Економічні науки/3. Фінансові відносини

Житарюк Н. В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Основні напрямки та перспективи розвитку бюджетної політики

На сьогоднішній день дана тема є дуже актуальною, оскільки економіка в країні є нестабільною та слабкою, тому потрібно розробити нові підходи до напрямів та механізмів реалізації бюджетної політики та перетворити її на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку держави.

Метою статті є аналіз цілей і завдань бюджетної політики і визначення перспектив розвитку.

Дану тему розглядали такі вчені як, Юрій С. І., Лютий І. О., Геєць В.

Бюджет, що є однією з найважливіших фінансових категорій, являє собою співвідношення цілей розвитку суспільства та засобів їх досягнення, задає вихідні параметри балансу соціальної та економічної політики держави. Чинником, який зумовлює нестабільність в економіці країни є неврегульована бюджетна політика, важливим завданням якої на сучасному етапі є вирішення проблеми удосконалення міжбюджетного регулювання з позиції досягнення узгодженості інтересів органів центральної влади та місцевого самоврядування в частині розподілу повноважень і закріплення фінансових ресурсів на здійснення державних повноважень.

Проблемі формування і проведення ефективної бюджетної політики належить чільне місце при визначенні темпів та напрямів розвитку суспільства й економіки. Загалом ця політика визначає реальний потенціал держави, її можливості. Вона тісно пов’язана з економікою, і може впливати на неї як позитивно, так і негативно. У зв’язку з цим держава повинна, формуючи бюджетну політику, дотримуватися таких основних умов:

- вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку;

- вивчення та урахування досвіду інших країн;

- врахування конкретного етапу розвитку суспільства;

- дотримання комплексного підходу до розроблення і реалізації заходів бюджетної політики, політики галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати [4, 146].

Завданнями бюджетної політики на сучасному етапі є:

- здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні;

- оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;

- пошук додаткових джерел доходів бюджету. [1, 22]

Виходячи з основних завдань розглянемо завдання бюджетної політики на 2010 рік:

1. Забезпечення реальної збалансованості та стійкості бюджетної системи в умовах фінансово-економічної кризи:

- зменшення фіскального навантаження на реальний сектор економіки;

- забезпечення бездефіцитності поточного бюджету, визначення дефіциту бюджету розвитку – не більш як 3 відсотки валового внутрішнього продукту;

- збереження частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні, що не перевищує прогнозований на 2009 рік.

2. Забезпечення оптимальності витрачання бюджетних коштів:

- упорядкування структури головних розпорядників бюджетних коштів та оптимізація кількості бюджетних програм, зокрема шляхом поступової концентрації видатків, закріплених за розпорядниками;

- поступовий перехід до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг (виконаних робіт), а не за принципом утримання бюджетної установи;

3. Забезпечення досягнутого рівня державних соціальних стандартів:

- визначення рівня забезпечення прожиткового мінімуму з урахуванням реального зростання валового внутрішнього продукту та фінансових можливостей державного бюджету і Пенсійного фонду;

- посилення адресності надання пільг, житлових субсидій, а також надання пільг, компенсацій і державних допомог лише малозабезпеченим верствам населення [5].

На жаль, нині змушені засвідчувати відсутність в Україні такої бюджетної політики, яка могла б формувати ефективну динамічну економіку. Роль бюджету зведено до суто розрахункових, фіскальних функцій. А це, у свою чергу, пов’язане з відсутністю оптимальної податкової політики. Іншими словами, в Україні склалися й існують функціонально відокремлені бюджетна і податкова системи. Їх треба реформувати у тісному взаємозв’язку: роз’єднувати ці процеси було б і помилково, і шкідливо.

Нині чинна нормативна база оподаткування хибує численними недоліками: надмірною кількістю документів, суперечностями між законами і підзаконними актами, нестабільністю законодавства з його частими змінами. Загальнопоширеною стала практика, коли підприємства віддають перевагу діяльності у тіньовому секторі, приховуючи свої доходи від оподаткування. Держава недоотримує значні обсяги податкових надходжень, а це, природно, спричиняє посилення податкового тиску. Виходить порочне коло, яке обов’язково треба розірвати. Шлях до цього — комплексна бюджетна реформа, яка має базуватися на таких основних засадах:

- створення стабільної, раціональної, зрозумілої та єдиної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних та приватних інтересів, сприятиме нарощуванню національного багатства України і покращенню добробуту її громадян;

- вироблення і приведення в дію правових механізмів взаємодії всіх елементів податкової системи;

- послаблення податкового навантаження на суб’єктів оподаткування, забезпечення однакового його рівня для різних категорій платників податків.

Реалізувавши такий комплекс заходів, виведемо економіку з тіні, легалізуємо бізнес і капітали, а відтак — збільшимо надходження до бюджету.

Якщо порівняємо рівень податкового тиску в Україні з ситуацією в інших державах, то виявимо, що головний корінь зла в нас не у високих податкових ставках, а в нерівномірності оподаткування. До цього призводять різного роду пільги, звільнення від оподаткування окремих галузей, регіонів та підприємств, наявність вільних економічних зон. Окремо слід сказати про незаконне ухилення від сплати податків. Пов’язане з цим додаткове навантаження механічно перекладається на законослухняних платників податків.

Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв’язанні яких практично неможливо. Часто це призводить до порушення окремих, навіть загальновизнаних принципів фіскальної політики — таких, наприклад, як справедливість, стабільність. Останнього принципу можна і слід дотримуватися тільки певний період часу і відповідно до умов, що склалися в економіці. Для прикладу можна навести сучасну позицію міністра фінансів Німеччини Х. Ейхеля, який заявив, що «...стабільність не є пріоритетом, нам потрібне зростання». У даному випадку йшлося саме про фіскальну стабільність[3, 3].

Література:

1. Алєксєєв І.В. Бюджетна система: навч. посіб. / І.В. Алєксєєв, Н.Б. Ярошевич, А.М. Чушак-Голобородько – К.: „Хай-Тек Прес”, 2008. – 376 с.

2. Геєць В. Бюджетна політика в Україні: проблеми і перспективи / В. Геєць // Дзеркало тижня. – 2007. - № 5 (480). – С. 41-48.

3. Лютий І.О. Формування бюджетної політики економічного зростання / І. О. Лютий. Л. М. Демиденко // Фінанси України. – 2006.- №10. – С. 3-9.

4. Юрій С. І. Фінанси: підруч. / С. І. Юрій, В. М. Федоров – К.: Знання, 2008. – 611 с.

5. Офіційний сайт Верховної Ради України [сайт http://zakon.rada.gov.ua]