Економіка/3.Фінансові
відносини
Бостан Ю.В.
Буковинська державна фінансова академія, Україна
РИНОК ЄВРОВАЛЮТ: ОСОБЛИВОСТІ ТА
МЕХАНІЗМ
ФУНКЦІОНУВАННЯ
Ринок
євровалюти являє собою універсальний міжнародний ринок, який поєднує в собі
елементи валютних, кредитних та комісійних операцій. Надзвичайна мобільність
засобів на ринку в поєднанні з великими масштабами операцій здійснює значний
вплив на валютне положення країн всього світу. Практично з початку свого
існування ринок євровалют був частиною валютного ринку.
Метою даної
роботи є розгляд та аналіз механізму функціонування ринку євровалют, факторів
його розвитку та особливостей даного ринку.
Ринок
євровалют (спочатку – євродоларів) виник в кінці 50-х років на базі
міжбанківських кореспондентських відносин. Якщо власник доларового депозиту
переводить його з американського банку в іноземний, то виникає євродолар.
Суть
перетворення долара в євродолар полягає в тому, що засоби власника доларів
переходять у формі депозиту в розпорядження іноземного банку, який використовує
їх для кредитних операцій в будь-якій країні. Поступово поняття євродоларів
розширилось і почало включати долари, які використовувались іноземними банками
і знаходились як за межами США, так і на їх території у вільній банківській
зоні [3].
Ринок
євровалют має відносно самостійну і гнучку систему процентних ставок. Така
система дуже відрізняється від систем, діючих на національних ринках, і охоплює
широке коло кредиторів та позичальників з різних країн. Маючи відмінності від
національних ринків позикових капіталів, ринок євровалют водночас тісно з ними
пов'язаний, оскільки на ньому використовуються практично ті ж види банківських
операцій і грошових документів, а також переплітаються грошові потоки.
Операції на
євровалютному ринку здійснюються шляхом встановлення безпосередніх зв’язків між
сторонами або за допомогою брокерів. Угоди, як правило, здійснюються за
допомогою телефону чи факсу з наступним письмовим підтвердженням, яке є єдиним
документом.
Розглянемо
особливості євроринку:
- величезні
масштаби: обсяг "брутто"
становить приблизно 4,5
трлн.дол., 2/3 ресурсів євроринку надходять із розвинених країн. Причому обсяг
"брутто", який включає повторний рахунок, більше ніж в 1,5 рази
перевищує обсяг "нетто" ринку. Це пояснюється дією кредитного
мультиплікатора – коефіцієнта, який відображає зв'язок між депозитними
операціями та збільшенням кредитних операцій шляхом створення міжбанківських
депозитів. Одна і та ж сума євровалюти протягом дня неодноразово
використовується для позиково-депозитних операцій;
-
інституціональна особливість: основу євроринку становлять ТНБ – гігантські
міжнародні фінансово-кредитні комплекси універсального типу, які мають за
кордоном розгалужену мережу філіалів, що здійснюють операції в багатьох
країнах, в різних сферах, з різною валютою. ТНБ ведуть конкретну боротьбу за
отримання від клієнтів мандату на організацію консорціуму чи синдикату для
розміщення позики, що приносить їм прибуток, а також зміцнює зв’язки з
клієнтами і слугує своєрідною рекламою;
-
використання валют провідних країн і деяких міжнародних валютних одиниць для
укладення валютних угод. Домінує долар США, проте його частка останнім часом
знижується. На євроринку операції здійснюються з євройєнами (6%),
єврошвейцарськими франками (6%), єврофранцузькими франками (1%) та іншими
валютами. Слід зазначити, що євро витісняє з міжнародних угод національні
грошові одиниці країн, які приєднались до Європейського валютного союзу[2].
Термін "євровалюта" відноситься до грошових засобів не лише в
Західній Європі, але і за її межами, хоча долари, які використовуються для
операцій на валютних ринках Азії, часто називають азіатськими доларами
(азідоларами), а в арабських країнах – арабодоларами. Проте поступово євро
набуває позицій національних валют, на зміну яким була запроваджена ця грошова
одиниця. Наприклад, євро замінив німецьку марку в східноєвропейських країнах і
французький франк в Африці. Також значно зросла частка євро в операціях з
відсотковими деривативами з 69% у 2006 році до 86% у 2009 році. Частково це пояснюється
підвищенням курсу євро за цей період майже на 14%. Значно менше
використовується євро в розрахунках з міжнародної торгівлі, за винятком
розрахунків країн зони євро з їх торговельними партнерами. Розрахунки з
торгівлі сировиною та енергетичними ресурсами традиційно здійснюються в доларах
США. Крім того, за оцінками експертів, більшість країн світу приблизно 64%
своїх золотовалютних резервів зберігають в доларах США, майже 27% - в євро.
Частка британського фунта стерлінгів складає близько 5% активів, японської йєни
– менше 3%, частка швейцарського франка становить майже 0,5% [4].
- спрощена
стандартизована процедура здійснення угод з використанням найсучаснішої
комп’ютерної техніки – угоди здійснюються за допомогою телефону, телефаксу з
обміном в той же день телеграфними підтвердженнями. При цьому не потрібне жодне
забезпечення: гарантією такої угоди є авторитет банку-контрагента або
небанківського клієнта з найвищим рейтингом (ААА). Терміни євродепозитів
складають від 1 дня до 1 року, інколи до 2 років. Типова сума міжбанківських
депозитів – 5-10 млн. дол. Кредитні операції зазвичай здійснюються в розмірі
від 1 млн. до кількох сотень мільйонів доларів США[1].
Вивчаючи останні дані на ринку євровалют, можна сказати, що
долар демонстрував послаблення з березня 2009 року в міру того, як інвестори
надавали перевагу вкладам в активи з підвищеною дохідністю на фоні ознак
відновлення глобальної економіки. Підтримку долару надала корекція на ринках
акцій, і чимало інвесторів віддали перевагу фіксації прибутку або просто
закривали позиції. Проте глобальна тенденція послаблення долара все ж
зберігається.
Література:
1.
Захаров І.В. Спрощення процедури здійснення угод на ринку євровалют/ І.В.
Захаров//Фінанси України. – 2008. - №9. – С. 18-20.
2.
Поплавська Ж.В. Євровалюта в сучасних кризових умовах економіки / Ж.В.
Поплавська// Фінанси України. – 2008. - №3. – С. 25.
3.
Шеремет О. Ринок євровалют: основні проблеми та перспективи розвитку/ О.
Шеремет// Економіка України. – 2009. - №2. – С. 29-31.
4.
Стефанова Є.В. Євро як світова валюта/ Є.В. Стефанова// Фінанси України. –
2009. - №4. – С.19.