Экономические науки/ 15. Государственное регулирование экономики

Травкіна М.С. ,

Науковий керівник: Головінов О.М., д.е.н.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Проблеми державного регулювання підприємницької діяльності в Україні

На нинішньому етапі розвитку України, коли трансформаційний спад поступово змінюється структурною перебудовою, паралельно з процесами становлення підприємницького сектору відбувається формування механізму його державного регулювання. Тобто державна підприємницька політика ще перебуває в зародковому стані і є так само недосконалою, як і всі інші інструменти регулювання. Важливою складовою механізму державного регулювання підприємництва має стати система його державної підтримки, створення якої нині проголошується як запорука поліпшення стану в усіх сферах соціально-економічного життя суспільства. Економічний зміст державної підтримки полягає в розробці та реалізації системи державних програм науково-технічного, ресурсного, фінансового, консультативного, кадрового та іншого сприяння розвитку підприємництва, вони можуть виконуватись центральною чи місцевою владою, суспільними (некомерційними) структурами або через приватні організації, яким для цієї мети надаються державні субсидії .

На жаль, можливість регіоналізації втілення програм державної підтримки у перехідній економиці є досить сумнівною: місцева влада, як правило, не має потрібного досвіду, негативно ставиться до новонародженого підприємництва, є корумпованою та надто забюрократизованою. Через це значно доцільніше доручити функції підтримки підприємництва самому приватному сектору (хоча б в більшій частині), але за державою залишатиметься формування тих невід'ємних елементів соціально-економічного простору, які підприємницький сектор не спроможний створити самостійно, а саме - законодавче забезпечення, тобото формування чинного законодавства України стосовно підприємницької діяльності та його вдосконалення. Базою цього забезпечення є законодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства, основними з яких є Закони України "Про підприємництво". "Про власність". "Про підприємства України". "Про господарські товариства", що були затверджені ще 1991 року та безперечно потребують серйозного перегляду. Крім того, виникла об'єктивна необхідність ухвалити низку нових нормативних та інструктивних документів, зокрема щодо розвитку приватного та малого бізнесу, зокрема. Незважаючи на невдосконалість програм державної підтримки у 2000-2008рр. спостерігался ріст частки малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт та послуг – з 8,1% (у 2000році) до 16,3% (у 2008році). Підприємці давно очікують на прийняття Законів України "Про державну підтримку підприємництва". "Про приватну власність". "Про ліцензування". "Про малі підприємства". "Про кредитні спілки" тощо. Щодо підприємств державного сектору, коли держава як власник основних засобів виробництва директивне впроваджує певні нормативи і здійснює контроль за цим процесом. Для підприємств недержавного сектору нормативне регулювання здебільшого має індикативний характер. Нормативне регулювання полягає в установленні державою граничних розмірів окремих показників, що характеризують якісний стан підприємств. Нині використовуються такі показники:

· норматив рентабельності застосовується для визначення рівня прибутковості суб'єкта господарювання. Як фіксований показник може використовуватись для державного регулювання окремих галузей економіки, котрі мають пріоритетне значення для суспільства;

· норматив амортизаційних відрахувань застосовується з метою визначення терміну оновлення основних виробничих фондів, що особливо важливо за умов НТП. Оскільки амортизаційні відрахування є складовим елементом собівартості продукції, то в такий спосіб можна також впливати на процес оподаткування прибутку. Використання норм амортизації як засобів державного регулювання часто називають амортизаційною політикою.

· норматив обігових коштів - показник, що застосовується для визначення раціонального обсягу товарно-матеріальних ресурсів і грошових коштів, необхідних для нормального здійснення підприємницької діяльності;

· різноманітні екологічні нормативи, що є складовими екологічної політики держави .

Законодавче регулювання як складова нормативно-правового забезпечення підприємництва має цілий арсенал адміністративних засобів, що базуються на силі державної влади і включають різного роду заборони, дозволи, примушування тощо.

Література:

1. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес. 2002. - 239 с.

2. Повідомлення про оприлюднення регуляторних актів, що розроблені Міністерством Юстиції. Режим доступу: <http://www.minjust.gov.ua/0/15118>

3. Аналіз регуляторного впливу при впровадженні Закону України "Про внесення змін до деяких законів України (стосовно вдосконалення регулювання у сфері природних монополій)".Режим доступу: <http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=130077>

4. Основні показники розвитку малих підприємств. Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua/>