Экономические науки/10. Экономика предприятия

здобувач Ворона О. В.

Українська державна академія залізничного транспорту, Україна

Практика реалізації соціальної відповідальності бізнесу в Європі та в Україні

Соціальна відповідальність є предметом діяльності багатьох міжнародних, регіональних некомерційних організацій [1, с. 26-31]:

1) «Бізнес для соціальної відповідальності», основна ідея функціонування якої полягає у встановленні ролі соціальної діяльності компаній у досягненні стабільного зростання, що корисно як для власників, так і акціонерів;

2) Глобальний альянс бізнесу для соціальної відповідальності – метою якого є розширення розуміння корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) та забезпечення підприємців можливістю співробітництва в даній сфері;

3) «Глобальна договір» (ГД), пропозиція створення якого висунута на Світовому економічному форумі у 1999 році. Він поєднує компанії з установами ООН, працюючими та громадянським суспільством в підтримку десяти універсальних принципів в сферах прав людини, праці та навколишнього середовища;

4) Міжнародний діловий форум лідерів, функціями якої є сприяння просуванню відповідальних ділових рішень бізнесу та отримання вигоди від цього для усього суспільства;

5) Корпоративна соціальна відповідальність Європа, мета діяльності якої – сприяння зростанню загальної соціальної відповідальності.

Презентація ініціативи ГД ООН в Україні відбулася у квітні 2006 р., перші збори мережі ГД – у лютому 2008 р. Мережа ГД в Україні об'єднує компанії, бізнес-асоціації, профспілки, об'єднання роботодавців, неурядові організації та інші громадські спілки, академічні інституції. В межах ГД в Україні проводяться семінари та тренінги (семінар «Бізнес та права людини» (квітень 2008 р.); семінар, присвячений Глобальній ініціативі зі звітності – Global Reporting Initiative (жовтень 2008 р); тренінг «Використання принципів Зеленого офісу в організації» (лютий 2009 р)), а у лютому 2010 р. за сприяння ГД ООН, Центру Розвитку КСВ, Інституту власності і права та Асоціації якості, відбулося перше засідання Консультативної Ради з розробки Національної концепції розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні [2, с. 1].

Основи впровадження соціальної відповідальності в Європі викладено в Зеленій книзі «Створення умов для поширення соціальної відповідальності бізнесу в Європі» (Брюссель, 08.07.2001). Її мета - ініціювати широке обговорення та пошук різних точок зору щодо соціальної відповідальності бізнесу на національному, європейському та міжнародному/світовому рівні.

На теперішній час питання соціальної відповідальності у світі регламентуються стандартами, у тому числі міжнародними : AccountAbility 1000 (АА1000), Global Reporting Initiative (Глобальна ініціатива зі звітності» (GRI), SA 8000 «Соціальна відповідальність» [1, с. 32-65], ISO:14000 «Системи управління навколишнім середовищем» [3], OHSAS 18001:1999 «Система оцінювання професійної безпеки та здоров’я», OHSAS 18002:2000 «Системи менеджменту щодо охорони праці й попередження професійних захворювань» [4, с. 103-108]. У лютому 2010 р. завершено голосування національних органів по стандартизації на користь отримання статусу кінцевого проекту міжнародного стандарту ISO 26000 «Системи управління соціальною відповідальністю. Вимоги».

Ставлення бізнесу в Україні до поняття соціальної відповідальності визначається, з одного боку, походженням компанії, її розміром, галуззю, географічним охопленням, активністю спілкуванням з кінцевим споживачем, рівнем конкуренції на ринку і поглядами керівництва. З другого боку, економічною ситуацією в країні, ступенем розвитку інших секторів (засоби масової інформації (ЗМІ), влада, некомерційний сектор) і діючим законодавством.

Розвиток соціальної відповідальності бізнесу в Україні консолідується навколо міжнародних організацій та проектів, зокрема Представництва ООН в Україні, яке в 2006 році започаткувало та підтримує діяльність української мережі Глобального договору ООН, що охоплює понад 140 організацій. В Україні більшість компаній (як великих, так і середніх) не мають визначеної стратегії соціальної відповідальності бізнесу (СВБ), перебувають на етапі дотримання законодавства та одиничних доброчинних проектів. Основними чинниками ведення вітчизняними підприємствами СВБ є: по-перше, позитивна репутація, як спосіб конкурентної боротьби для ТНК в Україні та компаній, що здійснюють міжнародну діяльність; по-друге, власні переконання; по-третє, розширення ринків, що можливо внаслідок включення до груп заради створення нової продукції, послуг або виходу на нові ринку збуту; по-четверте, можливість доступу до дешевих фінансових ресурсів, що виявляться при оцінці можливості отримання відносно дешевих кредитних ресурсів для розвитку бізнесу, особливо від міжнародних фінансових інституцій; по-п’яте, підвищення капіталізації, що є наслідком збільшення привабливості підприємств перед інвесторами [5, с.16]. Основним інструментарієм СВБ в Україні є: впровадження систем управління СВБ, запровадження соціальної звітності та верифікації; організація партнерств з групами впливу, що дозволяє підприємствам долучитися до вирішення певних складних соціальних та екологічних проблем завдяки об’єднанню фінансових, людських та адміністративних зусиль на прозорих та чітких умовах; розробка інноваційних товарів та послуг, які допомагають подолати конкретні соціальні проблеми; адаптація міжнародних проектів та стратегій до українського ринку.

Проте, впровадження практики СВБ в Україні обмежено внаслідок відсутності інформації. Кожне п’яте підприємство не інформовано про її переваги. До найменш поінформованих належать підприємства транспорту - 52,9 % загальної кількості підприємств. При цьому СВБ більш за все пов’язується з впровадженням соціальних програм поліпшення умов праці (65,5 %), навчанням персоналу (63,2%), благодійною допомогою (56%), застосуванням в діяльності принципів етичного та відповідального ставлення до споживачів (49,5%). Ще одною перепоною на шляху впровадження СВБ в Україні є недостатнє усвідомлення підприємствами своєї ролі у рішенні соціальних та екологічних проблем суспільства. Низький рівень виконання державними установами соціальних функцій, недовіра до них призвело до того, що тільки 11,8% підприємств абсолютно переконані у необхідності кооперації бізнесу та держави при вирішенні соціальних проблем. Особливістю впровадження СВБ в Україні є те, що майже 25% підприємств здійснює СВБ заходи, не усвідомлюючи цього. За відсутності концепції заходи СВБ, все ж таки, реалізуються (31,3 % підприємств реалізують їх кожний місяць або постійно, 22,2 % кілька разів на півроку, 10 % - раз на рік).

Обмеженість застосування принципів СВБ на вітчизняних підприємствах пов’язано з рядом причин:

1) відсутністю національного законодавства щодо організації, регулювання та контролю СВБ. Недосконалість соціальних стандартів та нормативів, що діють в Україні, їх невідповідність європейським стандартам розвинутих держав;

2) відсутність достатньої кількості фінансових ресурсів. Невідповідність попиту щодо благодійності наявним ресурсам стосовно реальної допомоги окремим категоріям населення;

3) достатньо високий ступінь контролю з боку контролюючих органів влади;

4) дефіцит урядових і неурядових організацій, що підтримують СВБ;

5) відсутність необхідної інформацію стосовно соціальних проблем;

6) нестабільність політичної та економічної ситуації в країні;

7) відсутність повного розуміння компаніями сутності СВБ (не тільки як спонсорства та благодійності, а як стратегії, що охоплює всю компанію і визначає те, як вона діє, інвестує кошти і будує відносини з партнерами.

8) відсутність або небажання сприйняття окремими керівниками і підприємцями бізнес-структур принципів соціальної відповідальності, пасивність та байдужість щодо участі у формуванні позитивного соціального іміджу бізнесу;

9) відсутність дієвої системи морального та матеріального заохочення соціальної відповідальності суб’єктів бізнес-структур, розвинутого почуття відповідальності перед людьми і соціумом за її результати, поваги до законів держави і прав людей, турботи про навколишнє середовище, розвитку почуття національної гідності, патріотизму.

На сучасному етапі для становлення ідеї СВБ в Україні насамперед необхідно:

– змінення суспільної свідомості щодо розуміння змісту, значимості СВБ для розвитку соціально орієнтованої держави, а серед самих підприємців – стратегічного значення соціально відповідальної позиції для зміцнення конкурентоспроможності компаній на ринку та довгострокового сталого розвитку;

– формування законодавчої бази, яка забезпечить зацікавленість бізнесу у впроваджені соціальних програм, а також нормативно-правових актів, які стимулюють розвиток СВБ;

– створення партнерської мережі, в рамках якої учасники отримують широкі можливості для просування корпоративної репутації на регіональному та макроекономічному рівнях;

– впровадження методологічних основ надання допомоги у плануванні та реалізації конкретних соціальних проектів та програм, реалізації корпоративних систем соціальної відповідальності;

– сприяння роботі всіх зацікавлених сторін щодо впровадження довгострокових спільних соціальних проектів та програм;

– створення банку даних соціальних та екологічних ініціатив, в реалізації яких могли б взяти участь державні органи влади, громадські організації та підприємницькі структури;

– на рівні підприємств: 1) впровадження політики відповідального ставлення організації до своїх найманих працівників; 2) підтримування та розвиток позиції активного громадянства; 3) навчання персоналу соціальній відповідальності на рівні з іншими бізнес-цілями; 4) здійснення діалогу із групами впливу як інструмент отримання інформації щодо оптимізації соціальних програм та мінімізації ризиків підприємства; 5) створення спеціалізованих підрозділів (для великих за розміром та масштабом діяльності підприємств), до компетенції яких було б віднесений напрям діяльності з управління соціальною відповідальністю.

Краще та ширше впровадження СВБ українськими компаніями може допомогти створити нові ринки в Україні та за її межами, допомогти вирішити соціальні та екологічні проблеми, покращити доступ компаній з українським капіталом до міжнародних ринків, підвищити капіталізацію українських компаній та забезпечити сталий розвиток країни у цілому.

Литература:

1. Исследование «Социальная ответственность бизнеса – опыт России и Запада» / Общероссийская общественная отранизация «Деловая Россия», Комитет по укреплению социальной ответственности бизнеса. – М., 2004. – 96 с.

2. Посилення соціальної відповідальності бізнесу та просування Глобального Договору на українському ринку // Бюлетень ООН. – 2005. – №4. – 14 с.

3. ДСТУ ISO 14001-97 «Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування». – К.: Держстандарт України, 1997. – С. 9-19.

4. Ковалев А.И. Менеджмент качества. Многое в немногих словах / А. И. Ковалев. - М.: РИА «Стандарты и качество», 2007. — 136 с.

5. Воробей В. «Соціальна відповідальність бізнесу. Українські реалії та перспективи». Інформаційно-аналітичний матеріал / В. Воробей, І. Журовська. Режим доступу: www.svb.org.ua.