворенням результатів науково-дослідних робіт у реальні нові продукти, технології, послуги. Це для наукових організацій є частиною інвестиційного проекту, тому що здійснення будь-якої інновації вимагає вкладення коштів (інвестицій).

Одним з найбільш ефективних механізмів для цього є створення різних інноваційних структур, насамперед технологічних парків і бізнес-інкубаторів, де спільно функціонують базові науково-дослідні організації і сучасні виробничі структури. Таке співробітництво створює сприятливі умови для становлення і розвитку компаній, що займаються комерційною реалізацією результатів як власних розробок, так і розробок базових наукових організацій. Саме таким способом забезпечується в сучасних умовах найбільш швидкий перехід від фундаментальних і прикладних досліджень до практичного застосування результатів. Для виробничих компаній науково-дослідна організація є в цьому випадку джерелом нових ідей і розробок, а також висококваліфікованих кадрів, озброєних сучасною науковою методологією і дослідно-експериментальною базою, що найчастіше не знаходять собі гідного застосування в зв'язку з загальним зменшенням наукових досліджень.

Політика держави повинна бути спрямована, насамперед, на розробку ефективної системи створення і стимулювання діяльності технопарків і високо технологічних виробництв на базі НДІ і Вузів усієї країни. Потрібно створити умови, щоб займатися наукою стало вигідно. Потрібно розробити механізм, що дає можливість усім вищим навчальним закладам, що займаються дослідницькою діяльністю, і науково-дослідним інститутам заробляти, втілюючи в життя і продаючи плоди своєї інтелектуальної праці. Головна причина занепаду науково-дослідної сфери – це відсутність стимулу, чи, іншими словами, попиту на наукові дослідження і розробки з боку промисловості і держави. В даний час ринкові відносини в освітніх центрах України виражені лише в наданні платного навчання, що хоч і служить значною матеріальною підтримкою для Вузів, але аж ніяк не сприяє підвищенню якості навчального процесу, і звичайно цих засобів не достатньо для ведення ефективної дослідницької діяльності. В існуючих умовах науковими дослідженнями можуть займатися хіба, що ентузіасти. Але на одних ентузіастах економіку інноваційного типу не побудуєш.

Для фінансування наукових програм, результати яких можуть знайти реальне застосування в сфері виробництва, але на фінансування яких немає бюджетних засобів, можуть бути задіяні засоби різних міжнародних фондів і організацій, що по суті є посередниками між вітчизняними науковими центрами і закордонними компаніями, зацікавленими в результатах наукових програм.

Головне питання державної науково-технічної і інноваційно-промислової політики – це реалізація власних конкурентних переваг, зміцнення позицій вітчизняних виробників на глобальному ринку. Необхідно сконцентрувати фінансовий і інтелектуальний капітал на нових пріоритетних напрямках, створювати великі конкурентноздатні фінансово-господарські корпорації.