Недоліки інвестиційної політики в Україні

Аналіз політики влади стосовно активізації та розширення маштабів нвестиційної діяльності в Україні свідчить о незадіянних інвестиційних можливостях вітчизняної економіки.

Більша частина зусиль влади спрямована на притягнення прямих іноземних інвестицій в Україну. При цьому відсутня державна політика щодо стимулювання та активізаціїї можливих форм та методів притягнення розрізнених збережень фізичних осіб на інветиційні цілі.

Треба зазначити, що наявність в державі розвинених фінансових інститутів, є позитивним сигналом для іноземних інвесторів. З одного боку цей факт свідчить о ступені „ринковості” держави , а з іншого боку, - розширює можливості івесторів відносно форм та напрямків вкладень капіталу для отримання прибутку.

Відсутні чітко встановлені напрямки, за якими інвестиційні вкладання були б найбільш вигідними для держави. При цьому мова не йде о швидкій окупності та дохідності фінансових влиттів, скільки про іх іноваційний ефект в довгостроковому періоді.

В цьому напрямку можна знайти декілька недоліків зі сторони влади.

Коли мова йде про збільшення інвестиційних вкладів взагалі, не враховується, що для окремих секторів економіка казати про інвестиції не має сенса. Це безпосередньо стосується підприємств малого та середнього бізнеса. Наврядчи власник, він же керівник, приватної підприємницької структури має наміри припинити бути власником певного виду бізнесу в обмін на фінансові ресурси, бо зазвичай, інвестор фінансує підприємство на умовах отримання його долі власності. Тому, в цьому випадку, вся увага влади повинна бути спрямована на інші форми фінансової підтримки підприємців. До цього можна віднести:

- розширення та диверсифікація джерел отримання кредитних ресурсів (стимулювання для активації послуг лізинга, факторинга, мікрокредитування, кредитних спілок та ін.);

- державна підтримка підприємців. Потрібно підкреслити, що державна підтримка повинна здійснюватися не тільки у формі бюджетного фінансування, але й через впровадження в практику різноманітних інструментів, що стимулюють підприємницьку та кредитну діяльність в сфері малого та середнього бізнеса (податкові стимули та ін.);

З іншого боку, доцільним є застосування різноманітних підходів при виділенні основних орієнтирів для інвестиційних вкладень в Україні. Це можуть бути :

- певні сфери або сектори економіки;

- окремі регіони України

Цей підхід більш результативний та ефективний в порівнянні з теоретичними дискусіями про необхідність адміністративної реформи. Певна річ, що така реформа необхідна і це безперечний факт. Але й фактом є й те, що зі зміною географії умови життя в регіонах не поліпшуються. Для цьго необхідно ще й фінансове забезпечення відновлення економіки регіонів. Протест населення проти адмінистративно-териториальної реформи в теперішньму його вигляді виступає тільки підтвердженням цього тезису. Тому укріплення фінансової та економічної потужності регіонів та поступове підвищення рівня життедіяльності населення регіонів є однією зі стратегічних задач.

Важливим моментом є несформовані правові та організаційні передумови для активізації інвестиційних потоків в вітчизняні відкриті акціонерні товариства.

Відомо, що при здійсненні інвестицій шляхом придбання пайових цінних паперів (акцій), будь-який інвестор звертає увагу на ступінь врегульованості корпоративних відносин, розвиток законодавчих норм в країні, а також на ступінь своєї захищенності як інвестора.

У цей же час, в Україні до сих пір не прийнятий новий закон «Про акціонерні товариства», немає закону «Про захист прав та інтересів інвесторів» та інше. Протягом минулого року, незважачи на чисельність заяв і доказів присвячених інвестиційним питанням, не було зроблено жодного кроку хочаб для часткового упорядкування организаційно-правової бази для здійснення схожої діяльності в Україні.

В цілому, вирізняють наступні проблеми управління потоками прямих та портфельних іноземних інвестицій: відсутність міжнародних стандартів гарантування та страхування від інвестиційних ризиків; недосконалість системи розглядання інвестиційних суперечок; відсутність чіткої та прозорої системи розглядання та супроводження проектів; надмірна бюрократизація процедур на початку спільного бізнесу та надання фінансових послуг.

Забезпечення дійових важелів управління потоками капіталу в сфері притягнення іноземного інвестування може докорінно змінити ситуацію що склалася. По-перше, необхідне внесення змін в діючі законодавчо-нормативні акти у питаннях заохочення інвестування. По-друге, важливим є відпрацювання стратегічно важливих проектів на міжвідомчому рівні та удосконалення інвестиційного консультування. Та останнє – це спрощення системи регистрації та ліцензування діяльності спільних підприємств та представництв іноземних фірм.

Література :

1. Глазьев С. “Стабилизация и экономический рост” М., Ж. “Вопросы экономики”, №1,2008 г.

2. Гойко А.Ф.// Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації// Київ: ВІРА- Р, 2007, с. 248-261

3. Марчак В., Мощенец Е.//Слияния и поглащения - 2006// "Инвестгазета" №8(536).