Економічні науки/4.Інноваційна діяльність та фондові ринки

Антонова Г. А.

Науковий керівник: Головінов О. М., д. е. н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ЗА РАХУНОК ІННОВАЦІЙ

Досвід економічної перебудови в Україні та інших країнах з перехідною економікою, зокрема Росії, свідчить про те, що на сучасному етапі економічних перетворень вагомим чинником оздоровлення національної економіки може стати тільки істотне розширення зовнішньої торгівлі. Для України цей чинник має особливе значення, тому що, він дозволяє прискорити ринкову трансформацію економіки, вихід на світовий товарний ринок і створення валютних резервів, необхідних для модернізації і структурної перебудови виробництва.

Традиційно конкурентоспроможність трактується як обумовлене економічними, соціальними та політичними чинниками стійке положення країни на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Теорія конкуренції походить з того, що конкурують не країни, а окремі виробники або продавці продукції. Але економічний успіх держави, безпосередньо визначається наявністю в ній конкурентоздатних галузей і виробництв. Тому підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників повинне стати найважливішим пріоритетом промислової політики України [1].

Відсутність чіткої програми структурної перебудови національної економіки і, особливо, її матеріального сектора залишається сьогодні чинником, який постійно провокує кризові явища. Необхідно розрізняти загальну тенденцію до досягнення конкурентоспроможності національної економіки в цілому та можливості отримати конкурентні переваги в окремих галузях і виробництвах.

Світовий досвід показує, що країни, як правило, експортують ту продукцію, для якої у них є надлишок чинників виробництва і яка має найменшу відносну вартість, а імпортують продукцію, яка вимагає дефіцитних чинників виробництва й високих витрат на її виготовлення. Тому основна увага в практичній роботі по підвищенню конкурентоспроможності повинна приділятися забезпеченості чинниками виробництва, які можуть використовуватися для розвитку галузі і створення конкурентних переваг. Свого часу конкурентоспроможність держави значною мірою залежала від наявності в ній трьох основних чинників виробництва — природних ресурсів, трудових ресурсів і капіталу.

Аналіз рівнів забезпеченості України основними чинниками виробництва та ефективності їх використання свідчить, що наша держава має досить високий рейтинг: по забезпеченості сільськими угіддями — 3 місце, трудовими ресурсами — 4 місце, науковим потенціалом — 3 місце. Але що стосується реалізації цих можливостей, то по ефективності використання чинників виробництва Україна, як і Росія і інші країни СНД, займають останні місця, набагато поступаючись розвиненим країнам світу. Наприклад, відставання від Франції складає: по використанню сільських угідь — в 10-12 разів, трудових ресурсів — в 7-15 разів, основного капіталу — в 2-3 рази, наукового потенціалу — більш ніж в 20 разів [3].

Для успішної конкуренції також потрібний певний попит на продукцію, зокрема, вимогливі споживачі, конкурентоздатні постачальники і суміжники, добросовісне ведення конкуренції, відповідна стратегія підприємств щодо їх розвитку і підвищення конкурентоспроможності.

Для досягнення стійких процесів економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності важливу роль також грає інноваційна діяльність.

Ефективним напрямом інноваційній діяльності є придбання ліцензій і інших видів промислової власності і освоєння випуску на їх основі принципово нової продукції. В деяких випадках українська продукція виявляється неконкурентоздатною внаслідок відсутності відповідних сертифікатів якості або ж використання таких систем оцінки якості товарів, які не відповідають загальноприйнятим у світі.

Основними причинами інноваційної кризи необхідно визнати недолік засобів, недосконалість законодавчої бази, а також так звану політику невтручання з боку урядових структур в інноваційну діяльність.

Опорними галузями для підвищення конкурентоспроможності України є перероблючі галузі матеріаловиробнчого комплексу (металургійна, хімічна, будівельних матеріалів), наукоємкі і високотехнологічні галузі машинобудування і оборонної техніки, а також легкій і харчовій промисловості [2].

Посилення конкурентних позицій в опорних галузях переробної промисловості може бути досягнуте тільки за умов істотного збільшення інвестиційних можливостей і накопичення інноваційного потенціалу. Інвестиції мають домінантне значення для галузей з підвищеною капіталоємкістю, де економічні показники їх діяльності залежать від масштабів виробництва.

Не дивлячись на значні втрати ресурсів, науково-технологічного, кадрового потенціалу і часу, Україна ще має перспективи для досягнення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки за умови реалізації власної стратегії. Державна політика в створенні конкурентних переваг повинна зосередити зусилля на розвиток загальної інфраструктури, освіти, науки, створення цивілізованого нормативно-правового поля конкуренції. Необхідно підкреслити, що держава тільки створює відповідні умови для виникнення і поліпшення чинників конкурентних переваг, а безпосередньо створюються ці переваги товаровиробниками.

Література:

1. Градов А. П. Экономическая безопасность страны и приоритеты инвестиционной политики / / Экономика. - РАН. - 2008. - № 3. - С. 70-78.

2. Региональная экономика / А. П. Градов, М. Д. Медников, Б. И. Кузин. — СПб.: Киев, 2009.