Економічні науки/7. Облік і аудит

магістрант Казановська В.О.

Донбаський державний технічний університет, м. Алчевськ

Проблеми та перспективи розвитку вугільної промисловості в Україні

Вугільна промисловість є однією з базових галузей народного господарства, тому від її ефективної діяльності залежить значний обсяг роботи паливно-енергетичного комплексу, металургійної промисловості, підприємств комунального господарства та ін. Але, існує достатня кількість факторів, які негативно впливають на стан вугільної промисловості протягом тривалого часу.

На сучасному етапі в Україні діють 160 шахт. За роки незалежності їх потужності знизились майже вдвічі, що стало основною причиною падіння видобутку зі 135 до 75 млн. т вугілля за рік.

Недостатня державна підтримка капітального шахтного будівництва не дозволила своєчасно обновити та модернізувати шахтний фонд. Проблема полягає в тому, що сучасна структура шахтного фонду України є однією з найгірших серед інших вугледобувних країн. Відзначимо, що лише 70 шахт мають потужність понад 600 тис. т вугілля на рік, а інші 88 шахт - до 200 тис. т. Лише 27 шахт є сучасними підприємствами і мають вік менше за 30 років. За останні 20 років на Україні реконструкція здійснена лише на 9 шахтах.

Можливість розвитку вугільної промисловості є, оскільки вона має значний потенціал збільшення обсягів видобутку вугілля і підвищення ефективності її функціонування. Для цього розроблено комплекс заходів, які включають: удосконалення нормативно-правового поля та системи управління галуззю, розбудову внутрішнього ринку вугілля, оптимізацію ціноутворення, реформування відносин власності та залучення недержавних інвестицій, розвиток шахтного фонду, технічної бази виробництва, відновлення людського потенціалу та ін.

В умовах загострення світової енергетичної кризи та перспектив вичерпання природних запасів вуглеводнів, вугілля є основним стратегічним енергоносієм в Україні.

В останній час нові власники та інвестори значно покращили справу з комплексною механізацією гірничих робіт, підвищивши в цілому по галузі рівень видобутку вугілля комплексно механізованим способом до 94 %. Але стаціонарне гірничошахтне обладнання знаходиться у край важкому стані. Це шахтні стволи, підйомні установки, вентилятори головного провітрювання, насосні й компресорні установки, високовольтні розподільчі та трансформаторні станції тощо.

Непоодинокі випадки, коли шахтам бракує 2-3 млн. грн. на нову технологію видобутку, хоча вони одержують устаткування вартістю 50-70 млн. грн.

Таким чином, можна зробити висновки, що розвиток галузі неможливий без залучення значних інвестицій. Відзначимо, що цьому заважає відсутність ефективного менеджменту. Держава ще раз довела, що не може бути ефективним власником та доцільно керувати держпідприємствами. Адже для цього необхідні реальні ринкові реформи та застосовування приватизації як одного із системних заходів підвищення ефективності. Лише через ефективне керування власником можна залучити до управління і менеджерів, які будуть відповідним чином мотивовані до результативного співробітництва. В свою чергу, це може забезпечити залучення необхідних інвестицій та розвиток галузі. Необхідно звернути увагу, що роль держави при цьому не зменшується, а перерозподіляється. Тому що тільки держава може забезпечити дієвий контроль за дотриманням норм безпеки праці та екологічних норм, виконанням новим власником взятих на себе соціальних зобов’язань та ін. Крім того, держава повинна забезпечити необхідний податковий та інвестиційний клімат.

Перспективи розвитку вугільної галузі полягають в наступному:

1) впровадженні жорсткого державного нагляду за виконанням програми розвитку галузі;

2) врегулюванні законодавчої бази стосовно негативних явищ діяльності регіонів;

3) забезпеченні тісного зв'язку з органами місцевої влади.

У випадку, якщо ключовим суб’єктом господарювання вугільної галузі стане держава, відкриються такі перспективи:

1) відновиться практика державного замовлення на видобуток і постачання вугільної продукції та обладнання для видобувних підприємств;

2) ліквідуються посередники і створені ними цінові диспропорції;

3) поліпшиться ситуація у боротьбі з тіньовими відносинами у вугільній галузі.

Ліквідація вугільних підприємств є крайнім заходом після вичерпання можливостей фінансового оздоровлення. Їй повинні передувати наступні заходи:

1) дослідження обсягу наявних запасів та перспектив їх подальшої розробки, виявлення «вузьких місць»;

2) технічне переоснащення та підвищення ефективності використання діючого обладнання;

3) диверсифікація діяльності вугільних підприємств;

4) надання державних субсидій даним підприємствам виключно на обмежений строк та конкретні цілі, досягнення яких має контролюватися державою.

За умови проведення таких заходів та виявлення неможливості оздоровлення, ліквідація вугільних підприємств повинна супроводжуватись максимальним пом’якшенням та компенсуванням соціальних наслідків, а саме через:

1. Розробку стратегічних програм розвитку шахтарських регіонів із залученням громадських організацій;

2. Активізування процесу створення нових робочих місць для вивільнених внаслідок закриття підприємств працівників;

3. Посилення контролю за ефективністю використання коштів на створення робочих місць та відповідністю професійній орієнтації вивільнених працівників;

4. Врегулювання міжгалузевих конфліктів у сфері соціального страхування працівників;

5. Професійну переорієнтацію молоді в інші галузі, контроль за трудовими міграційними потоками у шахтарських регіонах;

6. Оптимізацію відносин власності щодо об’єктів соціальної інфраструктури.

Водночас вирішувати проблеми однієї вугільної галузі без системного підходу до розв’язання проблем і реформ в паливно-енергетичному комплексі неможливо. Держава негайно повинна приділити максимум уваги вугільній, металургійній та паливно-енергетичній галузям одночасно та сукупно. Вирішуючи проблеми в комплексі є можливість досягти позитивних наслідків для промисловості.

Література:

1.Бухгалтерський облік у галузях економіки. Свідерський Є.І. Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2004. — 233 с.

2. Завгородний В.П. Бухгалтерский учёт, контроль и аудит в системе управления предприятием. – К.: Издательство „Ваплер”, 1997. – 976с.

3. Проект Закону України «Про розвиток та особливості приватизації, роздержавлення вугледобувних підприємств».