Федорець О.І

Донецький Національний Університет Економіки і Торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського,Україна

Надання рівних можливостей жінкам та чоловікам у сфері праці.

Україна, яка обрала демократичний шлях розвитку, зараз спрямовує свою законодавчу й державну діяльність на формування гендерних відносин в усіх царинах соціального життя на засадах рівності.Таким чином, аналіз проблем забезпечення рівних прав для жінок та чоловіків у сфері праці є актуальним, оскільки забезпечення як правової, так і фактичної рівноправності є важливим завданням сьогодення. Виходячи з актуальності проблеми, є аналіз стану ринку праці з точки зору гендерної рівності задля виокремлення шляхів вирішення існуючих у цій сфері проблем.

Принцип рівності жінок та чоловіків у сфері праці закріпленний у Конституції України. Зокрема ст.3 Конституції України задекларована рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Норми гендерної рівності передбаченні також статтями 21, 24, 51 Конституції України. Частина третя ст.24 Конституції України безпосередньо спрямована на подолання дискримінації жінок в Україні та декларує рівність прав і можливостей жінок і чоловіків. Відповідно до ст.2-1 Кодексу законів України про працю держава забезпечує рівність трудових прав усіх громодян, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статті, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Що стосується зайнятості населення, то ст.3 Закону України «Про зайнятість населення» визначенно, що державна політика зайнятості населення України грунтується на принципі забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, тощо.

Згідно зі ст.5 зазначеного Закону передбачено надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатних громодян у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, в тому числі жінкам, які мають дітей віком до шести років, одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів.

В Україні серед чоловіків часка економічно активного населення є незмінно вищою, ніж серед жінок. Для останніх нове соціально-економічне середовище та налаштованість громадської думки менш сприятливі, ніж для чоловіків. Вагомим чинником високої занятості серед жінок є низькі доходи сім′ї. Для жінок із вищими вимогами до власного соціального статусу частіше властива зайнятість у приватному секторі або створення власного бізнесу.

На відміну від чоловіків небагато жінок встановлюють для себе високі вимоги до мінімально прийнятої зарплати, професійного статуса. Основна мета, яку вони реалізують – це необхідність піклуватися про родину, а вже потім дбати про кар′єру чи професійний статус.

Одним з важливий чинників, що сприяє нерівноправному становищу на ринку праці, є професійна сегрегація за гендерним принципом. Вона проявляється у двох формах: горизонтальна сегрегація – тенденція до забезпечення зайнятості жінок і чоловіків у різних професіях (наприклад, будівельники та вчителі); вертикальна сегригація – тенденція, коли чоловіки та жінки в межах однієї професії або професійної групи обіймають переважно різні за характером посади (наприклад, менеджери та їхні асистенти).

У більшості випадків, говорячи про вертикальну сегрегацію, мають на увазі низьку доступність для жінок престижних професій і посад у сфері бізнесу й управління, пов′язаних з відповідальністю і прийняттям рішень. Вертикальна сегрегація може розглядатися на кількох рівнях: окремої організації, галузі, економіки загалом, окремої професійної групи або категорії працівників. Жінки-службовці мають переважно нижчі ранги, ніж чоловіки-службовці. Ця ознака нерівності поглиблюється з часом. Можнаговорити про існування «гендерної піраміди влади», яка характерна для всіх владних структур на різних рівнях. Тобто на нижчих щаблях владних структур часка жінок стабільно перевищує 80%, що є негативним моментом на шляху розбудови гендерно-паритетного суспільства. Професійна сегрегація за гендерним принципом негативно впливає на ефективність ринку праці загалом. Вона обмежує гнучкість ринку праці, оскільки працедавці не можуть взяти на роботу найбільш підходящого працівника через наявність упередженості щодо статі людини, яка виконуватиме певну роботу. Як наслідок – сегрегація негативно впливає на рівень заробітної плати жінок: вони менше, ніж чоловіки, цінуються на ринку праці, тому типово «жіночі» професії, як правило, оплачуються нижче. За даними Держкомстату України, середньомісячна заробітна плата жінок за січень-березень 2009р. склала 1520грн, що становить 76,6% зарплати чоловіків. Загалом рівень жіночої заробітної плати складає 2⁄3 чоловічої.

Аналіз чинників свідчить, що розрізнених, окремих, одноразових заходів недостатньо, щоб досягти гендерної рівності у сфері праці. Важливо підходити до цих проблем комплексно (змінити відношення суспільства й поведінку людей, проводити структурні перетворення і вживати цілеспрямованих заходів у сфері праці).Таким чином для досягнення гендерної рівності у сфері праці, треба на державному рівні сприяти змінам як в структурі так і в рівні заробітної плати.