М.М.Настенко, А.В.Пріщенко
Вінницький Національний Аграрний Університет
Проблеми та
перспективи удосконалення Звіту про рух грошових коштів
В сучасній ринковій економіці розвиток
економічної системи багато в чому залежить у достатності надходження та ефективності
використання грошових коштів. На сьогоднішній день виникає велика необхідність
у створенні і удосконаленні системи бухгалтерського обліку, а також контролю
грошових надходжень. Найбільше ця проблема стосується агропромислового
комплексу, який вважається однією із найважливіших галузей народного
господарства. Тому правильність ведення Звіту про рух грошових коштів є
запорукою отримання максимального прибутку та ефективності усього сільського
господарства.
Підприємства,
відповідно до стандартів бухгалтерського обліку при складанні річної фінансової
звітності повинно також подавати Звіт про рух грошових коштів, який би чітко та
у повному обсязі пояснював надходження та вибуття фінансових коштів суб’єктів підприємницької діяльності.
Отже, Звіт
про рух грошових коштів – це є досить важлива форма фінансової звітності
підприємства, яка полягає у наданні інформації про зміни в грошових коштах та
їх еквівалентах[2].
Основні
засади визначення руху грошових коштів зазначаються у Положенні(стандарті)
бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затвердженому наказом
Міністерства фінансів України від 31.03.99 р.№87(зареєстровано у Міністерстві
юстиції України 21.06.99 р. за №398/3691), зі змінами, внесеними згідно з
наказами Міністерства фінансів України №15 від 28.01.2000р., №304 від
30.11.2000р, №989 від 25.11.2002р., №371 від 22.11.2004р.
Вивченню питань, що стосується
аналізу Звіту про рух грошових коштів а також можливих шляхів його
удосконалення, присвячені дослідження багатьох науковців, а саме М.Т.Білухи,
Ф.Ф.Бутинця, С.Ф.Голова, М.Я.Дем’яненка, М.В.Кужельного, П.Я.Хомина, а також
інших науковців, які досліджували питання у цій сфері.
Для України Звіт про рух грошових
коштів є досить новою формою, адже донедавна у звітності підприємств замість
цієї форми використовувався Звіт про зміни у фінансовому стані підприємства.
Лише у 1992 році у системі міжнародних стандартів почав застосовуватися саме
Звіт про рух грошових коштів.
При складанні Звіту необхідно
враховувати деякі особливості, наприклад, перший його розділ формується
«непрямим» методом, тобто враховуються більш ширші показники усієї фінансової
діяльності підприємства, які не завжди можуть пов’язуватися з грошовими
коштами, а от уже другий і третій розділи складатимуться «прямим» методом, адже
їхнє формування прямо залежить від обороту грошових потоків[1].
Існує теорія, що фінансові
результати і грошове надходження є величинами, які взаємодоповнюють одна одну.
Проте ця думка є помилковою, адже визначення однієї не може замінювати
вимірювання іншої, проте у своїй сукупності вони дають досить чітке уявлення
про фінансовий стан підприємства.
Для спрощення підготовки Звіту
про рух грошових коштів в бухгалтерському обліку протягом звітного періоду
аналізують три види діяльності: фінансову, інвестиційну та операційну. Проте
аналізувати надходження коштів від здійснення операційної діяльності не
вважається стабільним для фінансового стану компанії. Тому велике значення для
розвитку підприємницької діяльності є залучення саме інвестиційних коштів.
Рух грошових коштів у результаті
фінансової діяльності визначаються на основі статті балансу у розділі «Власний
капітал» та статтях, які прямо пов’язані з фінансовою діяльністю, а саме у
розділах «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов’язання
і «Поточні зобов’язання та інші.
Основним джерелом для заповнення
Звіту про рух грошових коштів є: Баланс,
Примітки до фінансової звітності та Звіт про фінансові результати.
У міжнародній практиці доведено,
що прямий метод складання Звіту про рух грошових коштів є більш простим і
зрозумілим(95% провідних компаній світу підтримали цей метод), оскільки
складання Звіту за непрямим методом призводить до виникнення ряду проблем, які
спричиняються неоднаковим роз’ясненням фінансової інформації[3].
В основу удосконалення даного
Звіту покладено відповідно удосконалення та впорядкування обліку на самих
підприємствах. Саме через обмеженість облікової інформації ця звітна форма не
відповідає якісним характеристикам фінансової звітності.
Наприклад при придбанні та
реалізації необоротних активів підприємства за гроші у Звіті дана операція
відображається як інвестиційна діяльність у складі видатків. А ось реалізація
необоротних активів відображається як інвестиційна діяльність. Тому якщо більша
частина операційної діяльності іде на придбання необоротних активів, то
подальша можливість генерувати грошові кошти залежатиме лише від можливості
залучення позикового капіталу[3].
Щодо удосконалення Звіту про рух
грошових коштів можна віднести наступні напрямки:
ü Забезпечення корисною та
достовірною інформацією, яка одержується за допомогою прямого методу в цілях
планування грошового потоку;
ü Уникати виникнення
розбіжностей між чистим прибутком та чистим рухом грошових коштів від
операційної діяльності;
ü Ведення аналітичного
обліку дебіторської та кредиторської заборгованості більш чіткіше і
зрозуміліше, а також виділяти ту частину заборгованості, яка була погашеня за
рахунок не грошових операцій;
ü Більш конкретніше
визначати суму податку від діяльності, оскільки податок на прибуток підприємств
від інвестиційної та фінансової діяльності у Звіті окремо не відображається.
Отже, підсумувавши вище сказане,
можна дійти висновку, що складання Звіту про рух грошових коштів за допомогою
прямого методу є більш перспективнішим, і вважається альтернативним варіантом
для складання Звіту. Адже саме за допомогою цього методу можна більш оперативно
управляти фінансовими коштами підприємства.
Список використаної літератури
1.
М.А.Проданчук. До методики складання Звіту про рух грошових коштів//
Економіка та держава.-2008.-№6.-С.64-67
2.
Богдан Засадний. Звіт про рух грошових коштів//Справочник
економіста.-2008.-№7.-С.58-64
3.
Ольга Тучак. Звіт про рух грошових коштів очима фінансового керівника//
Баланс.-2010.-№5.-С.34-38