Заіка Ю.А., Нефьодова Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ЗАВДАННЯ ПОЛІПШЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ

В данній роботі визначено актуальні питання причин зниження оцінок інвестиційного клімату України в міжнародних рейтингах та надання пропозицій щодо вирішення цих проблем.

В суспільстві назріло розуміння того, що без докорінних змін практики здійснення норм поліпшення інвестиційного клімату, Україна буде позбавлена гідних перспектив у міжнародному поділі праці. Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості.

Між тим, попри суттєві зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційного клімату, міжнародними експертами відзначається зниження інвестиційної привабливості України. Так, за оцінкою Economist Intelligence Unit (EIU), Україна за показниками якості бізнес-середовища посідає 75 місце серед 82 країн. При цьому серед 16 країн СНД, включених в рейтинг, Україна має найгірший показник. Попри прогнози цієї організації щодо певного зростання рейтингу протягом 2008-2012 рр. (на 5 позицій), Україна й надалі суттєво відставатиме від ключових конкурентів за іноземні інвестиції на світовому ринку.

Перебіг сучасних політичних процесів та відсутність практичної реалізації встановлених цілей та пріоритетів поліпшення інвестиційного клімату в Україні переважно негативно впливають на інвестиційний клімат й, зокрема, міжнародну інвестиційну привабливість України, підвищують ризики для інвесторів, зумовлюючи тим самим втрати в конкурентній боротьбі за світові інвестиційні ресурси. Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну в 2009 р. за даними Держкомстату, склав 7882,1 млн дол. США, що в 1,7 разу більше показника 2008 р.

Протягом останніх років Україна залучила прямих іноземних інвестицій в декілька разів менше, ніж інші країни Центральної та Східної Європи, а частка країни в світових потоках ПІІ залишається надзвичайно низькою.

У 2009 р. зафіксоване деяке поліпшення структури іноземного інвестування в Україну на користь галузей реального сектору економіки. Так, якщо частка ПІІ, які надійшли у 2008 р. в промисловість, складала 20,9 %, у 2009 р. вона сягнула 29,4 %. Частка посередницьких секторів (торгівля, фінансові послуги та операції з нерухомістю – зменшилася за цей період з 64,3% до 50,5%. Разом із тим, суттєвим проривом у підвищенні конкурентоспроможності національної економіки таке надходження ПІІ назвати не можна, оскільки вплив ПІІ на поліпшення технологічної структури залишався відносно незначним: частка інвестицій в машинобудування зменшилася з 3,7 % у 2008 до 1,2 % у 2009 рр. При цьому надалі, за незмінних умов, немає підстав прогнозувати помітне збільшення припливу ПІІ в Україну. По-перше, традиційно значна частка ПІІ в країни донецького регіону надходить в енергетичний сектор (який є найбільш інвестиційно привабливим). По-друге, в Україні скорочуватиметься потенціал такого джерела залучення ПІІ як приватизація. А якість бізнес середовища є несприятливою для реалізації проектів щодо створення нерезидентами нових підприємств в Україні. Відтак потенційні обсяги ПІІ в Україну, за нашими оцінками, знаходитимуться у найближчі 5 років на рівні 6-8 млрд дол. на рік, що не відповідає інвестиційним потребам національної економіки.

Таким чином, існуючі в Україні перешкоди реалізації пріоритетів формування інвестиційного клімату мають системний характер і охоплюють правову, економічну, науково-технологічну та фінансову складові. Ключовими характерними особливостями, які стримують поліпшення інвестиційного клімату, є:

1. Відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного плану дій. Зосередження заходів державних стратегій і програм на розподілі державних коштів чи наданні преференцій окремим групам господарюючих суб’єктів призвело до викривлення конкурентних можливостей.

2. Обмеженість потенціалу залучення ПІІ в Україну через приватизацію державних підприємств.

3. Суттєве податкове навантаження.

4. Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи.

5. Посилення дії негативних фінансових чинників (активізація висхідної інфляційної динаміки)

6. Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту інвесторів (в Україні зберігаються такі системні загрози для інвесторів як: політична нестабільність, нестабільне й непередбачуване правове поле, поширення «рейдерства», високий рівень корупції, тінізація економіки. За рейтингом захищеності прав власності, Україна серед 115 найбільших країн світу посіла 83 місце і поступається всім країнам Центрально-Східної Європи.

7. Низький рівень ефективності законодавства з питань корпоративного управління, що обумовлює виникнення конфліктів та протистоянь із залученням силових органів, блокування діяльності підприємств, нагнітання соціальної напруженості. Зокрема, найгострішими проблемами є непрозорість системи реєстрації та можливість викривлення відомостей про акціонерів, розмивання капіталу внаслідок додаткових емісій акцій, блокування проведення зборів акціонерів тощо.

Враховуючи ці обставини і з огляду на важливість поліпшення інвестиційного клімату в Україні, головним завданням на короткострокову перспективу є підготовка необхідної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових заходів з послідовної деполітизації економіки, формування єдиних стратегічних цілей та послідовності економічних реформ, незмінних за приходу до влади будь-яких політичних команд, забезпечення незмінності та гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора. Зокрема:

- підготувати план дій щодо забезпечення сприятливого інвестиційного клімату у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку, залучивши до його розробки та обговорення широке коло експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу.

- розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості регіонів України, забезпечити державний моніторинг виконання цих планів як одного з критеріїв успішності діяльності місцевих державних адміністрацій.

- поширити реалізацію обласними державними адміністраціями навчальних програм серед бізнесменів з підготовки інвестиційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами.

- суттєво розширити спектр заходів конкурентної політики.

- розробити програму комплексних заходів щодо подолання інфляційних тенденцій в Україні, в тому числі – у стратегічній перспективі, розпочати її практичну послідовну реалізацію.

- поширити практику укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємних зобов’язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу

- сформувати на основі спільної розробки Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв’язку, Міністерства промислової політики, Міністерства палива та енергетики, а також галузевих об’єднань підприємців довгострокову програму державного та змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної, транспортної та енергетичної інфраструктури.

Отже, можна зробити висновок, що українська майбутня інвестиційна привабливість потребує суттєвих змін та трансформацій, а обрана тема доповіді допоможе сконцентрувати увагу на найгостріших елементах інвестиційного майбутнього нашої країни.