Економіка/3.Фінансові відносини

Бостан Ю.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

РИНОК ЄВРОВАЛЮТ: ОСОБЛИВОСТІ ТА

МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Ринок євровалюти являє собою універсальний міжнародний ринок, який поєднує в собі елементи валютних, кредитних та комісійних операцій. Надзвичайна мобільність засобів на ринку в поєднанні з великими масштабами операцій здійснює значний вплив на валютне положення країн всього світу. Практично з початку свого існування ринок євровалют був частиною валютного ринку.

Метою даної роботи є розгляд та аналіз механізму функціонування ринку євровалют, факторів його розвитку та особливостей даного ринку.

Ринок євровалют (спочатку – євродоларів) виник в кінці 50-х років на базі міжбанківських кореспондентських відносин. Якщо власник доларового депозиту переводить його з американського банку в іноземний, то виникає євродолар.

Суть перетворення долара в євродолар полягає в тому, що засоби власника доларів переходять у формі депозиту в розпорядження іноземного банку, який використовує їх для кредитних операцій в будь-якій країні. Поступово поняття євродоларів розширилось і почало включати долари, які використовувались іноземними банками і знаходились як за межами США, так і на їх території у вільній банківській зоні [3].

Ринок євровалют має відносно самостійну і гнучку систему процентних ставок. Така система дуже відрізняється від систем, діючих на національних ринках, і охоплює широке коло кредиторів та позичальників з різних країн. Маючи відмінності від національних ринків позикових капіталів, ринок євровалют водночас тісно з ними пов'язаний, оскільки на ньому використовуються практично ті ж види банківських операцій і грошових документів, а також переплітаються грошові потоки.

Операції на євровалютному ринку здійснюються шляхом встановлення безпосередніх зв’язків між сторонами або за допомогою брокерів. Угоди, як правило, здійснюються за допомогою телефону чи факсу з наступним письмовим підтвердженням, яке є єдиним документом.

Розглянемо особливості євроринку:

- величезні масштаби: обсяг "брутто" становить приблизно 4,5 трлн.дол., 2/3 ресурсів євроринку надходять із розвинених країн. Причому обсяг "брутто", який включає повторний рахунок, більше ніж в 1,5 рази перевищує обсяг "нетто" ринку. Це пояснюється дією кредитного мультиплікатора – коефіцієнта, який відображає зв'язок між депозитними операціями та збільшенням кредитних операцій шляхом створення міжбанківських депозитів. Одна і та ж сума євровалюти протягом дня неодноразово використовується для позиково-депозитних операцій;

- інституціональна особливість: основу євроринку становлять ТНБ – гігантські міжнародні фінансово-кредитні комплекси універсального типу, які мають за кордоном розгалужену мережу філіалів, що здійснюють операції в багатьох країнах, в різних сферах, з різною валютою. ТНБ ведуть конкретну боротьбу за отримання від клієнтів мандату на організацію консорціуму чи синдикату для розміщення позики, що приносить їм прибуток, а також зміцнює зв’язки з клієнтами і слугує своєрідною рекламою;

- використання валют провідних країн і деяких міжнародних валютних одиниць для укладення валютних угод. Домінує долар США, проте його частка останнім часом знижується. На євроринку операції здійснюються з євройєнами (6%), єврошвейцарськими франками (6%), єврофранцузькими франками (1%) та іншими валютами. Слід зазначити, що євро витісняє з міжнародних угод національні грошові одиниці країн, які приєднались до Європейського валютного союзу[2]. Термін "євровалюта" відноситься до грошових засобів не лише в Західній Європі, але і за її межами, хоча долари, які використовуються для операцій на валютних ринках Азії, часто називають азіатськими доларами (азідоларами), а в арабських країнах – арабодоларами. Проте поступово євро набуває позицій національних валют, на зміну яким була запроваджена ця грошова одиниця. Наприклад, євро замінив німецьку марку в східноєвропейських країнах і французький франк в Африці. Також значно зросла частка євро в операціях з відсотковими деривативами з 69% у 2006 році до 86% у 2009 році. Частково це пояснюється підвищенням курсу євро за цей період майже на 14%. Значно менше використовується євро в розрахунках з міжнародної торгівлі, за винятком розрахунків країн зони євро з їх торговельними партнерами. Розрахунки з торгівлі сировиною та енергетичними ресурсами традиційно здійснюються в доларах США. Крім того, за оцінками експертів, більшість країн світу приблизно 64% своїх золотовалютних резервів зберігають в доларах США, майже 27% - в євро. Частка британського фунта стерлінгів складає близько 5% активів, японської йєни – менше 3%, частка швейцарського франка становить майже 0,5% [4].

- спрощена стандартизована процедура здійснення угод з використанням найсучаснішої комп’ютерної техніки – угоди здійснюються за допомогою телефону, телефаксу з обміном в той же день телеграфними підтвердженнями. При цьому не потрібне жодне забезпечення: гарантією такої угоди є авторитет банку-контрагента або небанківського клієнта з найвищим рейтингом (ААА). Терміни євродепозитів складають від 1 дня до 1 року, інколи до 2 років. Типова сума міжбанківських депозитів – 5-10 млн. дол. Кредитні операції зазвичай здійснюються в розмірі від 1 млн. до кількох сотень мільйонів доларів США[1].

Вивчаючи останні дані на ринку євровалют, можна сказати, що долар демонстрував послаблення з березня 2009 року в міру того, як інвестори надавали перевагу вкладам в активи з підвищеною дохідністю на фоні ознак відновлення глобальної економіки. Підтримку долару надала корекція на ринках акцій, і чимало інвесторів віддали перевагу фіксації прибутку або просто закривали позиції. Проте глобальна тенденція послаблення долара все ж зберігається.

Література:

1. Захаров І.В. Спрощення процедури здійснення угод на ринку євровалют/ І.В. Захаров//Фінанси України. – 2008. - №9. – С. 18-20.

2. Поплавська Ж.В. Євровалюта в сучасних кризових умовах економіки / Ж.В. Поплавська// Фінанси України. – 2008. - №3. – С. 25.

3. Шеремет О. Ринок євровалют: основні проблеми та перспективи розвитку/ О. Шеремет// Економіка України. – 2009. - №2. – С. 29-31.

4. Стефанова Є.В. Євро як світова валюта/ Є.В. Стефанова// Фінанси України. – 2009. - №4. – С.19.