Економічні науки/ 15. Державне регулювання економіки

Кармазін М.О.

Головінов О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Значення торгівельної інтеграції України як засіб економічного зростання

Економічна політика України зорієнтована на глибинні ринкові перетворення в контексті лібералізації міжнародних торговельних відносин на базі принципів Світової організації торгівлі та забезпечення європейської інтеграції. Розвиток інтеграційного механізму починається з простих форм усунення перешкод для розвитку торговельних та інших партнерських відносин і призводить до економічного та соціального зростання, що відображає загальний еволюційний процес становлення сучасного ринкового господарства. Проблеми зовнішньої торгівлі нашої країни, її інтеграції у світове господарство досліджувались у працях українських вчених Андрійчука В.Г., Білоруса О.Г., Долішнього М.І., Климка Г.Н., Лукінова І.І., Лук`яненка Д.Г., Макогона Ю.В.

Бажання України бути повноцінним учасником світогосподарських процесів спонукає до проведення реформ, які б забезпечували як внутрішнє економічне зростання, так і сильні позиції на світових ринках. Використовуючи нагромаджені можливості та усвідомлюючи власний потенціал, Україна обрала шлях інтеграції в світові торговельні системи та регіональні економічні угрупування. Головні інструменти торговельної політики України необхідні для досягнення визначеної мети: формування лібералізованого торговельного режиму; трансформація тарифного режиму відповідно до вимог СОТ; реструктуризація вітчизняного експорту; адаптація нетарифних методів регулювання торгівлі; модернізація інструментів підтримки національного експорту. Високі показники зовнішньої торгівлі України стали важливим чинником, що сприяв економічному відродженню та прискоренню економічного зростання в країні протягом останніх років. Непрямий вплив показників торгівлі на темпи економічного зростання також були значними. З часу здобуття незалежності торговий баланс став основним визначальним фактором макроекономічного розвитку України.

Порівняння України з Росією, іншими країнами СНД та ЄС за низкою показників зовнішньої торгівлі дозволило висловити такі спостереження [3]:

1) Україна є порівняно відкритою країною з огляду на зовнішню торгівлю товарами. Товарообіг перевищує ВВП, тоді як для Росії, Польщі та країн ЄС цей показник сягає 60%. Це також може бути показником того, що ВВП в Україні залишається найбільш заниженим, ніж у будь-кого із її сусідів;

2) рівень експорту товарів на душу населення залишається низьким, він приблизно такого ж порядку, як і в інших країнах СНД, але втричі нижчий, ніж у Росії, майже у 6 разів нижчий, ніж у Польщі та у 20 разів нижчий, ніж в ЄС;

3) частка торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення України майже удвічі перевищує цей показник для країн СНД, але менший, ніж у Польщі та Німеччині. Якщо в Україні на промислову продукцію припадає дві третини експорту, то у Польщі ця частка перевищує 80%.

Україна повинна реалізувати найбільш ефективні, з точки зору забезпечення умов конкурентоспроможності національної економіки, регуляторні засоби [1]. Дослідження засобів і механізмів регулювання торговельних відносин та аналіз зовнішньоторговельної політики України дало підстави зробити наступні висновки:

1) загалом офіційний торговельний режим в Україні досить ліберальний, якщо порівнювати з ЄС та з країнами СНД. Вступ до СОТ став результатом відповідної політики держави, однак існують певні суто практичні проблеми пов’язані з наявністю значної кількості адміністративних бар'єрів;

2) структура тарифів України надто складна, що зумовлює неефективність розміщення ресурсів, неналежну класифікацію товарів і сприяє корупції;

3) Україна використовує дуже незначну частку переваг свого географічного розташування для залучення прямих іноземних інвестицій та реструктуризації своєї торгівлі у бік більшої диверсифікації та спеціалізації;

4) основні перешкоди для розширення та диверсифікації експорту України - це перешкоди внутрішнього характеру, і пов'язані вони безпосередньо із звичайними внутрішніми факторами;

5) на технічному рівні першочерговим завданням державної політики має бути адаптація до вимог ЄС системи стандартів та оцінки відповідності. При тому, що запровадження стандартів ЄС та міжнародних стандартів є основною проблемою на шляху до поліпшення доступу до ринку ЄС та інших ринків, воно відіграватиме важливу роль як у підвищенні стандартів якості для українських споживачів, так і у забезпеченні більш ефективної та результативної системи оцінки відповідності.

Розглядаючи вплив інтеграційних процесів на розвиток галузей національної економіки, необхідно відзначити важливість переговорів про створення зони вільної торгівлі з ЄС, що розпочались в травні 2008 року. Передумовою цього є вступ України до СОТ, що забезпечив відповідність механізмів зовнішньоторговельної політики України більшості вимогам ЄС. Підписання нової угоди з ЄС торкнеться всіх без винятку сфер господарської діяльності України, що передбачатиме подальші реформи. Це потребує від органів державної влади розробки відповідних механізмів регулювання зовнішньої торгівлі України в інтересах національної економіки. Теоретичним, методичним та технологічним підґрунтям дієвості механізмів державного регулювання є чітке визначення середньострокових пріоритетів торговельної інтеграції в аспекті максимізації вигод для національної економіки.

Література

1. Чистов С.М, Никифоров В.Н., Куценко Т.В. Державне регулювання економіки: навчальний посібник. – К.: ІДЕЯ, 2009. – 205 с.

2. Ластовецький А.Н. Державне регулювання у ринковій економіці // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №6. – с.23-26.

3. Полотенко Д.В. Планування в системі державного регулювання економіки і ринкового саморегулювання: Статистика України. – К.: ЮНИТИ, 2008 р.