Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Лещенко Катерина Андріївна

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Потенційний вплив екологічного компоненту європейської інтеграції на економічний розвиток України

Реалізація курсу на європейську інтеграцію для будь-якої країни – це складний, тривалий та багатогранний процес, який пов’язаний не тільки із зовнішньополітичним компонентом діяльності держави, але й з комплексним та фундаментальним пакетом внутрішніх реформ, необхідних для наближення держави, її політичної, соціально-економічної, регуляторної та правової системи до існуючих норм та політик Європейського Союзу.

Методологія процесу передвступних переговорів до ЄС передбачає адаптацію країною-кандидатом 35 глав правового доробку Європейського Союзу, який за своїм змістом охоплює практично всі сфери життєдіяльності суспільства та безпосередньо впливає на формування перспектив розвитку політики держави, в тому числі її економічну складову.

У всьому цьому масиві одним з ключових та найскладніших завдань країни-апліканта на членство в ЄС є наближення до норм та політики Союзу у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Серед основних викликів, які стоять перед державою, у нашому випадку Україною, як країною, яка чітко проголосила свої прагнення до набуття членства в ЄС, для нашого дослідження особливий інтерес викликають економічні фактори і їх зміст та ефект для економічного розвитку країни.

По-перше, мова йде про фактор підготовки експертів. Адаптація значного обсягу екологічного законодавства ЄС, що налічує більше 200 директив, які врегульовують всі специфічні питання, пов’язані із збереженням, захистом та поліпшенням стану довкілля, охороною здоров’я людей, виваженим та раціональним використанням природних ресурсів, а також вирішенням проблем довкілля регіонального та глобального масштабу, а окрім цього і нормотворче супроводження його впровадження на національному рівні, вимагає високого професійного рівня експертів-юристів, економістів та профільних спеціалістів із глибоким знанням європейського права та тісними контактами у відповідних колах в інституціях та державах-членах ЄС, а також провідних європейських бізнесових колах. Переведення питання наближення законодавства України до норм та стандартів ЄС у практичну площину із започаткуванням реалізації Угоди про асоціацію, а в подальшому і передвступних переговорів, відкриє широкі можливості для:

- реалізації програм підготовки українських експертів на першому етапі в країнах ЄС, а відтак і витрачання бюджетних або бізнесових коштів на користь іноземних консалтингових компаній, а в подальшому надання консультативних послуг вітчизняним компаніям з боку українських експертів;

- появи на ринку консалтингових послуг потужних іноземних консалтингових компаній з питань екологічного законодавства ЄС, які будуть здатні забезпечити високоякісне супроводження реформування провідних українських підприємств за стандартами ЄС.

На нашу думку, у випадку України, слід передбачити в перспективі розвиток обох тенденцій. Разом з тим, планування та реалізація програм підготовки фахівців у сфері екологічного законодавства ЄС з боку державних та бізнесових структур на базі українських експертів дозволить значно скоротити імпортну складову ринку консалтингових послуг і підвищити конкурентоздатність українських консалтингових компаній, забезпечити зростання зайнятості та висококваліфікованої робочої сили.

По-друге, потужний фінансовий фактор. Практичне впровадження директив ЄС, зокрема у питаннях поводження з відходами, очищення води, повітря, вимагає величезних капіталовкладень. Згідно з підрахунками європейських експертів, виконання екологічних стандартів ЄС країнами останньої хвилі розширення (2004-2007 роки) коштувало в середньому 1 тис. євро на душу населення в залежності від країни та стартових умов. Наприклад, ціна екологічного законодавства для Румунії складала 760 євро на душу населення, Болгарії – 1668 євро, а за оцінками польських експертів виконання лише базових директив ЄС з чистоти води, повітря та ґрунтів коштувало від 33 до 44 млрд. доларів США. Виходячи з таких експертних прогностичних розрахунків, адаптація Україною нинішнього масиву законодавства ЄС може коштувати, щонайменше, до 50 млрд. євро. Разом з тим, слід враховувати фактор подальшого вдосконалення та збільшення норм та стандартів ЄС одночасно із зусиллями України досягти вже існуючого рівня стандартів. Відтак, вартість адаптації Україною екологічних стандартів ЄС потенційно може складати до 100 млрд. євро. [3], [1]

У цьому контексті особливої ваги набуває можливість винайдення достатніх джерел фінансування такого процесу. Згідно з пропозиціями Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, які містяться в проекті Закону України «Про Стратегію національної екологічної політики на період до 2020 року», підготовленого спільно з експертами Європейської Комісії та поданого на розгляд до Верховної Ради України на початку лютого 2010 року, у період до 2020 року за найбільш оптимістичних прогнозів (щорічне зростання ВВП у розмірі 6%) планується виділення з державного бюджету на цілі Стратегії більше 100 млрд. євро. Разом з тим, практичне впровадження європейського законодавства та стандартів в Україні є лише одним з багатьох пріоритетів зазначеного документа. У цьому контексті зростає важливість забезпечення залучення приватного капіталу, а також фінансових ресурсів ЄС та міжнародних фінансових організацій до фінансування програми наближення України до екологічних стандартів ЄС. Існуючий досвід свідчить про різні можливі варіанти вирішення такої проблеми, зокрема в Литовській Республіці 50 відсотків коштів було покрито за рахунок ЄС та 30 відсотків за рахунок приватного капіталу. [3]

Аналізуючи можливий економічний ефект фінансового фактору, на нашу думку, слід розглядати потенційно величезний обсяг коштів у 100 млрд. євро не з точки зору витратної частини державного бюджету, а у позитивній площині:

- 100 млрд. євро – гігантський перспективний ринок «зелених» товарів, послуг та технологій, який не може не зацікавити провідні європейські компанії в експорті в Україну відповідної продукції або в інвестування у створення виробничих підприємств, кооперацію з українськими партнерами або експорту високих «зелених технологій» на території України. Як приклад можна навести Польщу, де тільки у 2010 році розглядаються десять інвестиційних проектів на загальну суму у 700 млн. євро щодо розташування об’єктів вітрогенераторів як відновлювальних джерел енергії, що розглядається Євросоюзом у тісному зв’язку з питаннями екологічної політики; [6]

- така доля ринку стимулюватиме українські компанії інвестувати у науково-виробничі потужності України для розробки власної «зеленої» продукції, яка була б конкурентоспроможною з європейськими аналогами;

- потужний наплив іноземних інвесторів, для реалізації зазначених завдань, змусить владні органи реформувати механізм залучення та захисту іноземних інвестицій, що, окрім інвестицій в сферу екології, спровокує зростання загального обсягу іноземних інвестицій в економіку України.

По-третє, фактор впливу на процес стратегічного планування. Одним з основних компонентів зближення країни з ЄС поряд з процесом адаптації національного законодавства до норм і стандартів ЄС є інтеграція екологічних цілей та пріоритетів до стратегій, планів та програм соціально-економічного розвитку. А оскільки екологічна складова є присутньою в багатьох сферах реалізації державної соціально-економічної політики, зокрема в енергетиці, видобувній, переробній промисловості, машинобудуванні, сільському господарстві тощо, впровадження принципів, норм та стратегічних пріоритетів екологічної політики ЄС спричиняє системний ефект на розвиток національної економіки.

Для прикладу розглянемо галузь автомобілебудування. У контексті глобального падіння попиту на автомобілі внаслідок світової фінансово-економічної кризи європейські автовиробники звернулися у 2008 році до Європейської Комісії (ЄК) з проханням розглянути можливість виділення десятків мільярдів євро у вигляді кредитів на розробку екологічно-дружніх моделей автомобілів, включаючи електромобілі. У жовтні 2008 року ЄК оголосила про принципову згоду на виділення близько 40 мільярдів євро на науково-виробничі витрати, пов’язані із збільшенням енергоефективності та зменшенням споживання пального. Крім цього, держави-члени ЄС отримали право надавати державну допомогу автовиробникам для впровадження «зелених» автоінновацій. У розвиток цього, у лютому 2010 року ЄК оголосила про намір підготувати Європейську стратегію чистих та енергоефективних автомобілів і представити відповідні пропозиції у травні 2010 року. [6]

Цілком очевидно, що зазначена ініціатива свідчить про тенденції до якісної зміни автомобільного ринку в європейських країнах в довгостроковій перспективі в бік енергоефективних чистих технологій. Відповідно, змінюватиметься і законодавство та стандарти ЄС в цій сфері, яким і матимуть відповідати країни-кандидати на вступ до ЄС. В такому випадку, видається доцільним вже зараз замислюватися над можливостями модифікації стратегії розвитку автомобільної промисловості в Україні в бік впровадження нових перспективних технологій та нових моделей автомобілів. Вкладання інвестицій в цей напрямок сьогодні дозволить українському автопрому вже у середньостроковій перспективі зайняти свою нішу на європейському ринку. В свою чергу, у випадку ігнорування таких тенденцій, цілком ймовірною є перспектива занепаду українського автовиробника в контексті впровадження європейського законодавства у сфері екології після започаткування переговорів про вступ до ЄС.

Отже, зазначені фактори дають змогу у загальних рисах поглянути на зміст потенційного економічного ефекту екологічного компоненту європейської інтеграції, але є достатніми для того, щоб всерйоз замислитися над необхідністю та економічною вигідністю вжиття конкретних заходів вже сьогодні з метою зменшення економічних втрат у майбутньому.

Література

1. Вовк В. «Вступ країн центральної та східної Європи до Європейського союзу: вплив на екологічну політику та перспективи сталого розвитку (уроки для України). Резюме стратегічного дослідження» - Київ: 2002, 10 с.

2. Гердеген М. «Європейське право» - Київ: К.І.С., 2008, с. 434 – 439.

3. Emerson M., Edwards T.H. and others “The Prospect of Deep Free Trade between the European Union and Ukraine” – Brussels: Centre for European Policy Studies, 2006, p. 106.

4. Skjarseth J.B., Wettestad J. ”Is EU enlargement bad for environmental policy? Confronting gloomy expectations with evidence” - Springer Science+Business Media B.V.: 2007, 18 p.

5. Skjarseth J.B., Wettestad J. ” EU Enlargement and Environmental Policy: The Bright Side” – 2006, 23 p.

6. ”Poland ranks low on clean tech investment”// Інтернет-ресурс: www.euractiv.com/en/enlargement/poland-ranks-low-clean-tech-investment-news-299128, 02 March 2010.