Ілюк О.В.

Науковий керівник: Корбутяк А.Г.

Буковинська державна фінансова академія

Аналіз ефективності використання основних засобів на підприємствах України: суть та методи

Стаття присвячена питанню методики організації обліку та аналізу основних засобів, їх використання та контролю. Розглянуто поняття основних засобів, розкрито зміст та сучасні методичні підходи до оцінювання ефективності їх використання, основні завдання контролю основних засобів.

Ключові слова: основні засоби, ефективність, екстенсивність, інтенсивність.

The article is devoted the question of method of organization of account and analysis of the fixed assets, their use and control. The concept of the fixed assets is considered, maintenance and modern methodical going is exposed near the evaluation of efficiency of their use, basic tasks control of the fixed assets.

Keywords: fixed assets, efficiency, extensiveness, intensity.

Постановка проблеми. Становлення нового господарського механізму передбачає нові підходи до дослідження окремих економічних категорій. До них належить і категорія основних засобів.

В умовах світової фінансово-економічної кризи, скорочення попиту на світових ринках, постійної нестачі фінансових ресурсів, банкрутства та ліквідації суб’єктів господарювання, а також враховуючи високий рівень морального і фізичного зносу обладнання підприємств України, як ніколи постає проблема найбільш раціонального та ефективного використання їх основних засобів. Тому актуальною проблемою є визначення ефективності використання основних засобів виробництв з урахуванням оцінки їх технічного стану, використання та виявлення резервів їх підвищення, а також виявлення найбільш важливих чинників, які впливають на зміну рівня використання основних засобів суб’єктами господарювання.

Аналіз досліджень і публікацій. Питання методики та організації обліку та аналізу основних засобів, їх використання та контролю за їх використанням розглядали такі вітчизняні вчені: Крічка Н.М., Череп А.В., Рибченко М.Ф., Комар Е.Е., Мазуркевич І.О., Петрова І.В. та інші [3, 54].

Метою написання є розгляд теоретичних підходів до оцінювання ефективності використання основних засобів виробництва та виявлення основних напрямів їх підвищення.

Основні результати дослідження. Процес функціонування будь-якого господарюючого суб'єкта як на мікро- , так і на макроекономічному рівні не можна уявити без використання основних засобів. Навіть, починаючи з першого етапу життєвого циклу, створення, підприємства головним управлінським завданням постає питання відносно того, де саме буде розміщено фірму (земельна ділянка), яку необхідно звести будівлю, яке устаткування придбати тощо.

На перший погляд може здатися, що основні засоби використовуються насамперед на підприємствах, які займаються виробництвом товарів, а для тих, що надають послуги, засоби праці не є такими важливими. Але це не так, адже основні засоби – це не лише верстати та споруди. До них відносять і всю електронно-обчислювальну техніку, без якої зараз не можна уявити роботу будь-якого підприємства, і невиробничі основні засоби, які дуже часто не відносять до основних засобів. При виготовленні продукції обов'язковою умовою є залучення необхідних основних засобів та ефективне використання з метою забезпечення максимальної їх віддачі, тобто обсягу виготовлених товарів чи наданих послуг на одиницю вартості основних засобів. Отже, головна проблема в процесі експлуатації останніх полягає в розробці такої системи управління ними, яка б дозволила підвищити ефективність використання основних засобів у виробництві. Це завдання є досить складним, але його вирішення створить умови для динамічного розвитку підприємства і народного господарства в цілому [2, 392] .

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій та очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [3, 55].

Необхідно зазначити, що поняття “основні засоби” розглядати як окрему категорію почали лише на сучасному етапі економічного розвитку. В історично найперших працях економістів взагалі розглядалася лише категорія капіталу, до якої як одну із складових включали основні засоби [3, 54].

Фізіократи (Кене Ф., Тюрго А.) взагалі вважали, що єдиною формою продуктивного капіталу є капітал, задіяний лише в сільському господарстві. Величезний внесок у трактування сутності даної категорії вніс фундатор економічної науки А. Сміт, який відносив до продуктивного капіталу також і той, що був задіяний у сфері матеріального виробництва. Але найголовнішим було те, що він вперше поділив капітал на основний і оборотний [6, 135]. До основного капіталу він відносив машини і різні знаряддя праці, промислові і торгівельні будівлі, склади, будівлі на фермах, “поліпшення землі” (розчищення, осушення, внесення добрив), “людський капітал” – капіталізована цінність “придбаних і корисних здібностей усіх жителів, або членів суспільства”. Так, для Д. Рікардо домінуючою ознакою основного капіталу є його довговічність, міцність, повільна зношуваність. Крім того, дану категорію він розглядає як частину багатства країни, яка використовується у виробництві, і приводить у рух працю [6, 135]. Цікавим є трактування капіталу Марксом. Він розглядає цю категорію як засіб експлуатації робітника. Що ж стосується основного капіталу, то його він відносить до постійного, який в свою чергу, розглядає як вартість засобів виробництва [4, 59].

Для забезпечення відтворення основних виробничих фондів важливі дані про їх стан та використання, які визначаються за допомогою низки показників, що є важливим фактором підвищення ефективності діяльності підприємства. Показники для проведення аналізу щодо стану й ефективності використання основних виробничих фондів умовно можна розділити на три групи.

Показники, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами : фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства. До показників якісного стану основних засобів відносяться: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту. До показників ефективності використання основних засобів належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, абсолютна сума прибутку, що припадає на одну гривню основних засобів [7, 213].

Розглянемо використання основних засобів у різних сферах діяльності (табл. 1).

Таблиця 1

Вартість основних засобів за видами економічної діяльності станом на 2009 рік

млн. грн.

Вид економічної діяльності	Основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові біологічні активи та інвестиційна нерухомість
	Залишкова вартість	Знос
1	2	3
Усього	838404,9	1814464,7
в тому числі
сільське господарство, мисливство, лісове господарство	1856,4	1856,4
промисловість	341971,8	440209,3
будівництво	21237,4	23618,9
торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	57160,4	22306,3
оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі	33376,8	12878,6

Продовження таблиці 1

1	2	3
роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку	13298,9	4749,9
діяльність транспорту та зв'язку	165698,5	1118073,5
фінансова діяльність	2820,7	1383,5
освіта	1069,9	525,2
охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	3821,9	2306,2
надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	11342,2	9743,2

Під час аналізу вище наведених даних, можна простежити, що підприємства промисловості використовують найбільшу частину основних засобів (41% всієї суми основних засобів), найменшу частину – сфера освіти (0,1%). Це свідчить про те, що у промисловості потрібна значна кількість основних засобів, яка забезпечить ефективне функціонування всіх підприємств, які задіяні у промисловості [1, 74] .

Поліпшення використання діючих основних засобів підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних засобів;

2) підвищенню екстенсивності їхнього навантаження.

Більш інтенсивне використання основних засобів досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх.

Інтенсивність використання основних засобів підвищується також шляхом удосконалювання технологічних процесів; організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, її підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості продукції, що виробляється; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих ділянок, проведення ряду інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції в одиницю часу, на устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.

Поліпшення екстенсивного використання основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланці.

Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

1) постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування;

2) поліпшення догляду за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й міжремонтний період;

3) проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств, підвищення змінності роботи підприємств [4, 60].

Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж не встановленого устаткування, а також введення в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних засобів.

Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей із важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажо-розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявної диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на підприємствах. Це основа для вивільнення значної кількості допоміжних робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємств і розширення виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили.

Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні часу міжзмінних простоїв устаткування. Поліпшення використання основних засобів залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування. Творче і сумлінне відношення робітників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних засобів.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання основних засобів, розроблювальний у всіх ланках управління, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію потужностей, подальшої інтенсифікації виробничих процесів [6, 135].

Величезне значення в поліпшенні використання основних засобів і виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.

Висновок. Підвищення ефективності використання основних засобів у даний час, коли в країні спостерігається повсюдний і глобальний спад виробництва, має величезне значення. Підприємства, що використовують основні засоби, що дістались їм у спадщину, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій. Таким чином, однією з головних ознак ефективного використання основних засобів є зростання обсягу виробництва його продукції підприємства та чистого прибутку. Ефективне їх використання в результаті приводить до підвищення ефективності підприємства в цілому та сприяє покращенню його фінансового стану й конкурентоспроможності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Крічка Н.М. Методика та організація обліку і аналізу основних засобів / Н.М.Крічка // Економіка і держава. – 2009. - №6. С.73-75.

2. Комар Е.Е. Визначення і класифікація основних засобів / Е.Е.Комар // Держава та регіони. – 2007. – №3. С.392 – 395.

3. Мазуркевич І.О. Теоретичні аспекти відтворення основних засобів на підприємстві / І.О. Мазуркевич // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 4. С. 53 – 56.

4. Мазуркевич І.О. Особливості відтворення основних засобів на підприємствах у ринкових умовах/ І.О.Мазуркевич // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - № 4. С.59 – 61.

5. Прокопенко В.І. Продаж основних засобів (основних фондів) / В.І.Прокопенко // Все про бухгалтерський облік. – 2010. - №9. С.28-37.

6. Рибченко М.Ф. Проблеми та шляхи вдосконалення обліку основних засобів / М.Ф.Рибченко // Держава та регіони. – 2007. - №6. С.134-137.

7. Череп А.В. Ефективність використання основних фондів підприємства / Череп А.В. // Держава та регіони. – 2009. - №6. С.212-215.