Экономические науки/1.Банки и банковская система

Волощук Марина Игоревна

Киевский Национальный Економический Университет Криворожский Економический Институт

Особливості проведення операцій РЕПО на фінансовому ринку

Найважливішим завданням розвитку економіки країни є створення ефективно діючого фінансового ринку. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізовувати, перерозподіляти та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси. Тому розвиток фондового ринку, як невід’ємної частини фінансового ринку та важливого сегмента національної економіки, набуває першочергового значення.

В умовах, коли відбувається синхронізація темпів економічного зростання в базових галузях економіки та зміцнення міжгалузевих зв‘язків, простежується тенденція активізації діяльності на фондовому ринку за рахунок збільшення обсягів зареєстрованих випусків цінних паперів та збільшення обсягів торгів на ринку цінних паперів. Найбільш активними операторами на вторинному ринку облігацій є УКРСИББАНК, "ІНГ Банк (Україна)", "Банк НРБ (Україна)", Кредобанк, ВАБАНК, "Банк ВТБ (Україна)", "Альфа-банк (Україна)".

Ринок міжбанківських кредитів – один із сегментів ринку кредитних ресурсів. Він дає банкам додаткове джерело доходів як за рахунок різниці між цінами купівлі-продажу кредитів та фінансових активів, так і за рахунок диверсифікації процентних ставок за кредитами різної категорії терміновості та доходності фінансових активів. Але надлишкова ліквідність, як і раніше, переважає над процентними ставками, знижуючи прибутковість операцій на ринку МБК (ринку міжбанківських кредитів).

Операції РЕПО (англ. repo чи repurchase agreement) використовуються банками через низьку питому вагу операцій з первинного розміщення, а також невисокого обсягу вторинних торгів облігаціями, що пояснюється наявністю вузького кола інвесторів і невеликого вибору ефективних інструментів для інвестування. Даний інструмент застосовується системними банками та банками з іноземним капіталом для оптимізації своїх портфелів облігацій та одержання додаткових доходів, залучення ресурсів і допомоги новим емітентам у закріпленні на фінансовому ринку.

На основі огляду практики здійснення операцій РЕПО на українському фінансовому ринку висвітлити механізм РЕПО - угод, переваги та ризики для учасників таких операцій: банків, торгівців цінними паперами, компаній, що вирішили управляти своїми грошовими потоками за допомогою РЕПО - угод.

В Україні угода РЕПО укладається як звичайний договір купівлі-продажу цінних паперів, в якому продавець згоден зворотньо їх викупити через певний строк за раніше обумовленою ціною. Дана операція з цінними паперами складається з двох частин. Перша частина цієї угоди - пряме РЕПО- передбачає купівлю або продаж облігацій чи інших цінних паперів одним контрагентом в іншого із твердим зобов'язанням продавця викупити ці ж цінні папери у визначений термін за іншою ціною. Друга частина - зворотне РЕПО (rеverse rеро) – дзеркальне відображення прямого РЕПО, але з позиції контрагента, що купує цінні папери в першій частині операції, – це покупка цінних паперів з угодою продати ці папери в певний момент у майбутньому за зазначеною у договорі ціною (видача кредиту під заставу зазначених у договорі РЕПО цінних паперів).

В основному угоди РЕПО укладаються з облігаціями – угоди з акціями не є дуже розповсюдженими в Україні. Місцем проведення операцій РЕПО в Україні є позабіржовий ринок, через ПФТС, де угоди укладаються на короткий строк і на великі суми. Угоди РЕПО здійснюють двома способами: або укладаючи договір РЕПО, в якому обговорені умови обох частин угоди, або підписуючи одночасно два договори купівлі-продажу цінних паперів. Другий варіант в Україні використовують частіше, тому що в такий спосіб можна обійти ряд обмежень НБУ по операціях РЕПО - зокрема, необхідність надавати Нацбанку інформацію про РЕПО – угоду, а також мінімізувати ризик неплатежів контрагентів.

В Україні РЕПО-угоди здійснюють із обмеженим колом цінних паперів. Найчастіше в операціях РЕПО беруть участь облігації емітентів, що випущені у великому обсязі та обертаються на вторинному ринку. Зокрема , це папери компаній приблизно 20 емітентів "першого ешелону" - ЗАЗ, "Луаз", "АВК", "Сармат", "Кернел", "Зерноторгівельна компанія", "Київ-Конті", аеропорт "Бориспіль" та інші, а також деякі муніципальні облігації, серед яких першість займають облігації м. Києва. Український ринок облігацій при всіх своїх "але" є більш ліквідний і прозорий, ніж ринок акцій. Основними операторами РЕПО-ринку є великі андерайтери фондового ринку, а також системні банки й банки з іноземним капіталом. Є серед учасників РЕПО-ринку є і небанківські установи (інвестиційні фонди й торговці), але їх мало - всього 20-30 учасників. Вони є найбільш надійними контрагентами з налагодженою технологією роботи із цінними паперами, зокрема, облігаціями. Таким чином, по суті, ринок РЕПО на 95-99% "міжбанківський" і "кредитний". Єдина його відмінність від звичайного ринку міжбанківських кредитів у тім, що кредитні операції на ньому здійснюються шляхом укладання специфічних угод - угод РЕПО (фактично кредитування під заставу вказаних в угоді цінних паперів).

Залучення коштів - основна мета здійснення РЕПО-угод. Якщо у власника облігацій виникла потреба в ресурсах, він може за допомогою цієї операції підвищити свою ліквідність. Для цього при формуванні портфелю необхідно включити до нього високонадійні папери, на які в більшості банків установлені ліміти.

Операції РЕПО також активно використовуються дрібними банками, для яких процедура одержання кредитів на міжбанківському ринку ускладнена. Для одержання кредиту банк повинен надати щось під заставу, в якості якої і виступають цінні папери. По суті, це міжбанківське кредитування, а по факту – РЕПО-угода.

Термін, на який видається короткостроковий кредит під облігації (РЕПО-операції) – 7- 30 днів. Залежно від терміну дії операцій РЕПО використовуються такі їх види:

- нічне репо, термін дії якого - один день, а процентна ставка є фіксованою на весь термін проведення операцій;

- відкрите репо, щодо якого в угоді термін не обумовлюється. Кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про завершення цієї угоди. Процентна ставка не є фіксованою, а перераховується кожного разу;

- строкове репо - термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції.

Примітно, що класична угода РЕПО оформляється одним спеціальним контрактом, а те й зовсім просто фіксується кліринговою палатою. В Україні ж необхідність підписання відразу двох договорів (на покупку й на продаж ЦБ) викликана ризиками неплатежів і складністю відчуження цінних паперів.

Основними ризиками при проведенні угод РЕПО з облігаціями в Україні є:

- ризик контрагента (невиконання зобов’язань контрагентом);

- ризик емітента (невиконання зобов’язань емітентом);

- транзакційний ризик (ризик несвоєчасного виконання операцій інфраструктурою — ПФТС, депозитарій, зберігач и т.п.);

- ризик процентних ставок.

Ризики контрагента й емітента на ринку РЕПО є основними. Вони складаються у невиконанні зобов'язань контрагентом (дефолт контрагента) або емітентом (дефолт емітента). Їх мінімізацію здійснюють шляхом ретельного аналізу й моніторингу фінансового стану контрагентів і емітентів, а також установлення лімітів на операції з ними.

Одним з негативних наслідків довгострокового характеру є можливе зростання ризиків, пов'язаних з побудовою пірамід РЕПО. Коли таких пірамід занадто багато, зв'язки між контрагентами досить заплутані. Та сама ж облігація може з'являтися у пірамідах одного інвестора, але на різних рівнях. У такому випадку дефолт одного учасника ринку може привести до невиконання зобов'язань інших і обвалу на ринку в цілому.

Ризик процентних ставок присутній через те, що операції РЕПО, по суті, є кредитними. Ризик зміни курсової вартості облігацій полягає в тому, що вартість облігацій з моменту початку операції РЕПО до її закриття може змінитися. В Україні цей ризик незначний.

Транзакційний ризик виникає внаслідок того, що в угоді зайнята величезна кількість учасників, яким необхідно підписувати безліч документів. Зокрема, у порівнянні з міжбанком, в угоді РЕПО беруть участь депозитарій і зберігач цінних паперів.

Незважаючи на те, що угоди РЕПО - це, по суті, забезпечений облігаціями кредит, ставка по таких операціях найчастіше на 1-2% вище, ніж на МБК. Це зв'язано, скоріше, зі сформованою практикою, а також з тим, що укладення угод РЕПО - процедура більш трудомістка, ніж видача міжбанківського кредиту. Кожна операція вимагає підписання декількох договорів, зокрема, висновку договорів купівлі-продажу паперів, перекладу їх з рахунку на рахунок, установлення ліміту на облігацію. Цінні папери можуть одразу ж перераховуватися покупцеві або залишатись у продавця на зберіганні й обслуговуванні. Така операція має назву «довірче РЕПО».

Незважаючи на те, що видача міжбанківського кредиту істотно простіше, в операції РЕПО є ряд переваг, які поступово залучають все більшу кількість банків. Строки, на які укладаються угоди РЕПО, невеликі, суми угод, як правило, коливаються від 1 млн. грн. до 10 млн. грн., якщо контрагентами виступають банки, і 30-100 тис. грн., якщо контрагент – інвестиційний фонд або торговець цінними паперами.

Операції РЕПО – це також діючий метод розкручування емітента. З їхньою допомогою на ринок виводили облігації "Киевстар Дж.Эс.Эм." (перший випуск), "Дарницький ЗЖБК" (перший випуск) і ряд інших емітентів. На першому етапі розміщення облігації активно продаються за схемою РЕПО в рамках лімітів на андерайтерів. Основне завдання на цьому етапі - домогтися встановлення лімітів на зобов'язання емітента серед великої кількості інвесторів. Тоді на другому етапі облігації будуть продаватися в рамках ліміту й на "емітент-контрагента". Чим більше інвесторів відкрили ліміти на папір, тим він більш ліквідний, тому що більша кількість осіб можуть купити облігацію або звичайним способом, або в РЕПО. Надалі це полегшує розміщення паперів емітента й знижує вартість запозичення для нього. На третьому етапі облігації можуть продаватися в РЕПО тільки в рамках ліміту на емітента.

Таким чином, активний розвиток сегменту ринку вторинних торгів, які по суті, представляють собою кредитні операції, позитивно впливає на ринок облігацій в Україні в цілому. Операції типу РЕПО, з одного боку, є кредитними, бо той контрагент, що потребує коштів, продає цінні папери. А з іншого - вони регулюють грошовий обіг у країні і підтримують ліквідність банківської системи, господарчих суб’єктів. Не дивлячись на ризики, що несуть ці операції для банків, торгівців цінними паперами та підприємств, що вирішили управляти своїми вільними грошовими потоками за допомогою РЕПО-угод , частка подібних операцій у загальному обсязі з роками не скорочується та складає 70-80% ринку облігацій.

Очевидно, що в майбутньому цей сегмент ринку має гарні перспективи розвитку по збільшенню своїх обсягів, кількості торгівельних інструментів і учасників ринку.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки та банківську діяльність": Затв. Постановою ВРУ від 20.09.2001 № 2740-111 // ВВР України. — 1991.—№25. —С. 281.

2. Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні: Затв. постановою Правління НБУ від 27.12.99 № 621.

3. Фондовий ринок України: правове регулювання: Ч.1,2.- К.: Український інститут розвитку фондового ринку, 2001.

4. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: курс лекций. - К.: ВИРА-Р, 2002.

5. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г. Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - 4-те вид. - К.: Алерта, 2004. - 500 с.

6. Павлова Л.Н. Операции с корпоративными ценными бумагами. - М., 1997.

7. Росс Стивен и др. Основы корпоративных финансов / Пер. с англ. -М.: Лаборатория базовых знаний, 2000.

8. Гусін Ю, Єременко А. РЕПО-урожай // Бізнес.-2006.- №32