Эконономические науки/7. Учёт и аудит

Чічкань Марина Валеріївна

Київський Національний Економічний Університет

Криворізький Економічний Інститут, Україна

Історичний розвиток аудиту та його характеристика

Становлення аудиту – процес тривалий. Найбільшого поширення „аудит” як професійний термін набув свого часу у Великобританії завдяки певним історичним передумовам.

Але виник аудит, як вважають більшість дослідників, у Китаї в 700 р. до нашої ери, де вже тоді існувала посада генерального аудитора, котрий був гарантом чесності державних службовців. Є історичні свідчення того, що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах, як Єгипет, Вавилон, Рим, Греція. У цих країнах призначали аудиторів (чиновників казначейства) для контролювання рахівництва в конкретних володіннях, провінціях.

Так, в Афінах народні Збори контролювали доходи і витрати держави, а її фінансова система включала державних аудиторів. У Римі державні фінанси знаходились під контролем Сенату, а державний бюджет перевірявся штатом аудиторів під наглядом казначея.

Згодом у Франції барони щорічно проводили публічні читання рахунків управлінців своїх володінь перед аудиторами, а в Англії аудитори проводили перевірку письмових рахунків, що велися управителями господарств. Найдавнішим відомими документом, в якому згадується аудит – це архів Казначейства Англії та Шотландії, який датується 1130р. Перший законодавчий акт, який регулює діяльність аудиторів, виданий у 1285р. королем Англії Едвардом 1. Метою перших обов’язкових перевірок був незалежний розгляд бухгалтерських записів і звітів, а роботу осіб, які їх проводили прирівнювали майже до фінансового аудиту в сучасному його розумінні.

Зростання ролі професії аудитора спостерігається у період інтенсивного розвитку промислових та торговельних підприємств. На невеликих підприємствах аудитор міг виконувати функцію бухгалтера, готувати звіти. На великих підприємства, де власник не завжди міг бути управляючим, з метою перевірки роботи апарату управління запрошували аудитора. Розвиток податкової системи посилив зацікавленість держави у повноті і своєчасності сплати податків, тоді виникає новий напрям діяльності аудиторів – контроль розрахунків і сплати податків в інтересах держави.

В період з V по IX століття в країнах Європи та США відбулось багато гучних справ, пов’язаних з банкрутством підприємством, що призвело до значного попиту на послуги професійного бухгалтера-експерта. Хвиля фінансових криз зумовила необхідність прийняття цілого ряду законодавчих актів з регулювання підприємницької діяльності в напрямку запобігання банкрутства підприємств, що також посилило роль аудиторів.

Першим документально зафіксованим випадком проведення незалежного аудиту спекулятивної діяльності акціонерних товариств вважається крах “Південно-морської компанії” у Великий Британії у 1720р.

Після промислової революції, яка викликала розширення підприємств, зростання обсягів випуску продукції, створення акціонерних товариств і відокремлення акціонерів від процесу господарювання, виникає необхідність обов'язкового подання фінансової звітності всіма такими компаніями, і ця звітність має бути підтверджена незалежним експертом, ревізором, аудитором. Відповідні закони було прийнято у Великобританії (1844р.), Франції (1867р.), США (1887р.), Німеччині (1931р.).

Офіційною датою виникнення зовнішнього аудиту вважається 23 жовтня 1854р., коли Спілці Бухгалтерів Единбургу був наданий статус Королівської, а її членам присвоєно звання “Привілейованих бухгалтерів”. В тому ж році у Шотландії створена перша професійна організація аудиторів – Інститут присяжних бухгалтерів, а згодом такі організації були створені по всій Європі і США.

Особливого значення аудит набув після економічної кризи 1930-х років. Аудитори виконували в цей період роль захисників інтересів як окремих підприємців, так і економіки цілих держав.

Початком інтернаціоналізації аудиту було створення у 1977р. Міжнародної федерації бухгалтерів зі штаб-квартирою у Нью-Йорку, на яку покладені функції розробки положень та стандартів щодо аудиту.

На підставі розглянутого можна виділити наступні основні етапи розвитку і становлення аудиту:

1. Античність – 1600. Види: Державний, незалежний. Мета: розкриття шахрайства.

2. 1600р.- аудит є державним та незалежним, основне його завдання – викриття шахрайства.

3. 1600-1850рр. - аудит має на меті викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових записах.

4. 1850-1905рр - аудиторські перевірки проводились з метою визначення правдивості та якості фінансової звітності й викриття шахрайства.

5. 1905-1940рр. – існував державний, незалежний та внутрішній аудит. Перші спроби надання оцінки внутрішньому контролю на об’єктах перевірки.

6. 1940-1960рр. – перевірки достовірності та правдивості фінансової звітності.

7. 1960р-теперішній час – поява нових нормативних документів, що сприяють розвитку аудиту, в т.ч. і незалежному.

В Україні з розвитком ринкової економіки, виникненням підприємств недержавних форм власності, діяльність яких потребує незалежного економічного контролю, 22 квітня 1993р. було ухвалено Закон України „Про аудиторську діяльність”. До цього у 1989р. з виникненням в Україні спільних підприємств іноземною стороною було поставлено питання про аудиторське підтвердження результатів фінансово-господарської діяльності підприємств, що стало передумовою створення у Києві дочірнього відділення аудиторської фірми . До її складу ввійшли колишні держслужбовці контрольно-ревізійного відділу Мінфіну України.

В Україні аудиторська діяльність включає такі основні рівні:

1. Ухвалення Закону України “Про аудиторську діяльність” у 1993р., який визначив у правовому полі місце аудиту.

2. Запровадження з 1 січня 1999р. обов’язкового дотримання національних нормативів аудиту. Затверджені 32 нормативи. Розроблено Кодекс професійної етики аудиторів України.

3. Затвердження 18 квітня 2003р. Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів, як національних стандартів аудиту, що підлягають обов’язковому застосуванню.

На світовому ринку аудиту сьогодні діють сотні тисяч аудиторських фірм, однак тільки окремі з них здобули міжнародне визнання. Це так звані аудиторські фірми „великої п'ятірки” (наприклад, „Прайс Уотерхауз”, „Ернст енд Янг” та ін.). Розглянемо основні характеристики аудиту в зарубіжних країнах таблиця 1.

Таблиця 1

Характеристика аудиту в зарубіжних країнах

Країна	Основна мета аудиту	Органи, які регулюють аудит. діяльність і готують аудиторські кадри
Франція	Зовнішній фінансовий контроль достовірності фінансової звітності недержавного сектора економіки	· Національна палата ревізорів · Орден бухгалтерів-експертів
США	Перевірка фінансових звітів незалежними аудиторами та експертно-консультативна діяльність	· Федерація спілок аудиторів · Інститут внутрішніх ревізорів · Інститут бухгалтерів

Швеція	Перевірка фінансової звітності підприємств, компаній, банків, організацій		· Комісія з аудиторської діяльності · Шведська спілка аудиторів
Китай		Повний державний контроль за доходами і витратами усіх міністерств, відомств та органів влади	Державна аудиторська адміністрація

Отже, в умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності. Таким чином аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Список використаних джерел

1. Аренс А., Лоббек Дж/ Аудит: Пер.с англ.,гл.редактор серии проф. Я.В.Соколов-М.: Финансы и статистика,1995.-560с.

2. Белуха И.Т. «Аудит» ученик.-2000г.-Знання.-769с.

3. Подольский В.И., Поляк Г.Б.Аудит:Ученик для вузов; Под ред.. проф.. В.И. Подольского.-М.:Аудит,ЮНИТИ,1997.-432с.

4. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. Посібник.-К.:Знання прес,2002.-223с.

5. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Учебное пособие. - М.:инфра-м,1995-240с.