Боровик Л.О., Бєлгородцева М.О.

Донецький національний университет экономіки і торгівлі

імені Михайла Туган - Барановського

ПРОБЛЕМИ ОФОРМЛЕННЯ ВАНТАЖУ ЧЕРЕЗ МИТНИЦЮ

Деякі підприємства, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, стикаються з перереєстрацією (зміною місцезнаходження). У зв’язку з чим викликають запитання, пов’язані із визначенням місця митного оформлення товарів, що належать підприємству, перереєстрованому в іншу адміністративно-територіальну одиницю, а саме: у якій митниці здійснюватиметься митне оформлення товарів, як перейти з однієї митниці в іншу, можливість приймати вантажі на адресу філії, яка на думку митні органи, не може бути суб’єктом ЗЕД тощо.

Метою статті є роз’яснення ситуації, яка виникає на основі не достатньої законодавчої урегульованості з боку держави, питань оформлення товарів при проходженні його через митну службу України. Це питання розглянуто у працях таких авторів як Тарасов Г., Дрібний М., Богданов В., які зосереджували увагу на тому, що необхідно робити при створенні філії (без права юридичної особи) в іншому місті України, про що необхідно повідомити податкову інспекцію та яких змін потребують реєстраційні документи. Відповідно до Господарського кодеку відкрили філії, рахунок у банку та передбачили у положенні Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» можливість для здійснення зовнішньоекономічних операцій, а також визначили філію як платника податків. Але митні органи відмовляються оформляти вантажі, які надходять на її адресу. Виникають суперечки з приводу оформлення товару? Митні органи не мають права відмовити в оформленні вантажу, бо вони можуть не прийняти до оформлення вантажну митну декларацію (ВМД) у випадках, обумовлених п. 4 Положення про вантажну митну декларацію [4], якщо подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів. Одним з основних документів є облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, оформлена відповідно до Порядку ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах [1]. Відповідно до п. 1.1 Порядку, обліку в митному органі підлягають суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, а відповідно до п. 1.3 суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності обліковуються за місцем своєї державної реєстрації. Тому, якщо підприємство відкрило філію в іншому місті, ніж те, де воно зареєстроване, відповідно до ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є юридичні та фізичні особи - резиденти і їх об’єднання, спільні підприємства та відокремлені підрозділи (філії) нерезидентів, а також інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України [1].

Таким чином, структурні одиниці українських суб’єктів господарської діяльності (філії, відділення) не визначені як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Цивільний кодекс України взагалі не розглядає питання відокремлених підрозділів підприємств, поділяючи всіх суб’єктів правовідносин на фізичних осіб та юридичних осіб, що робить неможливим застосування визначення «інші суб’єкти...». Пунктом 18 Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності визначено, що філії не потребують державної реєстрації [3]. Спираючись на це, митні органи відмовляють філіям без створення юридичної особи та іншим відокремленим підрозділам українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в постановці їх на облік та, відповідно, у митному оформленні вантажів, що надходять на їх адресу. Саме посилання на філію як зареєстрованого платника податків, стосується питання консолідованої чи розподіленої форми сплати податку на прибуток [ст. 2.1.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»], але не питань митного оформлення. Іншими законами України це питання взагалі не регулюється, а посилання роблять до профільного Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Таким чином, дії митних органів на місцях не є самодіяльністю, а відображенням позиції Держмитслужби України стосовно відмови в обліку відокремлених підрозділів підприємств. У такому випадку за правилами, встановленими Держмитслужбою, підприємство повинне стати на облік за місцем державної реєстрації. Після цього можна або оформляти вантаж на митниці обліку, та потім доставляти його до місця призначення як внутрішнє перевезення, або оформити лист-узгодження між двома митницями на проведення митного оформлення поза місцем обліку, порядок оформлення якого встановлено наказам Держмитслужби України [5]. Передбачена можливість анулювання листа-узгодження достроково чи за бажанням суб’єкта ЗЕД. Анулювання листа-узгодження за заявою декларанта проводиться лише в разі, якщо митне оформлення за ним не здійснювалося. Враховуючи механізм анулювання листа-узгодження, зазначену заяву краще подавати до митниці обліку.

Ще одним варіантом для вирішення проблеми – є безпосереднє звернення до Держмитслужби з проханням надати дозвіл на акредитацію (облік) поза місцем державної реєстрації. Ця можливість в нормативних документах Держмитслужби не зазначена, але така практика існує, проте це стосується великих підприємств та їх відокремлених підрозділів. Також можна спробувати довести в судовому порядку, що філії є «іншими суб’єктами господарської діяльності, передбаченими законами України» та підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Тому це питання має вирішувати для себе підприємець.

Література:

1. ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № 959-XII.

2. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР.

3. Положення «Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності» затверджене постановою КМУ від 25.05.98 р. № 740.

4. Положення «Про вантажну митну декларацію» затверджене постановою КМУ від 09.06.97 р. № 574.

5. Наказ Держмитслужби України "Про затвердження Порядку взаємодiї митних органiв при митному оформленнi товарiв за листами-узгодженнями" вiд 09.11.04 N 801.